– Нам інший не потрібен. Нам потрібен тільки Елвіс! Він був для нас, як член сім’ї
– Олено, ми вдома! – Антон увійшов у квартиру з двома великими валізами. Побачивши сумки, дружина Антона округлила очі.
– Любий, навіщо твоя мама взяла стільки речей? Адже вона в нас тільки на тиждень затримається.
– Тсс, – озираючись, прошипів чоловік. – Ти ж її знаєш. Давай не будемо торкатися цієї теми. Взяла і взяла. Не хочу їхати відпочивати в поганому настрої.
– Ой, як же ви високо живете! – через хвилину після Антона в дверях квартири з’явилася його мати. Тамара Ельдарівна, яка захекалася, на ходу зняла взуття, пройшла у вітальню і плюхнулася в крісло.
– Треба ж було купити квартиру в будинку без ліфта. Ну, ви, дітки, даєте!
– Вітаю, – Олена прибрала розкидане взуття і теж увійшла в кімнату. – На жаль, у п’ятиповерхівках ліфти не ставлять.
– Так, шкода, – видала Тамара Ельдарівна і встала. Жінка пройшлася кімнатою і, натрапивши на валізу за диваном, раптово посміхнулася. – Усе зібрали? Готові до польоту?
– Ми-то готові, – почувся чоловічий голос із передпокою. – А ти? Як у тебе настрій, мамо? Зможеш цілий тиждень жити поза домом?
– Ха! – махнула рукою жінка. – А то я ніколи в гостях не жила. Подумаєш. Мені все одно, де спати. Головне, щоб холодильник був повний і телевізор працював.
– Холодильник ми вчора з Оленою забили вщерть, та й кабельне оплатили на рік наперед. Тож живи й радій.
– Ходімо, я покажу вам, де і які квіти потрібно буде поливати, – Олена вийшла з вітальні і поманила за собою свекруху.
П’ятнадцять хвилин молода жінка водила свекруху трикімнатною квартирою і розповідала їй про свої улюблені рослини.
– … а це пахістахіс. Його потрібно обприскувати щодня і тільки відфільтрованою водою.
– Ох, донечко, – примружилася Тамара Ельдарівна, – я ж усе це не запам’ятаю. Ти мені запиши куди-небудь про всі ці пахістахіси і геміграфіси.
– Звичайно, запишу. Я вам навіть повідомлення з фото вишлю. У ньому буде все зрозуміло, не переживайте. Головне, робіть так, як я прошу, інакше всі мої квіточки захворіють, а потім і …
– Не турбуйся, – махнула рукою Тамара Ельдарівна, – вже квіти-то я в змозі полити.
– До речі, – Олена раптом підняла вказівний палець, ніби згадала щось важливе, – я ж вам ще про Елвіса нічого не сказала.
– Елвіса? – не зрозуміла жінка. – Це що, у вас фікуси вже з іменами? Ось що буває, коли дітей немає… Показуй свого Елвіса.
– Ну ви даєте! – розсміялася Олена і відкинула покривало з ліжка. У цей момент перед Тамарою Ельдарівною з’явився чорно-білий кіт, який спав у хазяйському ліжку, згорнувшись калачиком.
– А це що таке?! – здивовано вигукнула жінка. – Це ви коли примудрилися кота завести?
– Ми підібрали його на вулиці півтора місяця тому, – сказав Антон, з’явившись у дверях спальні.
– І навіщо вам це треба було?! Діти, ви одружені вже три роки. Вам треба дітей заводити, а не тварин!
Тамара Ельдарівна вже давно чекала онуків. Щоразу вона запитувала в сина, чи не при надії її невістка. Антон страшенно не любив усі ці запитання. Найближчим часом вони з Оленою не планували ставати батьками. Але про це чоловік не говорив матері.
Жінка старого гарту не хотіла вникати в бажання молоді. Вона вважала, що раз двоє закоханих одружилися, то вони повинні відразу ж обзавестися потомством.
Щоб не вступати в безглузді суперечки, Антон постійно брехав. Він говорив, що у них з Оленою не виходить. Мовляв, лікарі сказали, що їм потрібно стежити за здоров’ям і більше відпочивати на морі. Тому, коли молоді люди зібралися в чергову відпустку, Тамара Ельдарівна із задоволенням погодилася пожити в їхній квартирі й доглянути за квітами. Але побачивши кота на ліжку, у жінки мало не зупинилося серце.
