Свої гроші Віолетта може витратити сама, а жадібний чоловік їй не потрібен
-Добре погостювала в мами? Тепер поїдеш до неї жити назовсім, – сказав Костя і виставив валізи своєї дружини Віолетти за двері, не давши їй пройти далі передпокою.
-Що ти таке кажеш?! Я з дороги, і взагалі-то тут живу. Ти не можеш мене вигнати без пояснень! – дивувалася Віолетта, дивлячись на Костянтина.
-Можу. Квартира орендована, договір я сьогодні розірвав. Пояснювати теж нічого не збираюся. Коли ти виходила за мене заміж, ми домовлялися, як будемо вести побут, витрачати спільні кошти та інше, пам’ятаєш?
-Припустимо. Тільки умови потрібно дотримуватися всім, Костю! – не відступала Віолетта.
-Я від тебе нічого не приховував, а ти! Поки тебе не було, я дізнався, скільки ти заробляєш насправді. Брехня розкрилася, як бачиш. Годувати тебе і твоїх батьків не збираюся, ми розлучаємося, – також спокійно продовжував Костя.
Віолетта зазирнула в спальню їхньої орендованої квартири і побачила порожню, незакриту шафу: чоловік зібрав усі її речі.
Посуд і все інше, яке дарували на весілля двоюрідні тітки, Костя запхав у свої коробки. Віолетті чоловік віддав тільки те, що вона принесла з собою від матері, коли вони стали жити разом.
Два роки їхнього спільного життя легко вмістилися у двох валізах і одній спортивній сумці… Віолетта зрозуміла, що знайшов її чоловік і байдуже мовчала.
Вона любила Костю, але його позамежна жадібність не знала меж! Він витрачався на її батьків! Треба ж таке сказати?! За два роки Костя тільки й зробив, що купив тестеві мангал на дачу, а ще допоміг поставити теплицю і поміняти паркан біля дачного будиночка.
При цьому чоловік любив бувати на дачі й частенько відпочивав там із Віолеттою та їхніми друзями. Але під час кожної сварки Костя намагався дорікнути дружині за те, що допоміг її матері й батькові.
-Ось як! Мамині огірки з теплиці й татів шашлик на мангалі ти їв з апетитом, – гірко хмикнула Віолетта.
Костя дістав звідкись із шафки квитанції і простягнув дружині.
-Ось, оплатиш. Я обіцяв господині, що завтра ти все їй привезеш на роботу.
-Чому я маю оплачувати комунальні? Мені потрібно орендувати нову квартиру, я не планувала з’їжджати!
-Ну так, на моїй шиї сидіти було зручно! – усміхався чоловік.
-Не правда, я теж тебе годувала! А щодо квартири в нас теж був договір, Костенько! За квитанціями платити повинен ти! – Віолетта ткнула пальцем у чоловіка.
– Поміркуй, Віолетто! Я знайшов чеки і звіт по карті, які ти ховала. Ти жила за мій рахунок, а собі ні в чому не відмовляла. І матусі допомагала! Я не дурень, Віолетто! Так що все, давай розходитися, поки дітей немає.
-Я повинна була тобі всю зарплату віддавати? – запитала жінка, скоса дивлячись на жадібного чоловіка.
-Я просто думав, що знайшов рідну душу, розуміючого чоловічка, а не акулу! Аферистка, – додав Костя.
-Добре, раз ти так вирішив. Знайдеш краще? – підколола його Віолетта.
-Не сумнівайся! Біля моїх дверей вишикується черга з порядних дівчат! А ти будеш лікті кусати й поїдеш до матері. Будеш шукати ще один гаманець, серед таких же, як ти! – кинув Костя.
Віолетта залишила квитанції і, під невдоволене бубоніння чоловіка, кинула свою зв’язку ключів на полицю в передпокої.
-Я платити не буду! – кричав чоловік.
-Мені все одно! Договір оформлено на тебе!
-Ах, ти! Та я тобі! – кричав Костя, але Віолетта його не чула.
Вона тягла валізи сходами, а сумку ледь не в зубах тримала… Ось підсумок двох витрачених років. І що ж вона приховала від чоловіка?! Всього-то Віолетта відкладала на свої дівочі потреби кілька тисяч, а решту зберігала в шафі, як і наказав їй чоловік після весілля…
Вона поки що не думала про те, як житиме далі й де шукатиме “товстосума”. Насамперед Віолетта шукала, як би вночі виїхати додому, до матері в глухе містечко. Туда о такій годині можна дістатися тільки на таксі.
