– Це мамин будинок, Катю. Я не збираюся його продавати, – відповіла я, намагаючись спокійно говорити.
Сонце ледве пробивалося крізь сірі штори у вітальні, де пахло старим деревом і кавою, яку я варила щоранку. Моя квартира
Читати далі
-Ти не при чому, не звинувачуй себе, з кожним може трапитися, ну погуляв… Марія твоя з серцем мучилася, а тут звичайно понервувала… Гаразд, Михайло, посумував і досить, час братися за справи.
-Мамо, мамо, ти що, спиш? Вставай, мамо.Єгорка давно прокинувся і шарпав, шарпав маму, а вона не відповідала. Вже й Олька
Читати далі
— Квартира твоя?! А я її вже рідні пообіцяв! — вигукнув він так голосно, що Марина Степанівна здригнулася. — Що ж мені тепер Зінці говорити? Вона вже дочці повідомила, ті речі збирають! — А Зіну ти хоч раз у житті бачила? Зависла пауза.
— Квартира твоя!? А я її вже родичам пообіцяв, вибач — пізно передумувати!… … Сонячні промені пробивалися крізь запилене вікно,
Читати далі
Матвій прийшов додому з роботи. Він відкрив двері в хату і одразу почув запах улюблених домашніх вареників. – Ого, варенички мої улюблені! – вигукнув радісно він. Матвій зайшов на кухню і побачив біля плити дружину Варвару. Вона була якась напрочуд радісна. Матвій захвилювався. – Привіт, кохана! – сказав він. – Яка смачна у нас сьогодні вечеря! А ти прямо вся світишся! У нас якесь свято? Я знову про щось забув? Варвара якось загадково глянула на нього і нічого не сказала, явно щось обдумуючи і, підбираючи слова. Матвій не розумів, що відбувається
Хто б що не казав, але фінансова сторона у сімейному житті важлива. Хоч і є такий поширений вислів – «не
Читати далі
Та сама Зоя Іванівна. Сусідка з п’ятого поверху. Та, що підбирала її на сходовому майданчику, коли мати, п’яна й безсила, кричала в стіну, а батько зникав, як дим. Та, що годувала її оладками з варенням, поїла чаєм, гладила по голові, коли Світлана плакала від болю та приниження. Та, що казала: «Ти не одна, дівчинко моя. Я тут».
Поспішаючи додому по УДЗ, вона поступилася місцем в автобусі літній жінці. Але щойно крижані пальці стиснули її зап’ястя… Дорога додому
Читати далі
Я не могла повірити своїм очам: він змінився до невпізнання. У мене в голові крутилися сотні запитань. Як він дізнався про мій приїзд? Чому вирішив з’явитися саме зараз? І що це за машина у нього? Та й вигляд його був зовсім іншим, ніж я пам’ятала. Коли ми одружувалися, мені було 18, а Олег був на 6 років старший. Він обіцяв мені безтурботне життя, запевняючи, що зі мною нічого поганого не станеться.
Автобус привіз мене та таких же заробітчанок, як я, до Львова. Там нас пересадили у менші мікроавтобуси, і вже залежно
Читати далі
– А в нас і дзвонити не треба. На сусідню вулицю в п’ятдесят восьмий будинок сходити і сказати. Тільки в них у будинку вода є, тому Степан і не поспішає.– А чому ти до нього не йдеш і не вимагатимеш?– Ходила сто разів, – махнула рукою бабуся. – Але Степан, то на полі, то на фермі, то ще десь. Каже, завтра прийду. Досі йде. Він же в нас один на всю округу.– Гаразд… – Дівчинка замислилася, потім перепитала: – Який дім, кажете?
Син Галини місяць тому одружився вдруге, і привіз цю вродливу тринадцятирічну дівчинку Мілу, доньку нової дружини, до нової бабусі. Привіз
Читати далі
Чоловік прийшов до тями у палаті й почув розмову дружини з його рідним братом: — Ну не кажи так… Якщо він… ну, якщо не вибереться… Це найпростіший шлях. Але ж мені потім із цим жити…
Ігор спробував поворухнути пальцями — марно. Усе тіло наче заклякло, скам’яніло. Жодного руху. Де він? Що сталося? Пам’ять — наче
Читати далі
Дмитро поспішав до матері. Вона подзвонила, та просила допомогти зібрати меблі. – Мамо, я прийшов. В мене мало часу, показуй, що треба робити, – одразу вигукнув син. – Нічого не треба. Я тебе покликала зовсім з іншого приводу, – якось підозріло усміхнулася жінка. – Познайомся, це твій батько! В коридор вийшов якийсь незнайомий чоловік і протяг руку Дмитру. – Ну привіт, сину! – сказав чоловік. – Мамо, ти що таке говориш? Мій батько зараз на роботі! – Дмитро здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається
Дмитро йшов осінньою вулицею. Останнім часом події в його житті навалювалися, як снігова куля. Дмитро виховувався у повній родині, батько,
Читати далі
— Орисю, можна я до тебе буду ходити їсти, коли в мене буде можливість? У мене очі полізли на лоба, коли я це почула від колишнього чоловіка, який привів нашу донечку. Вона провела з ним вихідні. — Справа в тому, що Маргарита моя готує дуже несмачно
— Орисю, можна я до тебе буду ходити їсти, коли в мене буде можливість? У мене очі полізли на лоба,
Читати далі
