Марина давно підозрювала, що Геннадій їй зраджує. Він почав ретельно стежити за собою, забирати телефон навіть у ванну, а коли дружина назвала його слоником, як і всі тридцять років до цього, розлютився:

Марина давно підозрювала, що Геннадій їй зраджує. Він почав ретельно стежити за собою, забирати телефон навіть у ванну, а коли дружина назвала його слоником, як і всі тридцять років до цього, розлютився:

– Тобі не соромно сюсюкати? Таке підходить тільки молодим дівчатам.

І все ж Марина переконувала себе: «Ми з Геною пройшли крізь вогонь, воду і появу двох дітей, на таке не махнеш рукою. Накричав, бо просто втомився, а телефон ховає, бо корпоративні таємниці і все таке».

Вона говорила собі це доти, доки Геннадій не зізнався чесно:

– У мене є інша жінка. Я не хочу тебе обманювати, тому кажу відразу.

Марина прикусила губу, щоб вгамувати нервовий смішок, адже чоловік виглядав таким гордим.

«Напевно, думає, що непрохана чесність робить його хорошою людиною», – подумала вона.

– Як ти міг після стількох років шлюбу?! – вирвалося у Марини.

– Ось саме, я тридцять років живу з однією і тією ж жінкою, це все одно що тридцять років харчуватися тільки смаженою картоплею.

Смачно, але набридає. До того ж мені скоро п’ятдесят, я багато чого досяг і заслужив право на щастя! Я молодий душею!

– Зустрічатися з іншою, завдавати болю дружині – це щастя?

– Не драматизуй. Двоє моїх колег пішли з сім’ї, всі гроші туди забрали, їхні дружини залишилися ні з чим, а я нікуди не дінуся. Продовжу жити з тобою, адже я порядна людина. Просто тепер буду дозволяти собі маленькі чоловічі радості.

Марина всю ніч просиділа на кухні, пила чай і думала, що робити.

«Може, мені піти, але куди? Ніяких заощаджень, все витрачала на сім’ю. До того ж я не хочу йти, я люблю Гену. Не вірю, що для нього наш шлюб нічого не означає, напевно, це просто криза середнього віку».

Однак Геннадій показав, що до своїх маленьких радощів ставиться серйозно. Увечері він демонстративно одягнув найкрасивіший костюм, від душі полився туалетною водою і заявив:

– Я йду в театр.

Всередині Марини все кричало від болю, але вона вирішила не показувати чоловікові, як сильно той її образив.

– Бажаю приємно провести час, – відповіла вона, хоча прекрасно знала, що чоловік буде не один.

Після відходу Геннадія Марина довго стояла перед дзеркалом, оглядаючи себе з усіх боків. Скло безжально відобразило симпатичну, але втомлену від життя жінку.

«Так, я занедбала себе, погладшала, сукня як у старої, сивину забула зафарбувати… Не дивно, що чоловік подивився на іншу, мені самій на себе дивитися огидно.

Сьогодні ж запишуся в салон краси, навіть не заради нього, а заради самої себе».

Геннадій її зміни відразу помітив, але тільки пирхнув:

– Чистиш пір’ячко? Марно, в такому віці що не роби, краси не повернеш.

– Я тебе не впізнаю, Гена, – не стрималася Марина. – Ще рік тому ти говорив мені, що я найкрасивіша жінка на світі, а тепер поливаєш мене брудом. Що з тобою сталося, чому ти раптом так змінився?

– Я озирнувся і зрозумів, що витрачаю життя на службу іншим. Спочатку обслуговував тебе в твоєму декреті, потім виховував дітей до вісімнадцяти. Я хочу, нарешті, пожити для себе, без всяких утриманців на шиї.

Під кінець своєї промови Геннадій майже кричав, та так зло, немов бачив перед собою ворога.

– Я теж багато чим пожертвувала, – нагадала Марина. – Я ж співала, хотіла піти в консерваторію, а довелося закінчити курси бухгалтерів, щоб швидше почати працювати, а ти міг робити кар’єру. Я ненавиджу свою роботу, але терпіла заради наших дітей і заради тебе, заради нашої сім’ї.

– Краще б сказала спасибі, я врятував тебе від найбільшої ганьби в твоєму житті, а світ від ще однієї бездарної співачки.

Ця насмішка стала для Марини останньою краплею. Вона згадала, як юний Геннадій просив: «Заспівай ще, у тебе голос такий же гарний, як ти сама».

«А тепер я страшна, стара, безголоса… Хіба може любов ось так згаснути і залишити тільки ненависть?»

Вона заглянула в байдужі, навіть трохи огидні очі чоловіка, і зрозуміла, що може.

Марина думала, що цією розмовою ганьба обмежилася, але головна неприємність була попереду. Виявилося, Геннадій повідомив про свій роман не тільки дружині, а й дорослим синам. Ті примчали лаяти батька.

– Тату, ти з глузду з’їхав? Які романи в твоєму віці, та ще й з нашою ровесницею?! – накинувся на нього старший.

– Ви ж з мамою стільки років прожили! – підхопив його молодший.

