Катя прокинулася від дзвінка будильника. Швидко привела себе в порядок, вийшла на кухню, і взялася готувати сніданок. Відкрила холодильник. – Так… Не густо…Доведеться в магазин йти, – сказала сама до себе жінка. Вдягла джинси, футболку, закрутила гульку на голові, без макіяжу, вийшла із квартири. На сходовому майданчику стояла дівчина. – Катя? Привіт. Ніяк не наважуся натиснути на кнопку дзвінка… Я Юля…, – розгублено сказала гостя. – Вибачте, ми знайомі? – здивувалася Катя. Але Катерина навіть уявити не могла, навіщо прийшла ця дівчина.
Катя прокинулася від дзвінка будильника. Швидко привела себе в порядок, вийшла на кухню, і взялася готувати сніданок. Відкрила холодильник. – Так… Не густо…Доведеться в магазин йти, – сказала сама до себе жінка. Вдягла джинси, футболку, закрутила гульку на голові, без макіяжу, вийшла із квартири. На сходовому майданчику стояла дівчина. – Катя? Привіт. Ніяк не наважуся натиснути на кнопку дзвінка… Я Юля…, – розгублено сказала гостя. – Вибачте, ми знайомі? – здивувалася Катя. Але Катерина навіть уявити не могла, навіщо прийшла ця дівчина.
Катя прокинулася від дзвінка будильника. Вихідний день можна спати скільки влізе, але не доля. Забула вимкнути телефон. Сон випарувався відразу. День не задався.
Пішла на кухню готувати сніданок. Собі одній. Чоловік Олег пішов від неї три місяці тому. Закохався. Через чотири роки після їхнього весілля.
Сказав, що помилився, не так він уявляв собі сімейне життя. А ось Юля, з якою він познайомився в Інтернеті, його доля. Вони мають багато спільного і він упевнений, що буде з нею щасливий. Ну що тут поробиш. Іди. Ділити їм нічого при розлученні. Квартира належала Каті. З чим прийшов, із тим і пішов.
Адже так добре все починалося. Познайомились у тур поїздці в гори, почали зустрічатися, доглядав гарно. Після весілля будував плани, хотів будинок збудувати, а потім почав грати в онлайн ігри, годинами зависав у ноутбуці, і дозависався, Юлю знайшов…
Катя спочатку переживала, а потім відпустила цю ситуацію та жила спокійно далі. І навіть прийняла залицяння колеги Ігоря. Чому ні? Вона вільна жінка, і життя продовжується…
Відкривши холодильник, виявила, що продуктів немає. Порожньо. Треба йти до магазину. Вдягла джинси, футболку, закрутила гульку на голові, без макіяжу, вийшла із квартири. На сходовому майданчику стояла дівчина.
Катя впізнала її одразу. Нове кохання Олега, та сама Юля. Катя бачила її з колишнім чоловіком. Нічого особливого, звичайна дівчина.
– Катя? Привіт. Ніяк не наважуся натиснути на кнопку дзвінка… Я Юля…
– Я зрозуміла, хто ти. Що хотіла? – спокійно спитала Катя.
– Поговорити. Про Олега…
– Хм… А що про нього говорити? Він з тобою зараз, я до чого? Ми розлучилися, як ти знаєш. Речі він забрав свої.
– Це я знаю. Справа в іншому…
– Я в магазин іду, можеш піти зі мною і поговоримо, якщо справді щось важливе.
– Добре, ходімо…
Вони спустилися ліфтом і вирушили до найближчого супермаркету.
– Знаєш, поки ми спілкувалися віртуально, все було чудово. Потім почали зустрічатися, він ще одружений із тобою був. Говорив, що ви чужі люди стали, і що він давно мріяв про розлучення. Тому докорів совісті в мене не було. Та й зараз нема, вибач. Якщо пішов – значить хотів цього.
Катя посміхнулася, але промовчала, продовжуючи слухати дівчину.
