– Ти нічого не отримаєш! І аліменти я тобі платити не збираюся! – роздратовано сказав Михайло
Марійка дуже любила свого чоловіка, Михайла. Так сильно, що тремтіла, побачивши його, і прощала йому всілякі недоліки. Наприклад, те, що він дедалі частіше став затримуватися на роботі.
– Аврал, не встигаємо нічого! – говорив Михайло.
– Знову? – засмучувалася вона.
– Адже я все заради нас, заради нашої сім’ї!
– Так, милий, я розумію. До того ж найближчим часом гроші нам дуже знадобляться.
– Навіщо? – напружився Михайло.
Він не планував нічого купувати. Навпаки, збирався заощаджувати, тому що при розлученні, на якому все більше наполягала його Валюша, довелося б ділити майно. А з нажитого була тільки двокімнатна квартира…
Але Михайло, природно, не збирався залишати дружині навіть половину. Адже він працював, а вона сиділа вдома. І було зовсім неважливо, що на віддаленій роботі вона заробляла часом навіть більше, ніж він. Але дохід був неофіційним, і Марія не довела б нічого.
Інша справа Михайло – трудівник і годувальник сім’ї. У нього і довідка була, і чеки на продукти та на інші витрати дружини він зберігав. Усе це він планував надати в суді.
А головне, він збирався підмовити свого товариша, щоб той спокусив його дружину. Зафіксувати факт зради… і залишити Марію з носом. А самому залишитися з квартирою і щасливо жити в ній зі своїм новим коханням, Валюшею.
Михайло так розмріявся, що не одразу почув заповітні слова від дружини.
– Ти радий? – запитала вона.
– Звісно, радий. Зачекай… а чому я маю бути радий?
– У нас буде дитина.
Михайло навіть розсміявся. Ну не міг він спокійно сприйняти цю новину. П’ять років вони жили… і нічого! А тут, щойно він зібрався розлучатися… на тобі! Дитина. А може, і батько-то був не він, не Михайло?!
– Що ти смієшся? Це не жарт.
– Не вірю власним вухам.
– Ось. Поглянь, – Марія поклала перед ним тест. Він стверджував правдивість її слів.
– Що ж… Це треба обміркувати.
– Про що тут думати, любий?! Радіти треба! І готуватися. Ремонт зробимо… – Марія розписувала чоловікові принади майбутнього життя. Ось тільки Михайло не поділяв її ентузіазму.
Замість дитячого ліжечка в кутку він планував зробити гардеробну для Валюші. Вона обожнювала сукні й туфельки, і у звичайну шафу її речі не прибралися б.
– Тож я не заперечую, працюй. Аби зарплату платили, – усміхнулася Марія й обійняла Михайла. – Батьки, звісно, обіцяли допомогти, але сам знаєш, вони на пенсії.
Після вечірньої розмови Михайло впав у депресію. Він зрозумів, що дружина щаслива і нізащо не піде на переривання, а залишивши її, він підпише собі вирок: аліменти. Особливо якщо ДНК-тест підтвердив би, що батько все-таки він.
Михайло не знав, що робити, і вирішив запитати поради у товариша по роботі, Кирила.
– Залишайся з дружиною, ясна річ. Це вигідніше. І аліменти платити не доведеться, і витрачатися на суди не потрібно, і зарплата її у вашій родині – вагомий аргумент.
Ця твоя Валюша тільки витрачати вміє. А як розлучишся з дружиною, вона швидко тебе в оборот і в РАЦС. А там і ще одного спадкоємця тобі зробить. Куди тобі двох жінок і двох дітей утримувати? – задумливо сказав Кирило.
– Справу кажеш… я якось не подумав. А що ж мені тепер, Валюшу кинути? Я ж начебто кохаю її. А вона на розлученні наполягає.
– Навіщо ж кидати? Час тягни. Що ти, не чоловік? Не зможеш із двома впоратися? Задобри її чимось, у відпустку звози… За правильного розрахунку все в тебе буде в шоколаді. І вовки ситі, і вівці цілі…
– Ну дякую, друже! Так і зроблю, – вирішив Михайло і пішов додому радісний.
Марія вже чекала на нього. Вона приготувала святкову вечерю, запросила батьків, щоб повідомити радісну новину.
– Ні, ні! Мені не можна тепер, – Марія скромно прибрала свій келих, і батьки здогадалися. Почали обіймати доньку, вітати з очікуваним поповненням. Михайло сидів як на голках. Йому постійно писала Валюша, яка не надто зраділа новині про перенесення розлучення.
Щоб хоч якось відв’язатися від коханки, він пообіцяв їй, що на вихідні звозить у заміський готель на романтичний вікенд.
