— Скажи мені, ти що, це на зло робиш? — запитувала Вероніка колишнього чоловіка, — ти ось це непорозуміння в наш дім притягнув навіщо?
— Скажи мені, ти що, це на зло робиш? — запитувала Вероніка колишнього чоловіка, — ти ось це непорозуміння в наш дім притягнув навіщо?
Щоб за твоїми шашнями спостерігав наш син?
Кирило, тобі взагалі не соромно?
Відповідай, чого ти домагаєшся?…
… Два місяці тому Кирило став абсолютно вільною людиною. Він прожив з Веронікою дванадцять років, і її повідомлення про розлучення для чоловіка стало громом серед ясного неба.
— Отже, так, — одного разу, повернувшись з роботи, сказала Вероніка чоловікові, — я все вирішила. Я подаю на розлучення!
— Це з якої такої радості? — здивувався Кирило, — яка тебе муха вкусила?
— Не прикидайся, — поморщилася жінка, — ти що думаєш, я не знаю про твої гулянки? Прекрасно знаю! Мені сторонні люди про твої пригоди розповідати почали.
— Вероніко, — Кирило запанікував, — ну що ти несеш? Кому ти віриш? Це все зависники! Чуже щастя їм поперек горла стоїть, ось вони і намагаються нас посварити. І я тобі не зраджую, чесне слово.
— Так? — підняла брову Вероніка, — а ось це тоді що?
Кирило втупився в екран телефону дружини і мимоволі стиснув кулаки.
На відео він був у компанії чарівної Маргарити, дівчини, з якою Кирило познайомився два тижні тому.
Вони дійсно були разом у клубі, де хтось із знайомих зняв їхній поцілунок на камеру.
— Та це не я, — почав виправдовуватися Кирило, — ну що ти, не бачиш?
— Досить, — втомлено промовила Вероніка, — мені це набридло. Я втомилася закривати очі на твої нескінченні…
Будемо розлучатися і ділити майно. Квартиру ми купували в шлюбі, на твою частину я не претендую.
Розлучення все одно доб’юся, буду просити суддю навіть термін на примирення нам не давати!
Кирило майже півтора місяця благав дружину про прощення, але Вероніка була непохитною.
Розлучалися через суд, і Кирило пішов на принцип — поділив абсолютно все, нажите в цьому шлюбі.
Крім, звичайно, сина.
Чоловік вважав, що дитина обов’язково повинна залишитися з матір’ю, тому питання щодо місця проживання сина на засіданні навіть не піднімалося.
Після розлучення Кирило залишився жити в їхній спільній квартирі.
Вероніка начебто й не заперечувала. Коли чоловік зажадав звільнити подружню спальню, вона не стала противитися, переїхала до сина в дитячу.
Третю кімнату, вітальню, стали вважати місцем загального користування, як і кухню, ванну і коридор. В принципі, жили мирно, але як сусіди.
Вероніка перестала доглядати за колишнім чоловіком. Більше для нього не готувала, не стежила за чистотою його речей, а Кирило більше ні в кого не просив дозволу, зустрічався з дамами вже відкрито.
Коли з моменту розлучення минуло три місяці, Кирило несподівано Вероніку ощасливив:
— Хочу заздалегідь тебе попередити. З завтрашнього дня в квартиру в’їде новий член сім’ї, моя майбутня дружина Маргарита.
Вероніка знизала плечима:
— А мені, Кирило, байдуже, міг би і не попереджати. На своїй половині можеш робити все, що тобі заманеться. Тільки, звичайно, в межах пристойності. Не забувай, що з нами живе наш спільний син.
Я не хочу, щоб дитина стала свідком будь-якої розпусти. Щоб ніяких пиятик, скандалів і… Ти мене зрозумів?
— Що відбувається за зачиненими дверима, мила, тебе не повинно стосуватися. Захочемо — на вухах там стояти будемо! Я такий самий господар цієї квартири, як і ти, права у нас рівні, тому я перед тобою звітувати не буду!
Кирило наступного дня дійсно привів жінку в їхню спільну квартиру, поки Вероніка ще була на роботі.
Син, Артем, після обіду повернувшись зі школи, зателефонував матері і сказав:
— Мамо, тут якась незнайома жінка! Я прийшов, а вона за моїм комп’ютером сидить.
— Емм… Розумієш, синку, — Вероніка спробувала делікатно пояснити синові, хто така Маргарита, — це подруга твого тата, вона тепер у нас житиме.
— Що? Мамо, ти серйозно? — здивувався Артем. — А навіщо вона нам потрібна?
— Так захотів твій батько. Добре, синку, я скоро повернуся додому, пізніше поговоримо, домовились? Не бійся, якщо щось буде не так, відразу мені дзвони.
Маргарита в чужій квартирі відразу відчула себе господинею.
За відсутності Вероніки, безробітна наречена Кирила без дозволу заходила в кімнати і копалася в речах господині.
Приміряла її одяг, одягала прикраси, в яких фотографувалася біля дзеркала.
Саме за цим і спіймала Вероніка одного разу Риту.
Жінка приїхала додому в середині дня за паспортом. Квартиру відкрила своїми ключами і тут же скривилася, бо там голосно грала музика.
Двері в її спальню були відчинені.
Вероніка заглянула туди і остовпіла…
Маргарита стояла в її новій нижній білизні перед дзеркалом!
Комплект був куплений незадовго до розлучення, тоді Вероніка ще хотіла якось реанімувати їхні стосунки з Кирилом.
Висмикнувши шнур телевізора з розетки і скориставшись збентеженням нахабної гості, Вероніка запитала:
— Ну як, зручно? Завеликий, дивлюся, верх! Що, не тільки чоловіка за мною, але і одяг доношувати зібралася?
