Свекруха платить кредит за квартиру доньки, але жити в цей час чомусь має з нами

Що мати, що сестра мого чоловіка прості, як п’ять копійок. Вони там собі щось вирішили, а тепер ображаються, що ми не збираємось підлаштовуватись під їхні плани.

Ми з чоловіком живемо у моїй квартирі, у двокімнатній квартирі, яку я отримала у спадок ще до шлюбу. Вже після весілля вирішили робити повноцінний ремонт.

Свекруха на ремонт не дала жодної копійки. Навіть не поцікавилася, чи потрібна якась допомога. Просто проігнорувала цей факт. Я це говорю не через те, що у нас своїх грошей не було, а просто для демонстрації стосунків.

Проте через рік вона бере квартиру в іпотеку, точніше, сестра чоловіка бере квартиру в іпотеку, яку сплачує за неї мама. І перший внесок там також робила мати.

– Ну ось, тепер у мене обидві дитини при квартирах, – задоволена собою заявила свекруха, від чого ми з чоловіком очманіли.

Особливо ця заява “сподобалася” чоловіку, який поки не мав ні метра свого. Йому щось ніхто купувати квартиру не побіг, і навіть з ремонтом не допоміг.

Ми, звісно, ​​здивувались, але вирішили, що хай роблять, що хочуть. Нам є поки, де жити, в майбутньому, може, накопичимо і переїдемо в трикімнатну, але це не поспіхом.

Свекруха працювала, платила іпотеку, своєї дочки, яка чи то працювала, чи то вкотре десь навчалася, але нас жодна з них не турбували.

Цілих два роки не турбували, а потім свекруху скоротили. І тут все, пенсія в неї є, а от із роботою проблеми. Вік вже такий, що вона працівник не ліквідний.

Сестра ж заробляє собі на життя, а на іпотеку у неї просто грошей не вистачить, як і маминої пенсії, до речі. Тож становище вийшло дуже складне.

Покрутилися вони й так і так, а потім свекруха прийшла до рішення – їй треба здати свою квартиру, тоді буде чим платити кредит далі.

Проблема тільки в тому, що в цей час їй самій десь треба буде жити. Логічно було б припустити, що вона житиме у своєї доньки, чию іпотеку вона платить, але це було б надто просто.

Сестра чоловіка відмовилася приймати маму у себе, бо вона молода і незаміжня, їй потрібний свій простір для облаштування особистого життя.

А мама, яка постійно перебуває в однокімнатній квартирі, явно не налаштує кавалера на потрібний лад. Загалом суцільні незручності з цією мамою.

І тоді мати та дочка чомусь вирішили, що ми з чоловіком будемо щасливі, якщо мама оселиться у нас у квартирі. А що, у нас же двокімнатна.

Скільки кімнат би в нас не було, але в мої плани проживання зі свекрухою ще й на моїй території не входило. Я дуже люблю свій комфорт, та не буду просто так з ним прощатися.

Та й взагалі, якщо так подумати, чого це ми з чоловіком маємо відчувати незручності, адже це за квартиру сестри свекруха платить.

Тобто в цій ситуації добре лише сестрі чоловіка. Вона і квартиру отримала, і з мамою їй жити немає потреби, можна далі налагоджувати особисте життя.

– Їй треба своє особисте життя будувати, а я заважатиму, а у вас двокімнатна, – пояснювала нам свекруха.

– Не в нас, а в дружини. Ось нехай і сестра будує особисте життя з кимось, хто має квартиру, – відрізав мій чоловік, який взагалі не надихнувся спільним проживанням з мамою. До того ж він явно був на неї скривджений, за ним вона так не бігала.

Я з ним цілком погоджуюся. Нехай сестра якось сама вирішує проблеми, що виникли. Ми в цій темі взагалі не при справах, а кататися на наших шиях у них не вийде.

Образилися обидві, не спілкуються з нами. От цікаві, наче ми від цього страждаємо або почуваємося винними. Ми тільки раді, що нас припинили діставати незрозумілими проханнями.