Валюша заспокоїлася і відстала. А Михайло продовжив приймати привітання і будувати плани.
Вихідні пролетіли непомітно. Михайло радісно віддавався втіхам, зливаючи зарплату на коханку. Він поїхав під приводом позачергового відрядження. Марія тим часом, окрилена новим становищем, блукала магазинами і купувала дитячі речі на власноруч зароблені гроші.
Так минуло кілька днів. Марія не помічала очевидного, а ось Михайло помічав усе. Він зауважив, що Валюша стала з ним холодна. Вона зрозуміла, що її шанс втрачено і змусила Михайла зізнатися.
– Дружина при надії, – понуро сказав він. – Але в нас із тобою все буде як раніше, люба!
– Ясно, – фиркнула Валюша. Вона-то розуміла, що як раніше більше не буде, і почала шукати для себе більш підходящу партію.
Михайла вона кинула. Він погорював, але вирішив, що нову коханку знайти не проблема. Головне, що дружина нічого від нього не вимагає і перебуває в блаженному невіданні.
І все тривало б так чудово, якби одного чудового дня Марія не подала на розлучення. Мовчки. Без пояснення причини.
– Ти нічого не отримаєш! І аліменти я тобі платити не збираюся! – роздратовано сказав Михайло.
– І не треба, – відмахнулася Марія.
Суд був на боці дружини, бо Марія надала докази його зради. Михайло так нічого і не зрозумів. У нього не вкладалося в голові, як його наївна, нетямуща Марія могла дізнатися… Адже він так ретельно шифрувався, стирав листування, ставив паролі.
А місця для зустрічі обирав ті, де ніхто з їхнього оточення не буває.
Відповідь прийшла сама собою. Через деякий час Михайло випадково зустрів колишню дружину. Вона йшла під руку з його колишнім колегою і товаришем. Але не стільки це здивувало його, скільки величезний живіт.
У нього в голові не могло вкластися як його колишня дружина, при надії знову. Чи вона не привела на світ дитину досі? Але ж минуло більше дев’яти місяців…
– А це? – тільки й запитав він.
– Дитина? Не було ніякої дитини. Тест помилився. А ось тепер буде, – розсміялася Марія і міцніше обійняла свого нового чоловіка.
А пізніше Михайло дізнався від спільних знайомих, що його колега, Кирило, давно задивлявся на симпатичну Марію, якій Михайло так часто наставляв роги.
Йому було огидно спілкуватися з Михайлом і обговорювати його пригоди, але саме тоді в нього визрів план. Він не хотів ставати причиною розставання пари, але задумав натякнути Марії про зраду Михайла.
Дізнавшись про те, куди невірний чоловік повіз коханку, Кирило поїхав туди ж і потайки зняв відеоролик з оглядом заміського клубу.
Пізніше він виклав цей ролик в інтернет з анонімного акаунта. А за нагоди хтось із їхніх спільних знайомих порекомендував Марії з’їздити в той самий клуб на вихідні з чоловіком.
Марія як відповідальна жінка кинулася дивитися відгуки про клуб і не пройшла повз свіжого відеоогляду, де і побачила свого чоловіка з коханкою у всій красі. Вони плавали в басейні, цілувалися і всіляко демонстрували переваги заміського відпочинку на власному прикладі.
Кирило домігся свого і відкрив очі Марії на чоловіка. Він же і став її “жилеткою”, вислухавши її і поспівчувавши.
Марія вирішила відразу ж розлучитися, але їй було шкода дитинку. Вона дуже переживала, поки на плановому огляді їй не повідомили радісну звістку: ваш тест помилився. Таке буває.
– То я не при надії?!
– Мені шкода, але ні… – лікар очікував сліз, але Марія світилася від щастя. І першим хто дізнався про її радість, став Кирило. Він допоміг їй із розлученням, і того ж дня освідчився.
А вночі… ну ви вже самі здогадалися. Загалом, наступний тест не помилився.
– І хто кому роги наставив?! – сумно запитав Михайло, дивлячись на пару, що йшла. Він почувався обдуреним і злився на весь білий світ.
Йому дуже не щастило останнім часом. Навіть Валюша кинула його! А нові жінки не клювали на Михайла, тому що через переживання він сильно погладшав.
Красеня чоловіка занапастив поділ майна не на його користь, скорочення доходу, розбрат із рідними, які були на боці колишньої дружини… Та й Марія з Кирилом, якому він так довіряв, обвели його навколо пальця…
“От же… підступні… Самі лише проблеми від них”, – подумав Михайло, вирішивши, що всі нещастя в нього від колишньої дружини й коханки.