– Це мої гроші, доню, – спокійно кажу їй. – І я вирішую, кому й коли допомагати.
– Мамо, ти не можеш ставити нас з ним на один рівень! – голос дочки звучав з неабияким обуренням. –
Читати далі
Марина полола на городі моркву. Раптом на сільській дорозі, якраз біля будинку Марини зупинився кабріолет. – О, завітала, вже! – подумала жінка. Марина вже приготувалася сваритися з коханкою свого чоловіка Михайла, але з машини вийшов якийсь незнайомець. – Хто це такий? – подумала Марина. – Це, мабуть, чоловік тієї коханки мого Михайла… – Здрастуйте, – сказав гість. – Привіт, – буркнула Марина. – Я тут думаю, що ж робити з нашими зрадниками, – сказав гість. – У мене до вас є одна чудова пропозиція… – Яка ще пропозиція? – Марина застигла від несподіванки, не розуміючи, що відбувається
Кабріолет зупинився на курній сільській дорозі, якраз біля будинку Марини. Вона якраз полола на городі моркву. – О, завітала, вже!
Читати далі
Син спробував згладити ситуацію, мовляв, вона при надії, емоції вирують. До того ж він все одно хотів порушити питання про те, щоб позбутися Тимка заради майбутньої дитини.
Я сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було! Я ще й замки на днях
Читати далі
Марина стояла на зупинці. Надворі було жарко, а тут ще й важкі сумки в руках… А як же ж?! Увечері приїжджають онуки. Треба багато чого приготувати, тому Марина зранку поїхала на базар, купити все необхідне… Раптом біля Марини зупинилася біла дорога машина. Двері прочинилися, і вона побачила водія в сонячних окулярах – чоловіка років шістдесяти, кремезного і з вусами. – Ну що, красуне, покатаємося? – запитав він. Марина озирнулася, не розуміючи, до кого він звертається. Чоловік зняв окуляри. – Ви мені? – ахнула вона. Марина не розуміла, що відбувається
Марина стояла на самому краю зупинки, чекала на автобус. Надворі була спека, а тут ще й важкі сумки в обидві
Читати далі
– Це мамин будинок, Катю. Я не збираюся його продавати, – відповіла я, намагаючись спокійно говорити.
Сонце ледве пробивалося крізь сірі штори у вітальні, де пахло старим деревом і кавою, яку я варила щоранку. Моя квартира
Читати далі
-Ти не при чому, не звинувачуй себе, з кожним може трапитися, ну погуляв… Марія твоя з серцем мучилася, а тут звичайно понервувала… Гаразд, Михайло, посумував і досить, час братися за справи.
-Мамо, мамо, ти що, спиш? Вставай, мамо.Єгорка давно прокинувся і шарпав, шарпав маму, а вона не відповідала. Вже й Олька
Читати далі
— Квартира твоя?! А я її вже рідні пообіцяв! — вигукнув він так голосно, що Марина Степанівна здригнулася. — Що ж мені тепер Зінці говорити? Вона вже дочці повідомила, ті речі збирають! — А Зіну ти хоч раз у житті бачила? Зависла пауза.
— Квартира твоя!? А я її вже родичам пообіцяв, вибач — пізно передумувати!… … Сонячні промені пробивалися крізь запилене вікно,
Читати далі
Матвій прийшов додому з роботи. Він відкрив двері в хату і одразу почув запах улюблених домашніх вареників. – Ого, варенички мої улюблені! – вигукнув радісно він. Матвій зайшов на кухню і побачив біля плити дружину Варвару. Вона була якась напрочуд радісна. Матвій захвилювався. – Привіт, кохана! – сказав він. – Яка смачна у нас сьогодні вечеря! А ти прямо вся світишся! У нас якесь свято? Я знову про щось забув? Варвара якось загадково глянула на нього і нічого не сказала, явно щось обдумуючи і, підбираючи слова. Матвій не розумів, що відбувається
Хто б що не казав, але фінансова сторона у сімейному житті важлива. Хоч і є такий поширений вислів – «не
Читати далі
Та сама Зоя Іванівна. Сусідка з п’ятого поверху. Та, що підбирала її на сходовому майданчику, коли мати, п’яна й безсила, кричала в стіну, а батько зникав, як дим. Та, що годувала її оладками з варенням, поїла чаєм, гладила по голові, коли Світлана плакала від болю та приниження. Та, що казала: «Ти не одна, дівчинко моя. Я тут».
Поспішаючи додому по УДЗ, вона поступилася місцем в автобусі літній жінці. Але щойно крижані пальці стиснули її зап’ястя… Дорога додому
Читати далі
Я не могла повірити своїм очам: він змінився до невпізнання. У мене в голові крутилися сотні запитань. Як він дізнався про мій приїзд? Чому вирішив з’явитися саме зараз? І що це за машина у нього? Та й вигляд його був зовсім іншим, ніж я пам’ятала. Коли ми одружувалися, мені було 18, а Олег був на 6 років старший. Він обіцяв мені безтурботне життя, запевняючи, що зі мною нічого поганого не станеться.
Автобус привіз мене та таких же заробітчанок, як я, до Львова. Там нас пересадили у менші мікроавтобуси, і вже залежно
Читати далі