Машину Віолетта чекала на лавочці, біля під’їзду. А її чоловік Костя стояв на балконі й дивився, як його дружина розкидається зекономленими в шлюбі грошима.
-Стерво, на таксі поїхала, а мені ще квитанції оплачувати! – журився Костя.
За годину Костик прибув до мами.Алла Львівна була жінкою владною, прямою і впевненою в собі. Вона вважала, що виростила справжнього чоловіка. Тому запитала в сина прямо: чому втекла невістка?
Загалом, Віолетта влаштовувала вимогливу Аллу. Втрачати таку дурненьку їй би не хотілося… Костя присів до столу й одразу сказав, що дуже голодний. Алла дістала з холодильника улюблені сином котлетки й пюре, підігріла все й подала.
Поки вона обслуговувала Костю, син почав розповідати, як він зважився розлучитися з дружиною.
-Віолетта купила матері дорогу техніку на ювілей, усю свою премію витратила! Я знайшов чеки, які вона ховала! Але більше того, моя дружина на себе витратила залишки премії, понад десять тисяч! Я відразу запідозрив недобре, коли вона вдруге за місяць пішла в салон краси!
-Два рази на місяць це багато, але з іншого боку, премія ж її, зароблена, – похитала головою практична мама. – Ти ж міг якось її приструнити?! Навіщо ти потурав її примхам?
-В тому й річ, що вона в мене нічого не просила! Віолетта стала приховувати від мене доходи! Так, дружина купувала продукти, але й про себе не забувала! Я на метро катаюся в офіс, а вона виглядає, як лялька, обновки собі купує! А звідки гроші бере, я відразу не зрозумів! Думав, що вона завела когось, але ні! – обурювався син, а свекруха вже все зрозуміла.
-Чому ж ти її вигнав? По-моєму, вона ідеальна дружина для тебе! – розсміялася Алла.
-За брехню і марнотратство! Подарунки для мами, макіяж, нова зачіска й одяг – це не те, що потрібно моїй дружині! У нас немає машини, ось, що важливо! – відповів Костя, наминаючи котлети.
-Так вона тебе оберігала, дурний ти мій! Гірше було б, якби ти все це оплачував! А ти її вигнав. Мені особисто Віолетта подобалася. А тепер, що ти будеш робити? Доведеться знову шукати дружину, прихистити тебе надовго я не зможу.
Костя здивувався, а мати пояснила, що поки син жив із Віолеттою, вона теж знайшла собі хорошого чоловіка.
-Поки Яків Петрович у відрядженні, ти можеш жити у своїй старій кімнаті, а потім тобі неминуче доведеться з’їхати, синку! – обрадувала його Алла.
– Я знайду іншу, без проблем. Я симпатичний, без дітей і аліментних зобов’язань! У мене вже є на прикметі Аліса з бухгалтерії, – похвалився Костя.
Алла зітхнула. Син не маруда, але страшний жаднюга. Утім, Алла завжди займалася більше своїм особистим життям. А син уже виріс…
Поки Віолетта скаржилася матері, як сумно закінчилася їхня історія кохання з Костею, сам Костя дарма часу не гаяв.
Аліса з бухгалтерії була вродливою дівчиною, але на кілька років старшою за Костю. Утім, його це не бентежило. У неї була машина, квартира і пристойна зарплата. Ну, чим не ідеальна дружина?!
-Костю, ми сьогодні ввечері поїдемо в якийсь особливий ресторан? – запитала Аліса, коли Костянтин обрадував її, що розлучається і хоче запросити дівчину на побачення.
-У який ресторан? Ні. Можна вдома поїсти.
-У тебе своя квартира? Ти ж начебто жив на орендованій? – знизала плечима Аліса.
-Так, я тепер перебрався до матері. Я думав, ми поїдемо до тебе, Алісо.
-Вдома нудно, спочатку потрібно сходити кудись, поїсти. Я не готую у квартирі.
-Як? А їси ти де?
-У мами, в кафешці, – кліпала очима Аліса, а Костя вже рахував витрати.
Інтерес і бажання помститися колишній Віолетті взяли гору, і Костя запросив Алісу в атмосферне нове кафе неподалік від їхнього офісу. Аліса погодилася, а Костя вперше в житті прийшов на побачення з квітами. Віолетта казала, що квіти не любить, але зараз для Аліси довелося витратитися.
-Такий простенький букет, – хмикнула Аліса.
-Що значить “простенький”? Знаєш, скільки він коштує?