– Виростете – зрозумієте, – посміхнувся Геннадій. – Я свій обов’язок перед вами всіма виконав, тож маю право жити як хочу. А якщо ви наполягаєте, щоб я знову забув про себе, нагадую, що я все ще вас утримую.

Якщо вам щось не подобається, скорочуватиму утримання, дбайте про себе самі.

Сини замовкли і розгублено переглянулися, а потім винувато подивилися на матір.

– Вибач, мамо, – винувато промовив молодший.

«Проміняли матір на гроші», – гірко подумала Марина.
***
Немов цього їй було мало, через тиждень до неї прибігла подружка, головна пліткарка в їхній компанії. Удаючи доброту і співчутливість, вона затараторила:

– Твій-то на корпоратив прийшов з якоюсь шваброю, і вона молодша, їй років двадцять, уявляєш! Та ще й така нахабна, посміхається всім, хвостом крутить, сережки показує, які твій їй подарував. Інші з дружинами прийшли, а він з дівчиною.

Подружка замовкла і вичікуючи заглянула Марині в обличчя.

«Думає, почну скандалити, плакати, хоче свіжу плітку отримати», – зрозуміла та. – «Не доставлю їй такого задоволення».

– Приємно чути, що Гена не жадібний і віддячив дівчинці за її послуги, – спокійно відповіла Марина.

На обличчі подруги відбилися одночасно здивування і розчарування.

Коли вона пішла, Марина розплакалася. Весь цей час вона тримала емоції в собі, дотримуючись материнського наказу, завченого з дитинства: «Плачуть тільки слабкі істерички, які не здатні за себе постояти».

Але публічний скандал її зломив.

Дочекавшись чоловіка з роботи, вона кинула в нього вазу.

– Ти з глузду з’їхала! – закричав Геннадій, на його обличчі на мить промайнув переляк.

«Як, виявляється, приємно влаштовувати скандал», – подумала Марина, кинувши в нього ще чимось.

– Я змирилася з твоїми гульками, але ти потягнув цю брудну справу на люди! Я зараз говорю і про твої витівки, і про цю дівчину, з якою ти прийшов на корпоратив. Нехай ти мене більше не кохаєш, але хіба я не заслужила поваги за тридцять років шлюбу?

– А я не хочу соромитися свого щастя. Мій подружній обов’язок перед тобою виконаний, тепер роблю що хочу, ти мені не указ.

– Тоді і ти мені теж! – гримнула Марина в серцях. – Раз ти вирішив жити своїм життям, то і я буду. Заведу собі чоловіка, таке тобі сподобається?

– Не сміши мене, кому потрібна? Тітка під п’ятдесят. І потім, чоловіки схильні до полігамії, так що це навіть зрадою не назвеш, просто поклик природи. Жінка, що гуляє – інша справа, так що навіть не думай про це, не ганьби мою сивину!

– Яка сивина, у тебе суцільна лисина! – припечатала Марина.
***
– Чому ти не випрала мої сорочки?! – накинувся на дружину Геннадій вранці.

Підфарбовуючи губи, Марина відповіла:

– Тому що твої сорочки – більше не моє життя. Попроси свою дівчину, нехай відпрацьовує сережки.

– Ти поки що моя дружина, і я тебе забезпечую! – розлютився Геннадій.

– Я здатна сама себе забезпечити, ти не зможеш шантажувати мене грошима, як наших синів, – нагадала Марина і зачинила дзеркальце. – Вибач, мене чекають у салоні краси.

– Ти навіть сніданок не приготувала! – викрикнув з кухні обурений Геннадій.

– Замов піцу, молодь їсть саме її! – крикнула Марина перед тим, як зачинити двері.

Вона поспішала до салону краси та по магазинах.

Раніше суперечка з чоловіком зіпсувала б їй настрій на весь день, а зараз вона закипіла радістю, немов лимонад бульбашками.

«Не знала, що так приємно прощатися зі старим нудним життям».
***
– Ти волосся пофарбувала, чи що? – підозріло запитав Геннадій ввечері.

Марина струснула волоссям.

– Давно хотіла, але матері сімейства цей колір не підходить, зате для вільної жінки – саме те.

– Фу, немає нічого огиднішого за немолоду жінку, – поморщився Геннадій.

– Або немолодого чоловіка, який носить футболки з мультяшками, – відповіла Марина, клацнувши чоловіка по випираючому животу.

– Це модно, – образився чоловік.

– Тільки якщо одягнуто на молодого красеня.

Новий колір волосся подарував Марині відчуття, що їй все під силу.

«У чомусь Гена правий, ми вічно обслуговуємо сім’ю, дітей, не живемо для себе… Прийшов час запитати, чого я хочу від життя, і подарувати це собі», – вирішила вона.

Марина змінила гардероб, замінила строгі сукні та спідниці, в яких ходила на роботу, на легкі, струмливі. Купила рвані на колінах джинси, їй давно подобався хуліганський стиль.

– Відмінно сидять, – похвалила вона своє відображення в дзеркалі. – Добре збереглася, подруго!

Чоловікові, звичайно, не сподобалося.

– Прикрийся, ніхто не захоче дивитися на твої худі коліна.

– Сам-то молодієш щосили, – зауважила Марина.

– Це інша справа, чоловіки кращають, жінкам таке не личить.

Марина могла б посперечатися, варто було вийти в нових джинсах і зі стильною зачіскою, як вона зловила зацікавлений чоловічий погляд, чого не траплялося вже років десять. Відчуття виявилося приємним.

Після зовнішніх змін Марина вирішила зайнятися внутрішніми, а саме: своїм хобі. Наспівуючи колискові дітям або співаючи за миттям посуду, вона завжди мріяла про сцену.

«Нехай для кар’єри вже пізно, але можна ж співати для себе», – вирішила вона.

Доля немов зробила крок їй назустріч, коли Марина побачила запрошення до аматорського хору. Спочатку вона боялася, але заспокоїлася, побачивши, що більшість людей там такі ж, як вона, дорослі, які хочуть приділити своїй мрії хоч крапельку часу.

Остаточно вселили в неї надію компліменти художнього керівника.

– Який у вас приголомшливий глибокий голос, можна заслухатися!

Марина подумала, що давно не була така щаслива.
***
Чоловікові її зміни категорично не сподобалися. Геннадій не збирався жити з нею як з дружиною, але його цілком влаштовувала Марина в ролі служниці.

– Ти зовсім відбилася від рук, вдома тебе не видно, не готуєш, майже не прибираєш! – висловив він дружині. – Не забувай, що ми живемо в моїй квартирі, на яку я заробив!

– Я сповна віддала тобі борг, піклуючись про наших дітей. А якщо тобі так не подобається, що я тут живу, завжди можемо розійтися і поділити квартиру, – запропонувала Марина.

– Ти так легко пропонуєш розлучення, невже тридцять років шлюбу для тебе нічого не значать?

Марина подумала, що чоловік іронізує, але Геннадій дивився з чесним розчаруванням і здивуванням.

– Це означає для мене дуже багато, тільки тому я ще тут, але ти перший зрадив наш шлюб, – відповіла Марина.
***
Одного разу після репетиції до неї підійшов чоловік, який прийшов до хору майже одночасно з Мариною.

– Скажіть, ви випадково не виступали професійно? У вас не тільки голос, але і зовнішність, постава як у справжньої артистки.

– Та що ви, – зніяковіла Марина.

«Як давно мені не говорили компліментів, відучилася їх приймати. А у нього самого такі красиві очі…»

Чоловік посміхнувся їй, і Марина відчула забуте відчуття метеликів у животі.
***
Так почався її роман з Ігорем. Спочатку Марину мучила совість, але до третього побачення та вщухла, її закрило собою безмежне щастя. У них з Ігорем виявилося багато спільного, а головне, той дивився так, як колись в юності Геннадій.

Тільки одне бентежило Марину, Ігор виявився на десять років молодший.

– Це жахливо, ти зв’язався зі старою! – вигукнула вона, коли дізналася про його вік.

– Марино, ти не стара, а красива жінка в самому розквіті сил. І, до речі, сама виглядаєш дуже молодо.

– Ти мені лестиш, – почервоніла Марина.

– Це правда. А ось тобі ще правда, я б дуже хотів жити разом, а не просто бачитися уривками.

– Пропонуєш мені піти від чоловіка? – здивувалася Марина.

– Я б не став тебе про це просити, але якщо що, знай, я тут і чекаю на тебе.
Додому Марина вирушила в такій задумливості, що не помітила, як дійшла.

– З’явилася, нарешті! – привітав її нахабний чоловік. – Щось ти стала часто гуляти допізна, ніби тобі знову сімнадцять.

Геннадій зареготав.

Марина подивилася на чоловіка, але побачила не коханого Гену, а буркотливого незнайомця з лисиною і огидно опущеними куточками рота, непривабливого і небажаного.

– Дякую тобі, – раптово промовила вона.

– За що це? – збентежився чоловік.

– Якби не твої гулянки, я б так і сиділа сиднем, нещасна і занедбана. Тепер у мене є улюблена справа і чоловік на десять років молодший з чудовими очима і голосом. А ти – моє минуле.

Ледь вона це вимовила, у Марини з’явилося відчуття, ніби вона скинула з ніг камінь, а натомість відростила крила. Вона вийшла, більше не звертаючи уваги на чоловіка.Марина переїхала до Ігоря і відразу подала на розлучення, а слідом пішла з роботи, тому що їй запропонували місце вчителя співу. І хоча вона тепер отримувала трохи менше, була щаслива до божевілля.

Через пару тижнів Геннадій подзвонив.

– Досить гуляти, повертайся додому, я тебе пробачив і готовий почати спочатку, навіть з моєю дівчиною розлучився.

– Краще помирися, адже хтось повинен за тобою наглядати, – відповіла Марина. – А я занадто щаслива, щоб повертатися. Переконання нахабного чоловіка ніколи не зміняться