Чому вона змушена платити таку високу ціну за пізнє щастя

― Мамо, ти в своєму розумі? Він же всього на два роки старший за мене! ― зазвичай спокійний і розважливий Кирило був не в собі від люті.

Тетяна не знала, що відповісти. Вона розуміла, що в його словах є частка правди, але нічого з собою вдіяти не могла.

― Це не твоя справа, ― Тетяна ледь стримувала сльози, ― все своє життя я піклувалася про тебе, вкладала сили і душу…

― А на старості років збожеволіла? Значить так, припиняй цей цирк або мене більше не побачиш!

Кирило голосно грюкнув дверима, і Тетяна розридалася. Чому дорослий син не може зрозуміти її почуттів? Хіба вона винна, що в свої п’ятдесят років знову стала коханою і бажаною жінкою?
* * *
Тетяна познайомилася з батьком Кирила, коли навчалася на передостанньому курсі педагогічного училища. Це був стрімкий роман, який закінчився, як тільки горе-батько дізнався про дитину.

Юній студентці довелося виходити на захист диплома з животом, а потім відправитися за розподілом у глухе село з маленькою дитиною на руках.

Сільський побут гнітив, а з немовлям і зовсім здавався справжнім випробуванням. Але за законами того часу випускниця повинна була відпрацювати за розподілом вчителькою початкових класів у сільській школі три роки.

На щастя, бабуся-сусідка погоджувалася доглядати за малюком, коли Тетяна йшла на роботу. Ось тільки Кирило часто хворів, тому доводилося постійно брати лікарняний, виплати за яким були мізерними.

Коли термін роботи за розподілом підійшов до кінця, Тетяна з сином повернулася до міста і влаштувалася в місцеву школу. Їй здавалося, що всі труднощі залишилися позаду.

Але чергові випробування не змусили себе чекати. Розпад все перевернув, і почалася жорстока боротьба за існування.

Зарплата у бюджетників залишилася тільки на папері, тому Тетяна була змушена шукати будь-які підробітки, щоб хоч якось прогодувати себе і сина.

Наступне десятиліття колишня вчителька мила під’їзди, торгувала на ринку, кілька разів їздила за кордон і працювала домробітницею у «господарів життя» того часу.

І якось непомітно в постійних пошуках додаткового заробітку минула молодість. Налагодити особисте життя в цій нескінченній метушні не вийшло. Тому Кирило став її головним чоловіком.

Коли ситуація в країні трохи стабілізувалася, Тетяна знову влаштувалася в школу і паралельно давала приватні уроки.

Кирило вступив до університету, а після закінчення вирішив зайнятися бізнесом. Тетяна дуже хотіла онуків, але син не поспішав з сім’єю. В результаті всю свою невитрачену турботу Тетяна спрямовувала на учнів.

Останнім часом вона була активна в соціальних мережах. Там часто зустрічала співрозмовників, з якими могла без сорому говорити на будь-які, навіть найпотаємніші теми. Це були нові приємні відчуття після багатьох років фактичної самотності і каторжної праці.

У якийсь момент Тетяна помітила, що під її фото з’являються коментарі з сердечками від якогось Олександра: «Ви божественно прекрасні», «Ви дивовижна», «Від вас очей не відірвати»…

Чомусь вперше за багато років Тетяна зніяковіла: «Милий хлопчик, шкода, що згодиться мені в сини».

Незабаром від Олександра прийшло повідомлення: «Вітаю, Тетяно! Ваша елегантна строгість в образі нагадала мені про першу вчительку. Зізнаюся, я був у неї закоханий. Можливо, спілкування з Вами навіє мені приємні спогади про безтурботні шкільні роки. Не відмовите в розмові?»

І відмовити Тетяна не змогла. Олександр виявився приємним співрозмовником, і незабаром листування переросло в довгі телефонні розмови.

Новий знайомий все частіше заводив розмову про особисту зустріч. І хоча Олександр подобався Тетяні, але різниця у вісімнадцять років дуже її бентежила. Тому вона постійно вигадувала нові причини для відмови від реального побачення.

