Віра довго дивилася на чоловіка, який смакував пиріг під велику чашку чаю, потім не витримала і запитала:

Віра довго дивилася на чоловіка, який смакував пиріг під велику чашку чаю, потім не витримала і запитала:

— Ну, як? Смачно?

— Дуже, Вірочко, дуже. Це з чим? З малиною? — уточнив Борис, не відриваючи погляду від свого ноутбука.

— З полуницею, — докірливо відповіла Віра.
Її охопило розчарування. Ще вранці вона знайшла цікавий рецепт, спеціально пішла на ринок за свіжою полуницею, купила нову силіконову форму.

— Борю, а можна хоча б за вечерею приділити трохи уваги мені? Наприклад, просто поговорити. Останнім часом для тебе нічого, крім роботи, не існує

Борис мовчки встав, відніс у мийку тарілку з кухлем і сказав:

— Віро, ти ж не перший рік заміжня. Тим більше, сама економіст. Забула вже, що таке піврічний звіт?

Ні, за два роки шлюбу Віра не забула, що означають для підприємства звіти. До зустрічі з Борисом вона успішно працювала, була у керівництва на хорошому рахунку, але якось все встигала робити в робочий час, принаймні, не приносила додому товсті папки з паперами.

Але й не керувала власною фірмою, як Борька. На розвиток бізнесу він витратив кілька років, справи зараз йдуть чудово. Особливо Борис пишається своїм злагодженим колективом, завжди каже: «Ми — команда».

Але один член цієї команди ніяк не дає Вірі спокою — молода і симпатична бухгалтерка Поліна.

— Послухай, а з яких пір звіт робить особисто директор? Взагалі-то цим повиннен займатися бухгалтер. Або вона у вас вміє тільки очі робити і міні-спідниці носити?

— Віро, навіщо ти так говориш про людину, яку зовсім не знаєш?

— Я її бачила і мені цього достатньо.

— Даремно ти так. Поліна — відмінний бухгалтер. Звітом ми займаємося разом і постійно один з одним на зв’язку.

У ту ж хвилину, немов на підтвердження його слів, Борису на телефон прийшло повідомлення. Він прочитав і став перебирати якісь документи. Віра пішла мити посуд, намагаючись здаватися байдужою, але все ж запитала:

— Хто пише?

— Поліна. Але тільки ти не нервуй. Повір, кохана, це все по роботі.

— По роботі спілкуються в робочий час!

— Заспокойся, будь ласка. Ти образилася, що я не вгадав, з чим пиріг? Вибач, рідна, правда, голова вже не працює. Було дуже смачно. Гаразд, я в душ і відпочивати.

Борька ніжно обійняв і поцілував дружину, але її це не заспокоїло. Миючи посуд, Віра не переставала думати про бухгалтерку. Вона була не з тих, хто перевіряє у чоловіка кишені і мобільний телефон — завжди довіряла Борису. Але коли кілька місяців тому колишня бухгалтер пішла на пенсію, а замість неї взяли Поліну, в серці Віри оселилося тривожне відчуття.

Телефон чоловіка залишився лежати на столі. Спокуса була велика. «А що, довіряй, але перевіряй. Ну, подумаєш, загляну раз, може дійсно листування у них ділове?»

Переконавшись, що у ванній ллється вода, Віра тремтячими пальцями почала гортати «Вхідні повідомлення». Але в листуванні з Поліною все було стерто.

«Навіщо Борька це зробив? Невже я потрапила в банальну ситуацію, коли чоловік зраджує мені зі своєю співробітницею?»

Вода у ванній перестала шуміти. Віра напружила всю свою пам’ять, щоб запам’ятати номер телефону цієї злощасної Поліни, і повернула телефон чоловіка на колишнє місце.

— Віро, ходімо спати.

— Зараз піду.

Віра дістала в шухляді столу свій блокнот з рецептами і олівцем записала на останній сторінці цифри, які щойно запам’ятала.
***
Чоловік відразу заснув, як немовля. А Віра ще довго лежала і згадувала, як романтично він їй зробив пропозицію.

Це був найчудовіший серпень у її житті. Вони поїхали в селище, щоб залишитися подалі від суєти, майже наодинці з природою. У день від’їзду пішли на озеро зустрічати світанок.

— Борька, вода приголомшливо тепла, ходімо купатися!

— Ох, ти в мене і водоплавна, не витягнути тебе. Купайся, а я на березі посиджу. Така тиша дзвінка, напевно, як у раю.

Віра дуже довго плавала наостанок, а коли вийшла на берег, то побачила викладене з каменів: «Віро, я тебе сильно кохаю. Виходь за мене заміж» .

Вони забрали по одному камінчику як першу сімейну реліквію, а через три місяці зіграли пишне весілля.

Боря вмовив Віру кинути роботу, а вона й не дуже пручалася, їй набагато більше подобалося облаштовувати їхню нову квартиру і зустрічати чоловіка гарячою смачною вечерею. Невже це все залишилося в минулому?
***
Вранці Віра проводжала Бориса на роботу і дістала свій кулінарний блокнот. Відкривши останню сторінку, вона відчула, що серце забилося в шаленому ритмі.

Довго не наважувалася, але потім все-таки внесла номер Поліни в свій телефон і набрала повідомлення:

«Добрий день! Мене звати Віра, я — дружина Бориса Олександровича. Дуже прошу вас, перестаньте його турбувати в неробочий час. Дякую!»

Зробивши глибокий вдих, Віра відправила повідомлення і в ту ж секунду про це пошкодувала. «Боже мій, що я накоїла. А якщо я помилилася, і Поліна дійсно хороший бухгалтер і людина? Видалити, адже можна видалити скрізь, поки повідомлення не прочитано».

Віра сіла на підлогу і розплакалася. Ось і кінець, все дійсно в минулому. Вона більше нічого не писала, нікому не дзвонила. Дістала з холодильника розпочату пляшку червоного, налила собі келих.

Притягла на кухню коробку, яку завела незабаром після весілля і назвала «Наш сімейний архів», і занурилася в прекрасне минуле. Там була купа фотографій, листівки, які вони з чоловіком трепетно підписували і дарували один одному на всі свята, і два камінчики.

Що тепер робити? І як далі жити?

Випивши більше половини пляшки, Віра дісталася до дивана і заснула, тим більше, що вночі тривожні думки так і не дали їй нормально виспатися.
***
Вже під вечір її розбудив дзвінок чоловіка:
— Віро, мені доведеться затриматися на роботі. Але сьогодні ми вже закінчимо зі звітом. Не ображайся, рідна!

«Як у нього ще совісті вистачає вимовляти такі слова —рідна?»

Після декількох годин сну дія міцного випарувалася. Віра прийняла прохолодний душ, привела себе до ладу і поїхала до Бориса на роботу. Вирішила зловити його з Поліною на гарячому.

Але увійшовши до кабінету чоловіка, вона побачила зовсім не ту картину, яку уявляла собі. Боря сидів у своєму директорському кріслі, перед ним його заступник Антон і бухгалтер Поліна, на столі купа документів, всі жваво розмовляли.

— Кохана, який сюрприз! Ти занудьгувала, не дочекалася мене вдома? Присядь, почекай, ще буквально п’ять хвилин і ми розходимося. До речі, познайомтеся. Це моя дружина Віра, а це наш бухгалтер Поліна.

— Та ми, здається, вже знайомі, заочно, — сказала Віра і сіла на стілець в кінці довгого столу.

— Рада знайомству, дуже приємно, — з щирою посмішкою відповіла Поліна.

«Яка нахабність — поводитися зі мною так награно. Ну нічого, зараз ви закінчите і розберемося».

При цьому Віра зазначила, що Поліна дійсно справляє враження хорошої і навіть порядної людини.

Колеги почали щось бурхливо обговорювати по роботі, а до Віри в цей момент на телефон прийшло повідомлення. Подивившись, вона остовпіла. Вдруге за сьогоднішній день по ній знову проїхалися асфальтовим катком.

Там було написано: «Чоловіка додому не чекай, він залишиться ночувати у мене». Віра залилася червоним, адже вона чітко бачила, що телефон Поліни лежав на столі перед нею, і та його в руки не брала, нічого не писала.

Судорожно міркуючи, Віра набрала злощасний номер і зателефонувала, але телефон Поліни мовчав. «О Боже, з ким же я тоді листувалася сьогодні?» Вона скинула дзвінок і видалила контакт.

У цей момент Поліна з Антоном почали збиратися. Віра залишилася з чоловіком наодинці.

— Віро, мені здається, у Антона з бухгалтеркою роман. Як вони тобі? На мою думку, дуже гарна пара.

— Борька, вибач мене!

— За що?

— За недовіру.

— Ти приїхала мене перевірити?

— Якби тільки це. Ти не уявляєш, що я сьогодні накоїла!

І вона про все розповіла чоловікові. Виявилося, що в середині номера вона переплутала місцями дві цифри, а хтось на іншому кінці дроту вирішив її розіграти.

— Так, кохана, напевно, якийсь жартівник вдосталь повеселився, переписуючись з тобою.

— Борька, я нічого на вечерю не приготувала…

— Ну, тоді поїдемо вечеряти в ресторан! Тим більше привід є. Може, і Антона з Поліною покличемо? Якщо вони ще не втекли.

Вечір у ресторані вийшов чудовий. Тільки Віра спочатку соромилася спілкуватися з нічого не підозрюючою Поліною.
***
Наступного ранку, як завжди, нагодувавши чоловіка сніданком і провівши на роботу, Віра вирішила зайнятися пиріжками і дістала свій кулінарний блокнот.

Відкривши останню сторінку, вона посміхнулася, вирвала її і відправила неправильно записаний телефонний номер в коробку з архівом, адже це теж частина їх сімейної історії, нехай і не найприємніша.