Мати Антона взагалі не любила тварин. У неї ніколи не було домашніх улюбленців. Тамара Ельдарівна була згодна поливати квіти, але ось прибирати лоток, годувати кота і вичищати шерсть по всьому будинку, для неї було нестерпно.
– Чому ви раніше не сказали мені про свого Елвіса? – обурилася жінка. – Ви ж знали, як я ставлюся до тварин!
– Мамо, це всього лише кіт. Просто періодично підсипай йому корм, міняй наповнювач, і все. Нічого складного в цих діях немає.
Тамара Ельдарівна не стала сперечатися із сином. Вона розуміла, що вже пізно відмовляти молодим у допомозі. Завтра вранці Антон і Олена мають полетіти на море, тому скандалити через кота було безглуздо.
Наступного дня мати проводила молодь до дверей і побажала їм гарного відпочинку. Трохи згодом Олена вислала свекрусі докладні інструкції того, як потрібно доглядати за рослинами. Дівчина не забула і про Елвіса.
У повідомленні невістка нагадала, що годувати кота слід суворо за розкладом, а також прибирати лоток одразу ж після його забруднення. Адже якщо цього не зробити, то наступного разу улюбленець зробить свої справи на підлогу, а це вимагатиме від жінки додаткових зусиль.
– Фу, яка гидота! – зморщилася Тамара Ельдарівна, коли прочитала всі інструкції невістки. – Треба ж було додуматися взяти бродячу кішку. Це вони що, виходить, замінили дитину Елвісом?
Бачила я подібні історії в серіалах. Коли замість дітей молодь всяких собак і хом’яків заводить. Але зі мною такий номер не пройде. Вже краще підгузки онукові міняти, ніж лотки за котами чистити.
Тамара Ельдарівна ще довго бурчала через улюбленця сина і невістки. За тиждень вона обдзвонила всіх своїх подруг і розповіла їм про цю драматичну ситуацію.
Через сім днів Антон і Олена повернулися з відпустки. Додому вони приїхали щасливі та повні сил.
– Відпочили? – Тамара Ельдарівна зустріла молодь із широкою посмішкою. Вона сподівалася, що ця відпустка допоможе подружжю стати батьками.
– Ой, як же добре на морі! – Олена була сповнена позитивних емоцій. – Шкода тільки, що в нас немає можливості літати туди частіше.
– Коли мене підвищать на роботі, то буде, – розбираючи валізу, видав чоловік. – Ну що, мамо? Як ти тут?
– Усе нормально, синку. Я вам там їжі наготувала. Після літака голодні, напевно?
– Ще й як! – відповіла Олена і стала побіжно дивитися з боку в бік. – Киць-киць, Елвісе! Іди до мене, я так скучила!
Слова невістки викликали у Тамари Ельдарівни явне занепокоєння. Вона стала тупцювати на місці, ніби хотіла щось сказати, але не наважувалася.
– Хм, – жінка голосно відкашлялася, чим привернула до себе увагу. – Послухайте, тут така проблема… Ваш Елвіс, здається, втік. Якось приходив доставщик, і я не одразу зачинила за ним двері. Після цього я виявила, що кота немає в будинку.
– Що?! – хором запитали Антон і Олена. Вони поглянули на матір із цілковитим здивуванням. Молоді люди не розуміли, як реагувати на її заяву.
– Як таке можливо, мамо?! – почав кричати чоловік.
– Ну, так вийшло. Вже, вибачте, – розвела руки в сторони жінка.
– Коли це сталося? – грубо запитала Олена. – Потрібно знайти його!
– Ой, це було ще три дні тому. У вівторок, здається. Я після цього сотню разів виходила у двір і кликала Елвіса, але він так і не з’явився. А ви чого так нервуєте? Подумаєш, кіт. Таких тварин на вулиці повно. Знайдете собі іншого, якщо вже так хочеться.
– Нам інший не потрібен. Нам потрібен тільки Елвіс! Він був для нас, як член сім’ї, – відрізала Олена і, взявши телефон до рук, зникла у своїй спальні.