– Ми зняли з ним квартиру, половину він платив, половину я, така домовленість була. Заміж він мене не кликав, до речі. Говорив, треба відійти від сімейного життя. Я й не поспішала. Усьому свій час. Але вже за місяць він занудьгував. Став сидіти в онлайн іграх, незрозумілих чатах, я йому набридла начебто.
Ми сваримося весь час. Він нервовий, постійно на мене свариться.
А тут ще його з роботи попросили, наробив там, ще й виплатити їм має щось… Коротше, грошей мало було, не тягли ми оренду житла. І перебралися до його мами у квартиру.
Спочатку вона добре до мене ставилася, а потім … Господи, як же з нею важко! Все не так, все погано, я навіть котлети смажу неправильно! – Юля сплеснула руками. – Не так готую, прибираю, навіть дихаю неправильно. Я стільки сліз пролила. Адже я люблю його…
– А від мене що ти хочеш, не розумію? – зупинила її Катя.
– Поради. Ти знаєш Ольгу Ігорівну, його маму, як знайти до неї підхід? Як зацікавити Олега? Адже ви кілька років були одружені, досвіду більше. Чи було у вас таке? Допоможи налагодити стосунки з твоїм колишнім чоловіком.
– Знайшла в кого питати… Адже він пішов від мене. До тебе. Отже, я не змогла зацікавити його. Хоча мені він слова поганого не сказав за всі роки. Мовчав просто. І йшов до комп’ютера. А мама його… Специфічна людина. Вона і мене не прийняла, як невістку. Фиркала весь час.
Але, на щастя, маю свою квартиру, і з його мамою ми ні дня не жили. Хоч вона й приходила іноді, перевірити, як тут синочку живеться.
– Невже це кінець нашим стосункам? Я думала, сім’я складеться, а він не хоче нічого, і не жене при цьому. Моя сестра живе у великому місті, кличе до себе, роботу пропонує, а я сподіваюся, що Олег заміж покличе… Катю, як ти справлялася з ним?
– Ніяк. Ми просто були різними людьми. І я довго намагалася це ігнорувати.
– Але ж ти була доброю дружиною, правда? Він розповідав, що ви майже не сварилися.
– Ми просто мовчали. Це гірше, ніж сварки.
– Ти… шкодуєш, що його відпустила?
– Ні. Пішов, то пішов. Юля, це твоє життя, думай сама, що робити. Придумала теж, приходити до колишньої дружини просити поради… А взагалі, на майбутнє, не треба зв’язуватися із одруженими чоловіками…
– Ну не треба тільки мені лекції рятівні читати, я сама вирішу, що мені робити, – розлютилася Юля.
– Ну, тоді розмова закінчена. Все, я в магазин. Іди з Богом… До речі, Олег борщ із яловичиною любить. Може, знадобиться інформація.
Юля закотила очі та пішла. Каті стало смішно та радісно. Ну що, Олежику, «наївся» вільних стосунків? Так тобі треба! Прибігла до колишньої просити поради! Позорище!
За кілька днів зателефонувала свекруха.
– Катю, привіт. Це Ольга Ігорівна, – голос колишньої свекрухи звучав несподівано лагідно. – Можна зараз зайти на чай? Я якраз поряд із твоїм будинком. Розмова є…
– Здрастуйте. Ну, заходьте, якщо вже прийшли…
Це було схоже на візит з минулого. Катя накрила на стіл, не з ввічливості, а тому, що їй самій хотілося чаю з тортом, який вона купила на вечерю. Цікаво, що їй треба? Що там у них взагалі відбувається?
– Катю, це просто жах, – з порогу почала Ольга Ігорівна. Ця Юля … І де він її відкопав? Ні прання до ладу не організує, Олег сам пере, ні нормального супу не зварить. Тільки нігті робить та в інтернеті сидить.
Ти хоч книжки читала, у тебе завжди чисто було, коли я приходила до вас. Та й Олег із тобою не нервував. А тут, як з’явилися до мене, постійно сваряться. І вигнати не можу, син все-таки, а вона йти не збирається. Може, ти з нею поговориш? Ну, по-жіночому. Вправиш мізки?
