«Спокійно, — наказала вона собі. — Зберися. Не вистачало ще розплакатися при батьках».
— Сашуль, ти вже знаєш? — випалила Олеся подрузі з порога. — Я сама тільки вчора дізналася. Віка нібито чекаю
Читати далі
– Я телефон забув, де він? – Ось лежить, на столику, – відповіла Ліда, намагаючись говорити спокійно. – Закрутився зовсім з цією роботою… . Сьогодні ось знову захід, повернуся пізно. Тобі нічого не потрібно, Ліда? – Потрібно. Я тут подумала і вирішила, що мені потрібна квартира
Ліда вийшла з душу, сіла на диван і помітила телефон чоловіка на журнальному столику. Пішов на роботу, а телефон забув.
Читати далі
Тетяна потрапила в лікарню. Її чоловік Андрій не приїжджав і не дзвонив. Він тільки надсилав короткі повідомлення про свою зайнятість, і дізнавався про те, коли її випишуть. – Може, хоч у день виписки приїде? – думала Тетяна. Але він не з’явився. Довелося замовити таксі й попросити свою давню знайому про допомогу. Тетяна добралася до квартири. Плюсом був перший поверх. Сусіди й таксист допомогли. Таня зразу попрямувала на кухню. Хотілося домашньої їжі, кави. На столі лежала якась записка. Таня взяла її й важко зітхнула від прочитаного.
Тетяна потрапила в лікарню. Її чоловік Андрій не приїжджав і не дзвонив. Він тільки надсилав короткі повідомлення про свою зайнятість,
Читати далі
Сергій повертався додому із заробітків. Його не було пів року. На вокзалі чоловіка зустрічали дочка Віка, яка підросла за цей час, і спокійна, задоволена дружина Надія. – Ну, як ви тут? – Сергій подивився на кохану Надю, а потім на Віку. Обидві посміхнулися схожими усмішками і в один голос відповіли: – Та нормально все! Вже потім Надя все розповість… Що даремно Сергій боявся залишати їх з падчеркою вдвох. Бо ж вона з самого початку бачила, що Віка, загалом, хороша дитина. Але це було ще не все. Надя з Вікою розповіли Сергію приголомшливу новину…
Сергій повертався додому із заробітків. Його не було пів року. На вокзалі чоловіка зустрічали дочка Віка, яка підросла за цей
Читати далі
Наталя Іванівна вирішила поїхати в рідне село у батьківський дім. Вона пробралась крізь зарості сухої трави до будинку. На диво, він був у досить хорошому стані. Наталя знайшла старий молоток і почала знімати фанеру з вікон. Захоплена роботою, вона аж стрепенулася, коли почула позаду чийсь голос: – Наталю, ти?! Жінка обернулася й побачила незнайомого літнього чоловіка. Вона вдивилася в його обличчя й очам своїм не повірила
Наталя Іванівна спеціально лежала в ліжку зранку якомога довше. Вона чекала, коли двері закриються й Ігор піде Він останній, хто
Читати далі
– І це коштувало двісті п’ятдесят тисяч? Та за такі гроші можна було Олі зуби золотом покрити! Ти що, думав, я не дізнаюся?– Маріє Степанівно, зачекайте! – Юрій спробував її зупинити. – Ми можемо все виправити! – Виправити? – теща повернулася, її очі звузилися. – Ох, Юрію, ти ще не знаєш, що я можу зробити. Ти залишишся без цього годинника, без грошей і без спокою. Я тобі обіцяю
Юрій стояв перед вітриною ювелірного магазину, його очі блищали, як діаманти в годиннику, що лежав на оксамитовій подушці. Це був
Читати далі
Через годину Оля сіла в таксі, нещасний Андрій із незрозумілою усмішкою дивився їй услід… А ще за годину приїхала мама… -Синку, я приїхала … Де твоя невміха? У нас не так багато часу. Мене лише на тиждень з роботи відпустили… То де Оля? -Мамо, розумієш, тут така справа … Дружина моя у відрядження поїхала, якраз на тиждень. Тож вчити тобі мене доведеться. Іншого виходу немає.
– Оля, моя мама сказала, що ти зовсім не вмієш готувати, – заявив своїй дружині Андрій. Ольга, яка в цей
Читати далі
— Та що ти, просто сильно втомлююся. Максимка маленький, йому потрібно багато часу. Олеся вже велика, вона зрозуміє. Але Олеся не розуміла. Дівчинка стала замкнутою, часто плакала без причини. А Віктор все більше уваги приділяв рідній дитині. — Тому що ти не моя дитина! Зрозуміло? Я витрачаю гроші на свого сина, а не на чужих дітей!
— Ось і добре, що ти подаєш на розлучення! — спокійно сказала Тетяна чоловікові, складаючи його речі у валізу. —
Читати далі
Наталя прийшла на роботу, поправила зачіску, підфарбувала губи й зібралася працювати, як раптом задзвенів її телефон. – Привіт, мамо, – сказала Наталя у слухавку. – Як справи, чого так рано дзвониш? – Доню, справа термінова! – раптом вигукнула Ірина Петрівна. – Скажи йому, що зі мною так розмовляти не можна! – Мамо, кому йому? – запитала Наталя. – Василеві своєму! – вигукнула мати. – Кому ж іще?! – І ж що зробив мій чоловік? – поцікавилася Наталя. – Він відмовився до мене приїхати! – сказала Ірина Петрівна. – А справа дуже термінова. – І що ж там таке термінове? – Ірина не розуміла, що відбувається
Наталя прийшла на роботу, поправила перед дзеркалом зачіску, підфарбувала губи і зібралася працювати, як раптом задзвенів її телефон. Дзвонила її
Читати далі
Двері відчинила та сама пані з автобуса! Ось тобі й несподіванка!
У Софії тривалий час були стосунки на відстані. Але сьогодні вона пакує валізу і вирушає до Львова! Там на неї
Читати далі
