Бабусю, а чому Зелені свята? – питала Марічка трохи заспокоївшись. – Бо то день, коли Бог дихає на землю. Дух Святий сходить, як тихий вітер – і в душу, і в хату. І все оживає, – відповіла бабуся, гладячи дівчинку по голівці. – А я теж чула, як Він прийшов. Коли ти обійняла мене і сказала, що все буде добре. Марічка заснула, почуваючись захищеною в бабусиних турботливих обіймах. А Марія ще довго сиділа біля неї, молила Бога, щоб дав їй сил і здоровