Настя просто спостерігала за цією ідилією з вікна. За тиждень сім’я збиралася поїхати в невелику подорож.
Настя з Андрієм стояли в автосалоні біля своєї нової машини. Дівчина-менеджерка їх фотографувала. – Ви така гарна пара! – казала вона. – У вас тепер чудовий автомобіль. Можна ми розмістимо на нашому сайті ваше фото? – Ми згодні, правда, Андрію? – запитала чоловіка Настя. – Так, – посміхнувся той. – Дякую, – сказала менеджерка. – За це від нашого автосалону вам невеликий подаруночок – оцей ведмедик. Нехай ця іграшка буде вашим талісманом. – Дуже дякуємо! – сказали Настя з Андрієм і поїхали додому… Пройшов якийсь час, як раптом Андрію подзвонив його брат з несподіваною пропозицією…
Нова машина стояла у дворі будинку. Андрій не міг намилуватися нею. Шестирічна Христина все ходила за татом і просила дозволу посидіти за кермом.
Настя просто спостерігала за цією ідилією з вікна. За тиждень сім’я збиралася поїхати в невелику подорож.
Втім, вони завжди їздили, але тільки машина була стара й іноді ламалася дорогою. Христина вже вподобала собі місце, і навіть приготувала в дорогу планшет – мультики, ігри. Подарований менеджеркою ведмедик сидітиме поруч.
Насті залишалося лише зібрати речі, маршрут був намічений ще до покупки.
– Братику, а ти чого мовчав про автівку? – за день до відпустки зателефонував Юрко – брат Андрія.
– Чому мовчав? Ми ж сказали всім. Тобі, батькам.
– Сказали, але ж я не знав, що в тебе така крута машина. Величезна.
– Так, велика.
– Якщо брати твою стару, то ця перед нею просто супер. Молодець. І колір чудовий, от і я таку купив би. Придивляюся якраз. Даси покататися? Я заціню.
– А де ти бачив мою машину?
– Та я підбирав на сайті, а там ваше фото зі щасливими обличчями.
– Покататися можна, але тільки на пасажирському сидінні.
– Тобі для брата шкода?
– Не шкода, але машина як жінка, у неї має бути один господар.
– Гаразд. Мені мама сказала, що ви у відпустку зібралися. У нас також відпустка. Ми їдемо з вами.
Андрій розгубився. Відпустка з братом у їхні плани не входила. Машина хоч і велика, але хотілося відпочити одним. Тим більше, брат акуратністю не відрізнявся. Він любив насіння, горішки, чіпси. А якщо раптом залишити ключі, то міг і без дозволу покататися.
– Мовчання знак згоди. Я правильно зрозумів? Значить, Христину привозьте до бабусі, вона залишиться з нею, а ми з вами.
– Ні, донька їде з нами. У бабусі ваш Микита. Їй і з одним онуком важко, а разом вони погано вживаються.
– З вашою Христиною їй буде легше, а Микиту ми беремо на себе, він з нами поїде.
– Ні. Дочка вже зібралася, а про вас і мови не було. Якщо так хочете їхати, то ви маєте свою машину. Із сином чи без сина можна їхати самим.
– У мене стара! А якщо їхати самому, то й погульбанити не можна буде. А який відпочинок без того.
– Ми їздили і на старій.
– І що? Обкатаємо, обмиємо, відпочинемо. Заїдь за нами, говори час виїзду.
– Ні. Ми їдемо одні, а ви приєднуйтесь на своїй машині.
Андрій закінчив розмову, але за п’ять хвилин зателефонувала мама.
– Швидко ж братик на мене нажалився.
– Значить ти розумієш про що я говоритиму. З Христиною мені буде легше, вона у вас слухняна дівчинка. Двома машинами їхати багато витрат. Подвійний бензин. А тут можна в одну суму вкластися.
– У нас є гроші на паливо й відпочинок.
– От і добре. А Юрко не має зайвих грошей.
– Немає грошей? І навіщо ж тоді їхати?
– Відпочити! Микиті потрібно змінити обстановку.
– Мамо, наша донька їде з нами. Це не обговорюється. Юрко має машину.
– У нього стара.
– Наша стара була набагато гірша, але ми якось їздили.
– Але тепер у тебе велика!
– Але місць у ній стільки ж. Я заради родини Юрка, не залишатиму свою дочку.
– Тоді… тоді… коли приїдеш, дай йому машину. Він також хоче відпочити. На своїй йому вже соромно їздити.
– Ні. Він рік тому не допоміг мені до лікарні добратися. Пам’ятаєш ногу пошкодив? Одного разу попросив – довези, допоможи. На моїй машині! А йому було соромно за кермо мого іржавого корита сідати. Довелося у сусіда допомоги просити. Без проблем допоміг навіть до кабінету добратися, а потім назад провів.
– Тому ти й не візьмеш його з собою?
– Він має машину. Я б узяв брата, і дружину його теж, але Микиті немає місця.
– Я залишуся тільки з Христиною!
– А ми Христину не залишимо. Це моє останнє слово. Ми вже зібралися й виїжджаємо. І машину я йому свою не дам! Бувай.
***
Родина Андрія чудово відпочила. А ось брат образився. Мати теж образилася за сина. Вони довго не дзвонили, але потім почали знову спілкуватися.
Звичайно, вони не пробачили Андрію відмову, тільки це було для нього не важливо. Він давно знав, що молодшого брата мати більше любила. Старалася для нього.
А Юрко, як маленька дитина, постійно скаржився, то на брата, то на своє життя…