Катя здивовано подивилася на колишню свекруху.
– А навіщо? Чому я? Колишня дружина вчить нинішню пасію чоловіка життю? Насмішили!
– Ну, як же! Адже ти його любила, значить, хочеш, щоб він був щасливий…
Катя подивилася на неї з легкою усмішкою.
– А ви впевнені, що його щастя моя справа?
Ольга Ігорівна зам’ялася. Потім раптом зітхнула:
– Вибач. Я тоді була до тебе несправедлива. Думала, ти йому не підходиш. А тепер ось думаю, краще б ти не підходила, ніж це все… А зараз ми з тобою, наче колишні родичі, хоч і не рідні… Стільки років були сім’єю…
Катя тільки знизала плечима. Їй не потрібні були ці зізнання. Надто пізно.
– Ви стільки років були невдоволені мною, а тепер скаржитесь… Нерозумно виглядає, не знаходите? Ми з вами ніколи не дружили. І тепер нічого не змінилося. Ваш синок знайшов дівчину в інтернеті, хотів легких стосунків, і він їх одержав.
До речі, Юля була днями в мене і скаржилася на вашого дорогоцінного сина та на вас. Життя, каже, не даєте… І ніякі ми не родичі, не прикрашайте. І сім’єю, ви особисто, моєї не були.
– Я не даю?! Та як вона посміла рота відкрити в мій бік! Ну, я їй влаштую…
– Влаштуйте, звісно. Поставте на місце. Як колись ставили мене. А тепер вам час…
– Ой, я навіть торт не поїла… Можна візьму шматочок собі… І Олегу… Скажу, ти передала. На знак старої дружби. Катя, може ви помиритеся? І знову тут житимете… І Юля ця піде, нарешті. Я так втомилася від усього…
– Ой, тільки не треба слiз тут лити. Це ваша родина, робіть там що захочете. А від мене відчепіться! Торт дам, мені багато одній. Просто щоб не викидати, а не тому, що я така добренька.
Ольга Ігорівна акуратно загорнула шматочки торта у пакет і пішла. З сумним обличчям. А Каті хотілося сміятися на весь голос. Ну, концерт же відбувається… Залишилось Олегові ще прийти…
Мов у воду дивилася. Наступного дня з’явився колишній чоловік. Катя збиралася побачити з Ігорем. Запросив у ресторан. І тут дзвінок у двері. Відкриває – Боже! Олежик…
– Опа, а ось і головний персонаж! Що там коїться у вашому царстві? Загострення якесь? Що ви все ходите до мене?
– Привіт, Катю! Я сам був у шоці, коли дізнався, що Юля та мама приходили до тебе! Віриш, як це мені все набридло! Мати репетує, Юля нервує, кошмар якийсь… Хоч із дому йди! Ось заварив я кашу.
Жив би з тобою і горя не знав. Ні, нудно стало. Захотілося нових почуттів. Отримав за повною програмою… Пристрасті вляглися, і хочеться смачного борщу, і тихого сімейного щастя… А Юля це дати не може, я зрозумів…
Катя дзвінко засміялася.
– Так тобі треба! Все сказав? А то мені йти скоро…
– У тебе хтось є?
– Так, є. Я йду на побачення.
Олег здивувався.
– Серйозно?
– Здивований?
– Просто… Я думав, може, ми ще могли б… ну…
Вона встала.
– Ні, Олег. Ми б нічого не могли. Іди, будь ласка. І не дзвони. І своїм коханим жінкам скажи, щоби більше ніколи мене не турбували. У мене своє життя, у вас своє. Зрозуміло, сказала?
Він пішов, як здалося Каті, з сумним обличчям. Як і його мати тоді. Ну, кадри…
Катя взяла телефон та заблокувала їх номери. Потім одягла сукню, розчесала волосся, підфарбувала губи, очі. І пішла назустріч новому життю та щастю.