Стану тещею чоловіку

-Льоша, я не розумію тебе. Ти з глузду з’їхав? Що означає – йду?

-То й означає. У мене давно є коханка! Вона молодша за мене на 16 років! І я вирішив, що з нею мені буде краще!

-Вона в доньки тобі годиться!

-Нічого подібного! Їй вже двадцять.

Олексій підійшов до неї.

-І взагалі. Валерія має дуже багатого батька. Я нарешті зможу жити так, як давно мріяв! Зрозуміла? А потім вона народить мені дитину, не те, що ти!

Кожне його слово боляче хвилювало Таню. Вона розуміла, що рано чи пізно це станеться, бо вони не мали дітей. Але вона й подумати не могла, що все це відбуватиметься у такій принизливій формі.

Вони прожили з Олексієм майже 15 років. Всяке було, як у всіх. Але Таня завжди вважала, що у сім’ї має бути повага, без цього просто ніяк.

-Тань, ти хоч би поплакала для пристойності, бо якось я себе незатишно відчуваю.

Жінка гордо підвела голову.

-Чому я маю плакати? Я дуже рада за тебе! Дуже! Нехай хоч хтось із нас прийде до своєї мрії.

Чоловік скривився.

-Що ти весь час згадуєш мені свої пензлики? Це не те, що не робота, а взагалі ніщо!

-Ну так, це хобі. Але якби я працювала трохи менше, а ти заробляв би трохи більше, то я теж могла б займатися улюбленою справою.

-Ой, я тебе прошу. Що тобі ще робити? Дітей мати ти все одно не можеш. Працюй собі та працюй.

Вона повернулася до Олексія, який намагався застібнути валізу.

-Льоша, але ж твоя нова… Пасія. Вона ж не працюватиме, як же ви будете жити? Ти теж не сильно рвешся до роботи.

-А ось це вже не твоя справа! Але, я сьогодні добрий, то розповім. Нам за свої треба жити зовсім недовго. А потім Валерія залетить, і батько просто осипле нас грошима! Та й так нам вистачить, ти не переживай!

Олексій застібнув, нарешті, валізу і вийшов із квартири, голосно грюкнувши дверима. Таня скривилася, вона дуже не любила гучних звуків.

Знову обернулася до вікна. Майже до під’їзду під’їхала гарна червона машина. Звідти вискочила молода дівчина, кинулась на шию Олексію.

Звичайно, всі бабусі на подвір’ї відразу дивилися на цю сцену. От гад, не міг піти так, щоб її не ганьбити.

Чомусь зараз Таня відчула полегшення. Останнім часом їхнє життя було суцільним фарсом.

Льоша практично перестав ночувати вдома. Вона все розуміла, але сама порвати цей клубок, який називали родиною, ніяк не могла.

Вона взяла телефон.

-Рито, привіт. Які плани на вечір?

Подруга здивувалася.

-Не зрозуміла, ти що там, виринула зі своєї депресії?

-Ой, та годі тобі. Жодної депресії й не було. Так, просто нудьга. Давай сходимо ввечері кудись? Вип’ємо, посидимо, тим більше що є привід.

На секунду в трубці запанувала тиша, потім Рита обережно запитала:

-Тань, Все добре. Скажи, які пігулки ти приймала сьогодні? Може від голови чи від температури? До речі, а температури не має в тебе?

-Ріто, ну досить!

-Якщо ти серйозно, то я, звичайно, всіма руками за. Набридло дивитися на твою кислу фізіономію! Тільки…

-Що? Ти не можеш?

-Та не в цьому справа. Як же твій Льошенька тебе відпустить? А хто йому їжу на диван носитиме, шмарклі витирати буде?

-Рито, о сьомій годині, у Хвилі!

Таня поклала слухавку. Колись вона приб’є свою подругу. І це буде вже скоро. Таня посміхнулася сама собі.

Таня схопила сумочку та вискочила за двері. Вже обід, а їй так багато треба встигнути.

Рита нетерпляче поглядала на годинник. Таня ніколи не спізнювалася, а тут уже п’ять хвилин.

І тут у ресторан увійшла подруга, а Рита просто відкрила рота. Втім, рота відкрили й всі інші.

Таня завжди носила довге волосся. Заколювала його у пучок. Тепер у неї було коротке каре, світлих тонів. Таня мало користувалася косметикою.

Тільки туш та крем після ванни. Зараз на обличчі був відмінний, просто ідеальний макіяж.

Таня любила штани, але прийшла у вільній сукні, яка більше розповідала про тіло господині, ніж вузькі джинси.

-Тань, ну нічого собі …

Тетяна тріумфально поставила сумку на стілець та сіла.