Раптово Олександр перестав відповідати на дзвінки та повідомлення. Тетяна весь день не могла знайти собі місця: «Стара дурепа, а закохалася, як дівчинка! Може, він просто розважався, втирався в довіру і сміявся над моєю наївністю».

Від сумних думок відволік дзвінок у двері.

― Привіт, Танюшо!

На порозі стояв Олександр з величезним букетом ромашок у руках.

― Але… як… ти… що… ― Тетяна ледь не зомліла. ― Звідки ти знаєш мою адресу?

― Я теж дуже радий тебе бачити, ― посміхнувся Олександр, ― може, запросиш на чай?

Тетяна все ще перебувала в шоці. Руки не слухалися, тому вона впустила букет. А потім Олександр її обійняв… І далі все відчувалося, навпаки, оглушливо-реально.
* * *
― Що ж ми накоїли?

Тетяна сховалася під ковдрою з головою, згораючи від сорому і щастя одночасно.

― Кохана, перестань, ― Олександр притиснув її до себе, ― нам же так добре разом.

З цього моменту їхні зустрічі стали регулярними. Тетяна, нарешті, відчула себе коханою і бажаною, літала, як на крилах.

Навіть колеги по роботі почали помічати: вона стала носити яскраві вбрання, робити модний макіяж і завжди була в піднесеному настрої.

Але повністю розслабитися і зануритися в стосунки Тетяна не могла. Вона дуже переживала, як Кирило відреагує на молодого залицяльника.

― Ох, Сашко, тільки б син нічого про нас не дізнався. Боюся уявити його реакцію.

― Що, буде маму ревнувати до нового тата? ― з іронією запитав Олександр.

― Та перестань! Він же практично твій ровесник!

― Танюшо, якщо він любить і поважає тебе, то обов’язково підтримає. Ось я був би радий бачити маму щасливою.

Таємний роман тривав близько півроку, поки одного разу Кирило, без попередження прийшовши в гості, не застав коханців.

Скандал ледь не закінчився бійкою. Тетяні вдалося заспокоїти сина тільки після того, як Олександр пішов.

― Вибирай, ― Кирило вперше підвищив голос на матір, ― або я, або твій альфонс!

Здавалося, що вибір був очевидний. «Пограли в кохання і досить», ― переконувала себе Тетяна, припинивши будь-яке спілкування з Олександром. Але чим більше часу проходило, тим сильніше вона тужила за коханим.

Олександр продовжував писати з різних сторінок і дзвонити з невідомих номерів. Часто чекав Тетяну біля будинку, але та лише відмахувалася і швидко пробігала в квартиру. Так тривало трохи більше місяця.

― Тетяно, так не можна, ― цього разу Олександр чекав кохану біля квартири, ― я не можу без тебе!

Тетяна відчинила двері і жестом запросила увійти…

Стосунки спалахнули з новою силою, і тепер було абсолютно неважливо, що скаже Кирило. Почуття захлинули обох з головою. Жодні обставини не змусили б її відкинути Олександра.

― Отже, мамо, ти зробила свій вибір, ― кричав Кирило в трубку, ― можеш видалити мій номер. Тепер я ― сирота.

Вражена, Тетяна впала на диван. Хіба вона не заслужила простого жіночого щастя? Стільки років випробувань і самотності нарешті змінилися розміреним і безтурботним життям.

Чому вона змушена платити таку високу ціну за пізнє щастя? Тетяна вирішила написати синові: «Синочку! Можливо, коли ти обзаведешся своєю сім’єю, ти зрозумієш мене». Але біля повідомлення з’явився значок помилки. Вона була в блоці.

Сварку з Кирилом Тетяна переживала дуже важко. Олександр усіма силами намагався відволікти кохану від сумних думок, але толку від цього було мало.

У підсумку змучений організм дав збій, і Тетяна потрапила до лікарні з інфарктом.

