Люба закохалася. І закохалася не в когось, а в свого начальника! Аркадій Петрович був дуже багатим. І спадщину він мав від батьків і сам заробляв дуже добре. А Люба була звичайною працівницею. Та довкола нього такі жінки крутилися, куди там їй! – Любо, тобі підробіток не потрібний? – спитала якось її колега Галина Василівна. Підробіток Любі був потрібний. Гроші витрачати вона не вміла… – Потрібний! – сказала Люба. – А що це за робота? Галина Василівна якось хитро подивилася на неї. Дівчина застигла від здивування

Ох якби була жива бабуся Люби, вона б підказала їй, як підкорити серце Аркадія Петровича, а так… Аркадій Петрович був

Читати далі

Оля повернулася додому з прогулянки і застала дивну картину. Її чоловік збирав речі у валізи. – Ти куди? У відрядження? – спитала вона. – Ні, – спокійно відповів Славко. – А куди? – здивувалася Оля. – Я йду. І… подаю на розлучення, – на одному подиху сказав чоловік. Оля так і застигла з курткою в руці. Мовчазне питання повисло в повітрі. – Щось не так? – спитав Славко. – Чому? – тільки й спитала вона. – А ти у свого Степана запитай! – невдоволено додав Славко. – Степана? Якого Степана? – Ольга здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Коли ти скажеш чоловікові, Олю? Га? Набридло озиратися, крадькома зустрічатися, – Степан глянув на жінку, що сиділа поруч із

Читати далі

Діана взяла телефон і подзвонила своїй подрузі Евеліні. Та пообіцяла приїхати через годину… Коли Евеліна зайшла до Діани, то застигла на місці – в квартирі був неймовірний безлад. Евеліна озирнулася. Дочка Діани – Марічка, кинулась в обійми тітки. Діана байдуже подивилася на дівчинку. Потім вона повернулася до Евеліни й сказала: – Ти зможеш її забрати до себе? – Звісно! – сказала Евеліна. – Діано, може потрібна ще якась допомога? – Нічого не треба, – сказала господиня. – Просто забери Марічку до себе… – Діано, а мені Марічку на всі вихідні забрати? – уточнила Евеліна. – Ні, – байдуже сказала Діана, не дивлячись їй в очі. – Назавжди. Евеліна не розуміла, що відбувається

Діана народила Марічку чотири роки тому. І майже одразу після виписки з пологового будинку її чоловік зібрав речі й пішов

Читати далі

Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла Вікторівна своїй доньці, і в її голосі відчувається рішучість. Але Єва вирішила, що цього разу вона таки помирить свою маму і маму чоловіка, бо їхнє з Адамом сімейне життя тільки починається, а дві свахи бачити одна одну не хочуть. Та й нагода неабияка є для цього

– Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то

Читати далі

Петро з Лідою вирішили одружитися. Сільське весілля мало бути гучним і веселим! Столи вирішили накрити на подвірʼї батьків нареченого. Гості були готові до веселощів. Дехто запізнювався, але тут же знаходив своє місце. Грала тиха музика, ведучий закінчував останні приготування, перевіряв звук мікрофону. І весілля пішло своєю чергою. До певного моменту… Якраз ішли конкурси, як раптом у цей момент на весіллі з’явилася якась дівчина в білій сукні, майже весільній… Несподівано всі впізнали в ній… Колишню подругу Петра – Риту! Вона стояла в білій сукні, не вистачало тільки фати! – Петре, що це все означає?! – ахнула Ліда, не розуміючи, що відбувається

Петро з Лідою готувалися до весілля. Гості, які жили далеко, вже всі приїхали й оселилися в родичів. Сільське весілля мало

Читати далі

Олег їздив на роботу своєю машиною. – Ой, Олеже, підвези мене! – якось жалібно попросила сестра дружини Алла. Він погодився і так і підвозив своячку кожен день… Потім дружина попросила Олега підвозити ще й її подругу Марію. – Все одно по дорозі! – добродушно погодився чоловік. Все йшло гладко поки Марія, сідаючи в машину до Олега, раптом не сказала: – Знаєш, Олеже, цього тижня у мене форс-мажор. Мені затримали зарплату. Я поки не зможу оплачувати бензин. Сподіваюся, це не проблема? Олег здивовано застиг, не розуміючи, про що йдеться. Чоловік запитливо глянув на своячку, але та відвела погляд. І тут Марію осяяло

– Ой, Олеже, захопи, будь ласка, мене з собою! – жалібно попросила чоловіка сестра його дружини, переступаючи з ноги на

Читати далі

Вадим дуже нервував, очікуючи народження дитини. Нарешті, медсестра повідомила, що наро дився син. Але тут же сказала, що ліkар чекає його в своєму кабінеті.

Вадим поспішав додому. Сьогодні вранці дружина повідомила, що чекає дитину. Вадим вирішив зробити сюрприз Віталіни. Тому поспішав приготувати святкову вечерю.

Читати далі

Віра провела чоловіка на роботу, а сама вирішила трохи прибрати у квартирі. – Розпочну з кабінету Олексія, – вирішила вона. Віра вимила вікно, протерла підвіконня. Потім хотіла вимити підлогу, але в цей момент її погляд впав на книжкову шафу. – Ого, скільки пилу зібралося на книгах, – здивувалася вона. – Треба їх хоч протерти! Вставши на табуретку, Віра стала знімати книги з верхньої полиці і класти їх на письмовий стіл, який стояв поруч. Одну з книг вона не втримала, і та впала на підлогу, розкрившись посередині. Віра глянула на цю книгу і заціпеніла від побаченого

Сьогодні Віра була дуже зла – вранці знову посварилася з чоловіком. Олексій останнім часом зовсім перестав давати їй грошей –

Читати далі

Інна поїхала у лікарню сама. Її чоловік Євген дуже хотів з нею, але вона відмовилася. Жінка хотіла дізнатися все щодо можливості мати дітей сама. Кабінет лікарки знаходився наприкінці довгого коридору. Світлана Ігорівна – літня жінка з добрими очима – зустріла її привітною усмішкою. Але, глянувши на результати аналізів – спохмурніла. – Присядьте, Інно, – лагідно сказала вона. – Мені треба вам дещо сказати… Додому Інна брела, як у тумані. Слова лікарки дзвеніли у вухах: «На жаль… Завагітніти… Не зможете…» Квартира зустріла Інну дзвоном посуду і гучним голосом свекрухи. Інна прислухалася про, що та говорить по телефону й побіліла від почутого

Інна стояла біля вікна, розсіяно спостерігаючи, як жовтневий вітер ганяє по двору різнобарвне листя. У просторій вітальні панувала напівтемрява –

Читати далі