Про те, що що моя сестра відписала на чоловіка свою квартиру, я не знала. З’ясувалося це лише тоді, коли Валерій сказав, що в нього є інша, і що він розлучається з Тетяною. А оскільки тепер це його квартира, то він просить її зʼїхати. Прийшла до мене сестра практично серед ночі, з невеликою валізкою і запитала чи можна в мене заночувати. Тетяна була дуже засмучена, і я не хотіла її ні про що питати, просто пригостила чаєм і постелила в окремій кімнаті, сподіваючись, що це просто звичайне непорозуміння між подружжям, і що вони помиряться. Зізналася мені Тетяна у всьому лише через два дні

– Тетяно, навіщо тобі машина? Ти ці гроші краще б вклала у розширення житлоплощі, – кажу я своїй сестрі.

Ми продали мамину квартиру, а грошима вирішили поділитися навпіл. З сестрою ми житлоплощею забезпечені, дві бабусі залишили кожній з нас по однокімнатній квартирі.

У наших батьків була гарна двокімнатна квартира покращеного планування, але після того як їх не стало, ні я, ні сестра не можемо там жити, де нам все про них нагадує, тому ми і прийняли рішення квартиру продавати.

Я працюю бухгалтером на одній великій фірмі, мала певні відкладення, використала їх, продала свою однокімнатну квартиру, плюс ті гроші, які я мала з продажу маминої квартири, і купила собі трикімнатну квартиру.

Моя ж молодша сестра Тетяна взяла спадкові гроші і вирішила за них купити собі автомобіль. Зі мною Тетяна не радилася і моєї думки не питала, а просто приїхала до мене на новенькій машині.

– Ну що ти, Віко, така нудна? Мені машина потрібна. А про житло я потім подумаю, я ж заміж колись вийду, то ми з чоловіком разом житло придбаємо, – заспокоїла мене Тетяна.

Я не зрозуміла сестру, але то її життя, і вона сама вправі вирішувати, що їй робити.

Минув рік, Тетяна вийшла заміж. Її чоловік, Валерій, свого житла не мав, тому прийшов жити до моєї сестри.

Відразу було видно його ділову хватку, бо Валерій пересів на машину сестри, став на ній всюди їздити, а Тетяна знову перейшла на автобус.

Мені все це не подобалося, але що я могла сказати дорослій сестрі, яка закоханими очима дивилася на свого чоловіка.

Про те, що що вона відписала на нього свою квартиру, я не знала. З’ясувалося це лише тоді, коли Валерій сказав, що в нього є інша, і що він розлучається з Тетяною. А оскільки тепер це його квартира, то він просить її зʼїхати.

Прийшла до мене сестра практично серед ночі, з невеликою валізкою і запитала чи можна в мене заночувати.

Тетяна була дуже засмучена, і я не хотіла її ні про що питати, просто пригостила чаєм і постелила в окремій кімнаті, сподіваючись, що це просто звичайна сварка, і що вони помиряться.

Зізналася мені Тетяна у всьому лише через два дні. Я коли почула, що вона свою квартиру Валерію подарувала дарчою, то за голову схопилася. Ну як можна бути такою наївною? Я все розумію, любов, почуття, але ж не можна бути аж такою надто довірливою.

Виходу із цієї ситуації я не бачу, навіть якщо сестра продасть машину, то грошей і на однокімнатну квартиру не вистачить.

– Я можу поки у тебе пожити, у тебе ж місця багато, а там придумаємо що робити, – з легкістю каже Тетяна.

Вона ще в глибині душі сподівається, що Валерій до неї повернеться і вони знову будуть разом, адже офіційно вони поки що не розлучені.

– І ти готова йому все пробачити? – питаю.

– Так, бо я його люблю, – каже Тетяна.

Я не знаю, що мені робити. Сестру свою я дуже люблю, відколи не стало наших батьків, вона для мене єдина рідна людина на цьому світі, але мушу визнати, що наробила Тетяна чимало безглуздих вчинків, і я не готова за них платити.

Питаю поради – як правильно вчинити в цій ситуації? Якщо я прямо скажу сестрі, що вона не може довго у мене жити – це буде дуже негарно?