Тетяна відкрила очі і не відразу зрозуміла, що знаходиться в лікарняній палаті. В ніс вдарив їдкий запах ліків і дезінфікуючих засобів, від якого нудило.

За дверима почулися голоси. Тетяна змогла розібрати лише уривки фраз: «Стан вдалося стабілізувати… йде на поправку… не можна хвилюватися». До палати увійшов Кирило.

― Мамо! Ти прокинулася!

― Синочку, що сталося? ― свідомість Тетяни була ще затуманена. ― Де Сашко?

― Мамочко, у тебе був інфаркт. Я поговорив з лікарем, і він запевнив, що твоєму життю вже нічого не загрожує. Але хвилюватися тобі зараз не можна.

― Де Сашко? ― не здавалася Тетяна.

Кирило ще раз спробував змінити тему розмови, але мати продовжувала наполегливо запитувати з наростаючим жахом.

― Добре, бачу, що ти не заспокоїшся. Твій… цей… Сашко… викликав швидку допомогу, коли тобі стало зле. Потім я поїхав до тебе, щоб зібрати речі в лікарню. Твого… не застав, а в квартирі все було перевернуто догори дриґом. Я не знаю, де ти зберігала коштовності та гроші, але я їх ніде не знайшов.

― Як? Не може бути! Сашко не міг! Треба йому зателефонувати!

― Та я вже намагався, але його телефон недоступний. Мамо, ти, головне, одужуй. Не думай про погане. Лікарі кажуть, що тобі зараз необхідний спокій і свіже повітря. Я вже невеликий дачний будиночок пригледів.

Коли випишуть, можна поїхати подивитися. Якщо сподобається, відразу все оформлю. І, мамо, ти вибач мене за грубість, я не думав, що все так вийде.

― Ну що ти, Кирюшо…

Серце Тетяни немов стиснули сталевими щипцями, і вона не змогла закінчити фразу.
* * *
Через місяць Кирило забрав матір з лікарні. Він, як і обіцяв, придбав для Тетяни невелику дачну ділянку із затишним будиночком і красивим фруктовим садом.

― Дивись, мамо, тут можна розбити клумбу. Ти ж любиш троянди, давай я привезу кілька кущів.

― Прекрасна ідея, синку, ― Тетяна все ще відчувала слабкість, але не хотіла ображати Кирила.

― Мамо, вибач, що піднімаю цю тему, ― Кирило трохи завагався, ― багато у тебе з квартири тоді зникло?

― Звідки у звичайної вчительки великі заощадження? Так, пару золотих каблучок.

Всієї правди синові знати не потрібно. Грошей було набагато більше, вона ще з дев’яностих навчилася добре економити. А найстрашніше, що Олександр про це знав.

Вони планували романтичну відпустку, Сашко переконував, що вона має на це право, що заслужила за стільки років економії.

Тетяна робила вигляд, що давно відпустила ситуацію. Але як тільки Кирило поїхав, вона перестала стримувати емоції. Сльози градом котилися з очей, і здавалося, що в кімнаті закінчився кисень.

Всі її надії і мрії переплелися з горем і сумом. Тетяна пам’ятала кожен дотик Сашка. Життя без нього втратило будь-який сенс. Поруч із Сашком вона була «милою Тетяною» і «улюбленою дівчинкою». А тепер…

Невже ці стосунки були фікцією, холоднокровно продуманою стратегією заради наживи? Як же можна оцінити почуття в якісь триста тисяч? Адже Тетяна була готова подарувати Олександру все своє майно, аби він був щасливий. А тепер…

Тетяна сподівалася, що з часом біль від зради вщухне. Вона була шалено щаслива, коли Кирило познайомив її зі своєю нареченою.

Через три роки Тетяна стала бабусею і, здавалося, забула про нещасливе кохання. Тепер її увага була повністю прикута до онука. Ось тільки безсонними ночами вона раз у раз згадувала ті щасливі хвилини, коли вона була «його Тетяною».

Але Олександр у житті Тетяни більше не з’являвся.