Свою присутність у нашій квартирі вона сприймала як відпустку: повний пансіон, обслуговування за найвищим розрядом — трансфер і розваги, та ще й над невісткою можна позубоскалити.
Приїхала до нас свекруха пожити, поки в її квартирі триває ремонт. І, оскільки свекруха сама не знала, чого хоче, то цьому ремонту не було ні кінця ні краю.
За ті 4 місяці, що ця жінка, яка не вміє мовчати, живе у нас, моя голова опухла від надлишку непотрібної інформації, а на язиці скоро з’явиться мозоль від необхідності відповідати. У її присутності я бачила один можливий плюс: допомога з дитиною.
Але, як виявилося, свекруха приїхала зовсім не для цього.
Свою присутність у нашій квартирі вона сприймала як відпустку: повний пансіон, обслуговування за найвищим розрядом — трансфер і розваги, та ще й над невісткою можна позубоскалити.
В очах свекрухи — відпустка мрії.
Я — неконфліктна людина, мені простіше зробити так, як мене просять, ніж відстоювати свою точку зору за допомогою конфлікту.
У якомусь сенсі, свекруха не дарма вважає мене тютею. Я ніколи з нею не сперечаюся, навіть тоді, коли Тамара Йосипівна сама розуміє, що несе нісенітницю.
І раз вона вважає, що її син повинен їсти на сніданок тільки ненависну йому яєчню, значить я буду готувати чоловікові яєчню, поки свекруха гостює у нас вдома.
І те, що чоловік снідає через силу — це проблеми чоловіка, адже він у будь-який час може попросити свою маму не лізти до мене зі своїми повчаннями щодо сніданку.
А раз його все влаштовує — навіщо мені роздмухувати конфлікт.
Єдине, що я готова відстоювати незважаючи ні на що — виховання доньки. Про що свекрусі було повідомлено ще ,до появи дитини.
Як не дивно, свої пориви критикувати мене як матір, свекруха стримує. Зате в усьому іншому вона розходиться не на жарт.
За 4 місяці життя під одним дахом, свекруха допекла мене до такої міри, що я почала замислюватися про переїзд до батьків на той час, поки Тамара Йосипівна перебуває в нашому домі.
Я і натяками до неї, і відкрито запитувала, коли вона вже до себе повернеться, у відповідь я чула:
— Ой, не знаю, на скільки все затягнеться. Колір у каталозі був один, а пофарбували — зовсім інший, мені не подобається. Перероблять — я поїду від вас.
— Вони так криво поклали плитку, напідпитку, напевно, були. Звільнила їх, ось, інших робітників знайду, вони все дороблять і я з’їду.
— Уявляєш, унітаз ще не привезли. Привезуть — я відразу з’їду. А то як я там, без унітазу?
І таких відмовок було багато.
Одного разу свекруха мені заявила:
— Ти навіть не уявляєш, як тобі пощастило зі мною. А знаєш, яка у мене свекруха? Мегера, яких світ не бачив. Досі її побоююся, хоч і не дівчинка вже давно.
Знущалася з мене, як могла. Знущалася, як хотіла — ніхто їй не був указ. Брр, як згадаю, аж трусить.
Сама того не підозрюючи, свекруха підкинула мені чудову думку: у кого є влада над свекрухою?
Правильно, у свекрухи.
Я, не довго думаючи, зателефонувала і запросила до нас в гості на тиждень бабусю чоловіка — свекруху моєї свекрухи. Ось тільки попередити про гостю чоловіка і його маму, я зовсім забула.
Ранок, чоловік на роботі. Моя улюблена свекруха в черговий раз ллє мені в вуха поради щодо догляду за її дорогоцінним синочком.
Дзвінок у двері. Тамара Йосипівна, примружившись, запитує:
— Ну, і кого ти чекаєш? Хто до тебе ходить, поки чоловік на роботі? Ти — заміжня, пам’ятай про це!
Свекруха рушила відкривати двері, радісно потираючи ручки в передчутті чоловіка, що стоїть за дверима. Відкрила вона зі словами:
— Ну, і хто тут у нас?
— О, Тамарка! 5 хвилин тому про тебе думала: повз смітник йшла — відразу про тебе згадала. Ну, чого дивишся? Ходімо, чай мені зробиш. Я тортик принесла. Тільки тобі не дам — шкідливо.
Хоча, твоїй фігурі вже ніщо не допоможе, так і бути — пригощу шматочком. — Обличчя бабусі чоловіка аж світилося від задоволення, вона не бачила свою невістку вже кілька років.
І — ось збіг — того ж дня ремонт у Тамари Йосипівни закінчився. Вона поспішно зібрала речі, попрощалася і відправилася додому.
— Велике Вам спасибі, що приїхали! — я дякувала бабусі чоловіка.
— Я Вам зараз білизну поміняю, в гостинній розташуйтеся.
— Ні, ні, я не залишуся. Я ж знаю, навіщо ти мене покликала — Тамарка тебе дістала. Я свою справу зробила, давай, напої мене чаєм, та поїду я.
Якщо що — звертайся! — лукаво посміхнулася мені бабуся мого чоловіка.
У майбутнє я тепер дивлюся з оптимізмом — майбутні візити свекрухи мене більше не лякають і не приводять в жах. Адже у мене є важливий стратегічний союзник — свекруха моєї свекрухи.