Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла Вікторівна своїй доньці, і в її голосі відчувається рішучість. Але Єва вирішила, що цього разу вона таки помирить свою маму і маму чоловіка, бо їхнє з Адамом сімейне життя тільки починається, а дві свахи бачити одна одну не хочуть. Та й нагода неабияка є для цього
– Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла Вікторівна своїй доньці, і в її голосі відчувається рішучість.
Але Єва вирішила, що цього разу вона таки помирить свою маму і маму чоловіка, бо їхнє з Адамом сімейне життя тільки починається, а дві свахи бачити одна одну не хочуть. Та й нагода неабияка є для цього.
– Мамо, не хочеш їхати до тітки Лариси, то давай зберемося у нас на дачі в неділю. Ми дивилися прогноз, погода має бути гарною, посидимо, шашлик посмажим, – донька благально подивилася на маму.
– Ні, навіть не проси. З цією зрадницею я родичатися не збираюся. Ти радій, що я сина її прийняла, зятем вважаю і поважаю. А вона мені ніхто.
Алла Вікторівна вкотре дала зрозуміти доньці, що вона не готова до примирення.
Єва пішла від мами дещо зажуреною, бо сподівалася, що їй якось вдасться переконати маму якщо не родичатися, то хоча б спілкуватися з своєю тепер уже свахою, а колись – найкращою подругою.
Алла і Лариса дружили ще зі школи, і обіцяли одна одній, що що б не сталося, вони завжди будуть разом. Ні в одної, ні в іншої не було рідної сестри, то вони стали сестрою одна для одної.
Заміж дівчата вийшли майже в один час. Лариса народила сина і назвала його Адамом. Дуже вже подобалося їй це ім’я. А Алла вирішила їй підіграти, і коли у них з чоловіком народилася донечка, вони дали їй чудове ім’я Єва.
Тішилися подруги, що все так гарно вийшло, часто зустрічалися родинами, з дітьми разом гуляли.
Але все змінилося тоді, як від Лариси пішов чоловік. Правду кажучи, вони обидві вийшли заміж не дуже вдало. Чоловік Лариси любив ходити наліво, і таки пішов до іншої жінки.
Алла шкодувала подругу, часто запрошувала до себе на родинні свята, щоб та сама вдома не сиділа.
А потім зʼясувалося, що чоловік Алли, який теж любив заглядати на чужих жінок, задивився на Ларису.
Алла про це випадково дізналася, коли одного разу прийшла до подруги без попередження, і там застала свого чоловіка.
Розбиратися що й до чого вона не стала, просто розлучилася з чоловіком, а подругу назавжди викреслила з свого життя.
Не бачилися Алла з Ларисою багато років, але доля не мала наміру їх просто так відпускати, бо вийшло так, що їхні діти зустрілися в університеті, і сподобалися одне одному.
Вони навіть не відразу зрозуміли, що знайомі ще з дитинства, бо ж пройшло багато років. Але їхні імена змусили їх перевірити цю інформацію, і вони усвідомили, що знаються давно.
Молоді люди закохалися одне в одного, стали зустрічатися, але знаючи, що їхні мами ворогують між собою, вирішили їм про це не казати.
Та були змушені таки зізнатися, коли Адам зробив пропозицію Єві. Проте, навіть цей факт не зміг помирити давніх подруг. Весілля молодята не робили, розписалися і стали жити.
Адаму бабуся по татовій лінії квартиру залишила і дачу, то молоде подружжя відразу переїхали в своє житло.
До зятя Алла Вікторівна ставилася непогано, а про його маму, свою сваху, навіть чути нічого не хотіла.
На запрошення дочки Алла Вікторівна не відгукнулася, вирішила, що проведе цю неділю вдома. Але щойно вона прокинулася, під її дверима стояли дочка і зять.
– Мамо, збирайся, будем смажити шашлик на дачі. Мені відмовляти не можна, – посміхнулася Єва.
Алла Вікторівна глянула на доньку, і здається аж тепер вона помітила її округлий животик.
В той день вони з свахою таки помирилися, і поговорили вперше за багато років.
– Даремно, Алло, ти на мене образилася. Богдан твій сказав, що не любить тебе, що ви з ним давно живете як чужі і збираєтеся розлучитися. Але це не спрацювало. Між нами нічого не було і не могло бути. Я б таке тобі ніколи не зробила, – пояснила Лариса.
– Ну що ж, свахо, будемо ім’я вибирати, у нас це чудово виходить, – посміхнулася Алла.
– Так, шановні бабусі, тримайтеся, бо у нас для вас неабияка новина – треба відразу два імені, бо у нас буде двійня, – ошелешила радісною новиною Єва.
Той день був найкращим у їхньому житті. Дві подруги, які не спілкувалися багато років, нарешті знайшли сили щоб поговорити і помиритися, заради щастя своїх дітей, заради внуків.