Поки невістка ображалася на свекруху, Тамара Ельдарівна й Антон усамітнилися на кухні. Двадцять хвилин син вичитував маму за те, що та не пригледіла за їхнім улюбленим котом. На це жінка лише відмахувалася і говорила, що краще завести дітей, ніж якусь там тварину.
Трохи заспокоївшись, Антон вирішив піти в кімнату до дружини і підтримати її. Чоловік розумів, як Олена прив’язалася до Елвіса, тому відчував свою провину перед нею. Якби він знав, що його мама загубить кота, то не став би просити її доглянути за будинком.
Але щойно Антон повернувся в бік кухонних дверей, він одразу ж побачив дружину. Заплакана Олена стояла в отворі й важко дихала. Стискаючи кулаки, невістка з такою ненавистю дивилася на свекруху, що чоловік навіть злякався за маму.
– Люба, ти чого? – запитав Антон і наблизився до Олени.
– Та як ви посміли?! – молода жінка відсунула чоловіка і попрямувала до свекрухи. – Ми довірили вам свою квартиру! Свого кота! А ви взяли й викинули його на вулицю! У вас просто немає серця!
– Що?! – від переляку Тамара Ельдарівна позадкувала назад і через секунду вперлася об підвіконня. – Нікого я не викидала. Кажу ж, він утік, коли я…
– Досить брехати! – Олена так голосно крикнула, що в усіх присутніх ледь не заклало вуха. – Ось, поглянь, Антоне! Помилуйся на свою добру маму! – після цих слів дружина простягнула чоловікові телефон, і він зі здивуванням почав дивитися якесь відео.
– Що це? – тихо запитала Тамара Ельдарівна. Вона не розуміла, що відбувається.
– Це камера біля дверей, – зі злістю відповіла Олена. – Її нам встановили два тижні тому. Ви ж про неї не знали, тому й не сховали Елвіса, коли виносили його з дому.
– Мамо, що це таке?! – переглянувши запис, Антон ошелешено глянув на жінку. – Як ти могла? Куди ти його поділа?!
– Куди? – розгублено перепитала Тамара Ельдарівна. Вона зрозуміла, що продовжувати брехати й далі немає жодного сенсу. Весь її злочин був записаний і зберігався в архіві.
– У парк. Через дорогу. Послухайте, я ж не зі зла. Просто мені здавалося, що цим котом ви хочете замінити собі дитину…
– Усе, мамо! – відрізав Антон. – Ні слова більше! Спасибі, що хоча б квіти не викинула. Наступного разу знатиму, що квартиру тобі довіряти не варто!
Після цих слів молоді люди вибігли з дому і пішли в бік парку. Подружжя шукало Елвіса до самого вечора. Вони обійшли всі будинки і магазини поруч, заглянули під кожен кущ, але кота ніде не було.
Коли Олена вже зневірилася знайти улюбленого вихованця, вона раптом помітила знайому тварину, яка сиділа біля смітника.
– Киць-киць, Елвісе! – Олена покликала кота, і той одразу ж відгукнувся. Голодний улюбленець підбіг до господині та почав несамовито кричати, пестячись об її ноги.
– Нарешті, ми тебе знайшли! – Антон був дуже щасливий, що ця історія закінчилася не надто трагічно. Він узяв кота на руки і притиснув до себе.
Коли подружжя повернулося додому, ні Тамари Ельдарівни, ні її речей там уже не було. Чоловікові була неприємна вся ця ситуація, але він не став сам телефонувати матері. Антон був занадто ображений на неї, а Олена взагалі не хотіла нічого чути про свекруху.
Через якийсь час Тамара Ельдарівна сама зателефонувала синові і попросила в нього вибачення. Антон пробачив матір, а ось його дружина ще довго тримала образу на жінку. Невістка вважала, що такий вчинок був занадто підлим, щоб так швидко забути про нього.
Через рік Олена все-таки помирилася з мамою чоловіка. Але зробила вона це не з власної волі, а з примусу. На мирову її змусив піти Антон. Жінка була при надії, і чоловік не хотів, щоб у майбутньому дитина відчувала цю напругу між бабусею і матір’ю.
Однак невістка все одно намагалася триматися подалі від свекрухи. Після цієї історії з Елвісом Олена вже не довіряла Тамарі Ельдарівні, як раніше. Якщо свекруха так вчинила з котом, то хто знає, що їй ще не сподобається в їхньому домі?.