-Подобається?

-Ще б пак! Ти помолодшала років на десять. Тільки не кажи, що ти вигнала свого Льошеньку!

-Не кажу! Він сам пішов.

Якийсь час подруги дивилися одна на одну, а потім розреготалися.

За пів години їм принесли шампанське від чоловіка, що сидів неподалік. Він був трохи старший за них, років на п’ять. Рита хитро подивилася на Таню:

-Ну, ось, вже шанувальники.

Таня хмикнула та помахала чоловікові рукою, запрошуючи його за їхній столик. Рита витріщила на неї очі:

-Ти мені сьогодні безперечно подобаєшся!

Вони засиділися допізна. Чоловіка звали Ігор, і він був веселий, розумний, ненав’язливий, і дуже симпатичний. Усадивши в таксі Риту, він запропонував проводити Таню.

-Я готовий йти пішки на інший кінець міста! У мене є машина, але я не сідаю за кермо в такому стані.

-А на інший кінець і не треба! Я живу через два перехрестя звідси.

До Таніного будинку підійшли вже вранці. Десь гуляли, про щось розмовляли.

-Таня, я так і не спитав, бачив, що ви щось відзначали. У тебе не день народження? А то я тоді винен тобі подарунок!

-Ні… Хоча, як подивитися. Мене вчора чоловік покинув.

І Таня посміхнулася своєю чарівною посмішкою. Ігор здивовано подивився на неї.

-Ну, Тетяно … Вмієте ви дивувати.

Через три тижні Таня та Рита сиділи у кафе.

-Тань, як у тебе справи з Ігорем?

Таня посміхнулася.

-Рито, мені здається, що я ніколи не була такою щасливою. Ти знаєш, я взагалі нічого від нього не приховую. Він якось однією лівою справляється з моїми переживаннями.

-Але, тебе щось турбує?

-Рито, Льоша ніяк не може заспокоїтися. Я не знаю чому, але він надіслав мені запрошення на весілля.

-Ого … цікаво навіщо?

-Напевно, хоче побачити заплакану, убиту горем колишню дружину. Або новій дружині показати.

-От гад … Тань, а ти візьми Ігоря. Заїдете, просто привітаєш і підете. Головне, ніс йому втреш!

Льоша дивився на Валерію.

-Ти така гарна …

-Я знаю. Як ти думаєш, тато прийде?

-Ну, як він може не прийти, ти ж його дочка…

-Дочка … Цілий рік ні копійки грошей, все намагається привчити мене працювати. Теж мені батько.

Льоша обійняв її.

-Та не хвилюйся ти, нікуди він подінеться, дочка ж заміж виходить!

Весілля вони зробили у кредит. І Льоша та Валерія були впевнені, що батько пробачить свою недолугу дочку, і відкриє закритий краник із грошима.

-Льош?

-Ну, а твоя прийде?

-Уявляєш, так! Дзвонила вчора.

-Не може бути!

-Так! Я думаю, проситиме повернутися.

-Скоріш за все. Ох, люблю я такі сцени!!

Коли Таня пояснила Ігореві, що вона від нього хоче, він здивувався.

-О котрій ти кажеш у нього весілля?

-О другій годині. А що, ти зайнятий?

-А звуть твого колишнього як?

-Олексій. А що?

-Ох, Таня, буває ж таке. Звісно, ​​я поїду з тобою.

Він усе їй розповів лише дорогою на урочистість. Таня була в такому шоці, що навіть не спробувала все змінити.

Вони йшли стежкою до столу молодих. Таня тримала Ігоря під руку і гордо посміхалася.

А ось Олексій та й Валерія були якось зовсім не щасливі. Вони підійшли.
Валерія прошепотіла:

-Тату?

А Олексій зміг видавити із себе:

-Таня?

Він її впізнав не одразу. Подумати не міг, що його дружина може виглядати так.

Ігор вручив доньці квіти, конверт та сказав.

-Це дуже добре, що ти вийшла заміж та стала самостійною. А то ми з Тетянкою збираємося помандрувати світом.

Він обернувся до Олексія:

-Ви ж розумієте, що вашій майбутній тещі теж треба відпочити? Тож передаю свою дочку у ваші надійні руки. Перепрошую, нам час.

Вони вийшли із ресторану. Тані хотілося сміятися, але вона не знала, як сприйме її сміх Ігор. А він раптом обернувся до неї.

-Ти ж розумієш, що тобі тепер доведеться вийти за мене?

-Таня задумалася. Потім серйозно відповіла:

-Ну, якщо треба, значить треба …

Вони обійнявшись крокували до машини. А Ігор телефоном замовляв квитки, кудись, де тепло та море.