Мамо, ти ж мене попередь, коли Богдан з Іриною до тебе їхати будуть. Я в той день краще з Євою дома залишусь, – сказала мені дочка. – А що таке? Чим вона тобі не догодила? – Я вже це не раз помічала. Як тільки вона з’являється біля нас, я Єву не можу декілька днів заспокоїти. Вона капризує через все. Я не нагнітаю, але Богдан одружився на такій людині, в якої “погані очі”, – відповіла мені Орися. І ви знаєте, я її повністю підтримую, бо не раз бачила наслідки Ірининих “очей” на собі

– Мамо, ти ж мене попередь, коли Богдан з Іриною до тебе їхати будуть. Я в той день краще з Євою дома залишусь, – сказала мені дочка.

– А що таке? Чим вона тобі не догодила?

– Я вже це не раз помічала. Як тільки вона з’являється біля нас, я Єву не можу декілька днів заспокоїти. Вона капризує через все. Я не нагнітаю, але Богдан одружився на такій людині, в якої “погані очі”, – відповіла мені Орися.

І ви знаєте, я її повністю підтримую, бо не раз бачила наслідки Ірининих “очей” на собі.

Спершу, як тільки Богдан одружився, я не бачила в Ірині нічого поганого. Вони відразу пішли жити окремо. До мене приїжджали не часто, але коли Ірина більше влилась в нашу сім’ю, то навідувались до нас з чоловіком частіше.

– Ірино, постав цю баночку огірочків в кладову, – якось попросила я невістку.

– Віро Ігнатівно, я для чого вам стільки крупи пшеничної? Її ж треба в спеціальних банках тримати, щоб там нічого не завелося, – сказала мені Іра.

– Та це мені сестра передала. Вона десь по акції купила, та й мені п’ять кілограм вділила. Може вам з Богданом відсипати?

– Ні, не потрібно. Ми таке не їмо, – відповіла невістка.

Ну, не їдять так не їдять, подумала про себе я. Нам більше буде. А може і Орися собі візьме в місто трохи.

Десь за тиждень я до тої крупи, а там моль…

Прийшлось тою крупою пташечок покормити.

Але я тоді ще не списувала це на прикрі очі Ірини.

Потім була ситуація, як Ірина до нас з Богданом приїхала в неділю. Я до церкви збиралася. Одягла свою сукню улюблену. Вона вже має років з десять, а може й більше, але я її дуже люблю, тому часто одягаю, особливо до церкви.

Так і в цей день. Вийшла я на вулицю, а тут син з невісткою з автівки виходить.

– Ну невже у вас нічого кращого немає в що одягнутися?, – затягнула невістка.

Я шарпнулася, бо не люблю цієї балачки. Я ж не дівка, що за модою слідкувати буду. Одягаю те, що мені підходить і те, що є в шафі.

Десь за тиждень я його витягаю, а там дірка, ніби мишка вигризла, на самій середині.

– Ну Ірина і очі має, – знову подумала я про себе.

Потім було і таке, що я хвіртку малювала, а Ірині не сподобалося, що в зелений колір. Тільки вона це сказала, як мені та фарба розлилася.

– Ой, який вазон красивий? Хто вам подарував? Я такі дуже люблю, але в мене чомусь не приживаються, – сказала Ірина.

Та ясно, що не приживаються, з такими то очиськами хазяйки, – вкотре подумала я про себе.

Я до останнього надіялася, що це бачу лише я. Але ні.

Відколи в нашої з Петром дочки народилася дитина і вона вийшла в декретну відпустку, то почала до нас частіше навідуватися. Зять багато працює, а Орися, щоб не було скучно, до нас приїжджає. В неї є своя автівка, тому це не проблема.

Але як тільки на порозі з’являється Ірина, Єва, моя онучка, починає вередувати. Вона сита, переодягнена, ну нічого ж би не мало турбувати, але заспокоїти дочку Орися не може.

Так було декілька разів. Більш того, що і дома її не заспокоїш. Після таких зустрічей з Іриною дитина була сама не своя.

Ось Орися й попросила, коли брат з Іриною будуть в нас гостювати, щоб я її попереджала.

– Я краще в той день дома відсиджусь з Євочкою.

Як мені бути? Я хочу щоб і син і дочка нас з чоловіком провідували. Але через цю Ірину це не можливо.

Чи був хтось у схожій ситуації? Чи справді виною “зле око”, чи то такі співпадіння? Просто дуже тих співпадінь багато…

Автор – Карамелька

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!