Знаю, Олексію, що про рідних людей не хочеться погане слухати, але ти маєш розуміти, що з тобою нечесно поводяться і твоя мама, і твій брат, – вкотре повторюю я своєму чоловікові. – Знову ти починаєш. Май на увазі, ти зараз говориш про найрідніших мені людей, і наклепу я не потерплю. Ти точно впевнена? – питає мене чоловік. – Так, – спокійно відповідаю. – Тоді збирайся, їдемо до мами, – наказав чоловік. Всю дорогу ми мовчали. Чоловік був впевнений, що їде лише тому, щоб показати мені, що я неправа, і раз і назавжди закрити цю тему. Я ж хотіла йому показати, яку схему придумали його родичі у нього за спиною
– Знаю, Олексію, що про рідних людей не хочеться погане слухати, але ти маєш розуміти, що з тобою нечесно поводяться і твоя мама, і твій брат, – вкотре повторюю я своєму чоловікові.
– Знову ти починаєш. Май на увазі, ти зараз говориш про найрідніших мені людей, і наклепу я не потерплю. Ти точно впевнена? – питає мене чоловік.
– Так, – спокійно відповідаю.
– Тоді збирайся, їдемо до мами, – наказав чоловік.
Всю дорогу ми мовчали. Чоловік був впевнений, що їде лише тому, щоб показати мені, що я неправа, і раз і назавжди закрити цю тему.
Я ж хотіла йому показати, яку схему придумали його родичі у нього за спиною.
Мама мого чоловіка живе одна у своїй двокімнатній квартирі. Синів у неї двоє, але допомагає мамі лише мій чоловік.
Сама свекруха вважає, що так справедливо, бо її Вітя не має звідки допомагати, роботи у нього постійної немає, а троє дітей треба за щось годувати.
Троє дітей у Віті від двох шлюбів. З першою дружиною він розлучився, там залишилася донечка, якій він, начебто, допомагає. А потім Вітя ще раз одружився, і тепер у нього народилися двійнята.
Йому б на дві роботи влаштуватися, а він навіть однієї нормальної не має, а прилаштувався жити за мамин рахунок, а якщо точніше, то за наш, бо це ж ми свекрусі все повністю даємо.
У шлюбі ми з чоловіком вже 16 років. Сидіти, склавши руки, ми не можемо, тому з перших років нашого сімейного життя стали думати про те, як заробити гроші.
Мої батьки займалися сільським господарством, і нам радили перейняти у них цей бізнес, але ми були молоді люди, і не дуже хотіли возитися з городами і курми чи качками.
Та зрештою, таки почали цю справу. Бізнес розвивався поступово, зараз ми не мільйонери, але і не бідуємо. Маємо будинок, машину, гроші, кілька точок на ринку.
Тому і допомагаємо свекрусі, яка нещодавно вийшла на пенсію і постійно плачеться, що їй грошей ні на що не вистачає.
Ми щотижня, як правило в суботу, привозимо їй продукти, так що закладаємо повністю холодильник. За комуналку теж платимо ми, і ще чоловік дає мамі гроші на дрібні витрати, чи на якийсь одяг на новий сезон.
Я не мала нічого проти, бо мама є мама. Але чому я маю допомагати дорослому самостійному чоловікові, який просто не хоче йти на роботу?
Я би і сама не повірила, що свекруха і гроші, і продукти віддає своєму молодшому сину, якби не побачила все власними очима.
Мене завжди дивувало, як одна тендітна жінка може за тиждень з’їсти стільки всього, наприклад 30 яєць. Ми колись свекрусі привозили 10, вона говорила, що мало, як і мало було потім 20, зрештою, зійшлися на 30 щотижня.
Про інші продукти те саме можна сказати – як на мене, ми привозили усього значно більше, ніж може з’їсти одна людина.
Якось у суботу ми як завжди все завезли свекрусі, поспішали додому і навіть чаю з мамою не попили.
А по приїзду додому я зрозуміла, що в поспіху забула у свекрухи свою сумку з важливими для мене речами, тому довелося повернутися ввечері того ж дня.
Я заходжу в під’їзд і зустрічаюся з братом чоловіка. У Віті були дві важкі сумки в руках. Я не відразу припустила, що це продукти, мені б навіть таке в голову не прийшло.
Але коли я вже другий раз зайшла до свекрухи по сумку, вона запропонувала мені чай, і я не відмовилася. А коли мама чоловіка відкрила холодильник, щоб взяти звідти варення до чаю, я побачила, що він майже пустий.
Вдома я все розповіла своєму чоловікові, але він навіть слухати мене не хотів. Тим часом апетити у свекрухи росли щоразу більші.
Наближаються свята, і мама попросила у мого чоловіка 5 тисяч гривень, сказала, що хоче купити собі кілька нових речей.
Я впевнена, що ці гроші, як і продукти, які ми даємо, підуть в кишеню молодшого брата. Тому я і наполягла на тому, щоб чоловік сам у всьому переконався.
Нам якщо так можна сказати, пощастило, бо ми застали брата вдома, мама якраз пакувала йому сумки.
Замість того, щоб виправдовуватися, свекруха ще й зробила нас винними, що ми багачі, і самі не бачимо, що брату рідному допомога потрібна.
Я аж присіла від подібної заявочки. Ми скільки разів кликали Вітю до себе, щоб він нам допоміг, особливо коли багато роботи є, та він жодного разу до нас не прийшов. Тож чого ми тепер маємо йому допомагати?
Чоловікові я прямо сказала – більше ніякої допомоги його родичам я не збираюся давати, бо це щось зовсім нечесно виходить.
А яка ваша думка?