У цей час Костя і його колега Аліса сиділи в кафе і вивчали меню. Костянтин виявився жадібним, Аліса одразу все зрозуміла і постаралася втекти від чоловіка ще до початку вечері. Костя не заперечував. Так було ще з двома дівчатами, яких Костя зустрів після розставання з Віолеттою.
Костя вже вдосталь насолодився свободою, і подавати на розлучення не поспішав. Віолетта заліковувала душевні рани і працювала, в надії скоріше переїхати від мами.
Мама Віолетти, Ірина Сергіївна, дивилася на поведінку зятя з деякою поблажливістю. Він молодий, жадібний, але Віолетта його любила і в них була сім’я.
-Доню, може, не потрібно було приховувати від чоловіка премію? Адже він від тебе нічого не приховував, – сказала мати.
-Він теж допомагає Аллі Львівні, путівки їй купував потайки, а я наївна, мовчала! Я ж йому нічого не говорила! Я старалася для Кості, але він перейшов усі межі! Свої гроші я можу витрачати й сама, мамо, а не чоловіка на них утримувати!
-Повернулася б. Жили ж добре, – говорила Ірина м’яко.
Віолетта не поділяла думки мами і повертатися до Кості не хотіла. Може, жили добре, але що далі вона аналізувала їхнє спільне життя з чоловіком, то більше розуміла, що Кості вигідно з нею жити, а от самій Віолетті – ні.
Минуло майже два тижні відтоді, як чоловік її вигнав.Хандрити Віолетті було ніколи: робота не відпускала. Але й відпочити від важких думок їй хотілося… Сестра і подруга витягли її в місцевий ресторан, і там Віолетта зустріла чоловіка .
Нічого серйозного не намічалося, оскільки нового знайомого Сашка Віолетта знала ще зі школи. Але вчорашній хлопчик виріс і став видним чоловіком, сам виявив до Віолетти інтерес.
-Я все ще заміжня, але з чоловіком не живу. Просто хотіла відволіктися, відпочити від думок. Попереду розлучення, я поки не можу будувати нові стосунки. Вийти б зі старих! – говорила Віолетта чоловікові.
-Ти завжди мені подобалася. Я згоден почекати. Тільки якщо ти поїхала від чоловіка два тижні, то чому ще не подала заяву?
І справді, чому? Віолетта чекала, що Костя першим подасть на розлучення. Але Костя за два тижні пошкодував і передумав. Віолетта повертатися не поспішала, і Костя став напружуватися. Раптом, іншого знайшла?
Ні, така золота антилопа потрібна самому! На інших дівчат він і так уже багато витратив, вистачить!
Він набрався рішучості і сам приїхав до Віолетти додому. Чоловік чекав її повернення з роботи. Але Віолетта приїхала не одна, а з Сашком, на його автомобілі. Костя мало по швах не тріснув, помітивши якогось чоловіка і свою дружину на пасажирському сидінні його авто.
-Віолетто, що це таке?! Це що за клоун тебе привіз до матері!
-Костю, навіщо ти приїхав? – прошипіла Віолетта.
-Це не клоун, а мій друг! Що тобі треба?
-Я подумав і вирішив дати тобі другий шанс, – гордовито кинув Костя.
-Пізно, мені він не потрібен. Я подаю на розлучення. У мене інше життя, а ти залишайся зі своєю жадібністю один! Або шукай собі іншу дурепу, – сміливо заявила Віолетта.
-Такої другої немає, – видав Костя і розвернувся, пішов пішки до автобусної зупинки.
Після від’їзду сина зателефонувала Алла Львівна і спробувала напоумити невістку.
-Костя живе в мене і мені заважає! Люба, що за принциповість? Ти купила матері техніку майже на тридцять тисяч! Хіба такі витрати не варто обговорювати з чоловіком?
-А Костя вам путівку в санаторій купив за таку саму суму! – видала Віолетта у відповідь. – Ви думаєте, що я не знаю нічого? І тільки ваш син став жертвою моєї брехні? Ні! Усі ви гарні. Не телефонуйте мені більше!
-Віолетто, ти ще молода, з чоловіком потрібно ділитися! Інакше так і залишишся одна! Я навчу тебе, приїжджай до нас у гості! І забери Костю, а то він у мене всі запаси з’їв від туги за тобою! – наполягала свекруха.
-Ні вже, самі виростили жаднюгу і живіть тепер із ним, – відповіла Віолетта.
Вона подумала, що варто змінити номер телефону, щоб колишній чоловік і його мама не турбували її. Свої гроші Віолетта може витратити сама, а жадібний чоловік їй не потрібен.