— Воно нове, — скрикнула Маргарита, — я його з пакета дістала!
— А що ти взагалі тут робиш? Хто тобі дозволяв сюди заходити?
— А у кого я повинна дозволу питати? — нахабно відповіла Маргарита, — я тут живу на правах господині, тому можу заходити в будь-яку кімнату. А білизна так собі, підробка дешева! Зараз переодягнуся і поверну.
— Фу, краще викинь, — поморщилася
Вероніка, — я до цього всього тепер навіть пальцем не доторкнуся!
Кирила ввечері чекав скандал:
– Ти що, зовсім здичавів? – кричала на колишнього чоловіка Вероніка, – а якби замість мене прийшов Артем і побачив ось цю нахабу? Вона що, взагалі манерам не навчена? Вона не розуміє, що не можна заходити в нашу кімнату і, тим паче, надягати мої речі?
— Я з нею поговорю, Вероніка, такого більше не повториться. Чого ти кричиш? Чому, як завжди, з дрібниці трагедію робиш?
— У моїй спальні зберігаються не тільки речі, а й коштовності! Я, наприклад, твоїй новій пасії не довіряю, вона, як я вже зрозуміла, нечиста на руку.
Попередь, що наступного разу я буду діяти інакше. Вона мене в гніві ще не бачила.
Впевнена, це видовище їй не сподобається. Давай постараємось не сваритися, не доводь мене, Кирило, до крайності.
Вероніка не знала, чи розмовляв Кирило з Маргаритою, чи ні, але чомусь була впевнена, що розмови так і не відбулося.
Рита й не думала прислухатися до слів господині квартири: з холодильника зникали продукти, а зі спальні — дорога косметика.
Вероніка терпіла недовго, викликала майстра і вмонтувала в двері своєї зі сином спальні замок.
Тепер перед виходом на роботу вона замикала кімнату, ключі були тільки у неї і в Артема.
Вероніці дуже заважав шум, особливо ночами. Кирило, наче забув, що живе разом з колишньою і дитиною…
Вероніка прийняла вольове рішення. Викликавши чоловіка вже, напевно, вдесяте на серйозну розмову, вона запропонувала:
— Давай я викуплю твою частку квартири? Не маю сил терпіти твої витівки! Я не хочу, щоб дитина отримала психологічну травму! Наша квартира коштує десь два мільйона, я готова тобі дати мільйон.
— А звідки у тебе такі гроші? — поцікавився Кирило.
— Це не твоя справа, — відповіла Вероніка, — накопичила. Ніби знала, що доведеться з тобою розлучатися.
— Ага, значить, від мене доходи приховувала… Ні, дорогенька, так не піде. Я хочу мінімум півтора мільйони! Що я куплю за один мільйони? Якусь однокімнатку на виселках?
— Не нахабній, Кирило, у мене більше немає. Та й не зобов’язана я тобі в настільки більше вартості твоєї частки платити.
— Ну, не хочеш, як хочеш, — знизав плечима чоловік, — значить, будемо жити, як жили.
Вероніка пішла на хитрість. У неї була колега, Рада, жінка звернулася до неї за допомогою:
— Радо, я заздалегідь прошу у тебе вибачення за своє прохання… Чи не могла б ти зіграти циганку?
— А що сталося? — засміялася колега.
Вероніка докладно розповіла Раді свою сумну історію, і колега обурилася:
— Як взагалі земля таких, як твій чоловік, носить? Не хвилюйся, зроблю все якнайкраще! Зовнішність у мене підходяща, акторський талант є. Чекай, післязавтра ми прийдемо.
— Хто це — ми? — здивувалася Вероніка.
— А подивишся, — підморгнула Рада, — ти тільки поводься природно, нічому не дивуйся.
У призначений час у двері Вероніки постукали.
Відкривати пішов Кирило — у коридор увірвалося шестеро людей у квітчастому одязі.
— Поклич господиню, дорогий, — підморгнула онімілому Кирилу Рада, — будемо домовлятися.
Вероніка виглянула на шум і остовпіла: Рада і п’ять справжніх циганок стояли в коридорі.
— Вай, ти, красуне, господиня? Показуй, що продаєш.
Вероніка, ледве стримуючи сміх, повела Раду і її групу підтримки по квартирі.
Поки вона проводила екскурсію, Кирило мовчки плентався слідом за дружиною
— Добре, дорогенька, нам подобається! Жити у нас тут буде дев’ятеро осіб, у мене ж, красуне, п’ятеро діточок, — голосно говорила Рада, не забуваючи при цьому трясти браслетами в такт своїм словам, — та, думаю, вмістимось. Ми згодні, купуємо у тебе кімнату!
Коли покупці пішли, Кирило влаштував колишній дружині скандал:
— Ти що, з глузду з’їхала? Ти хочеш мені сюди підселити табір? Зовсім здуріла?
— А я пропонувала тобі вихід, ти не погодився.
— Ти повинна була спочатку запропонувати мені, а потім вже на стороні покупців шукати, — верещав Кирило.
— Я тебе благаю, Кирило, звідки у тебе гроші? — засміялася Вероніка. — Скоро підпишемо договір купівлі-продажу і я сподіваюся, що ми з Артемом більше ніколи тебе не побачимо!
Кирило заради власного спокою був змушений погодитися на умови Вероніки.
Щоб провчити Кирила, жінка знизила ціну — за його частку запропонувала не один мільйон, а сімсот тисяч гривень.
Кирило довго обурювався, але все ж погодився. Колишній чоловік зі своєю пасією виїхали, і Вероніка зітхнула з полегшенням.
Раді вона була дуже вдячна, а де та знайшла групу підтримки, для Вероніки так і залишилося загадкою.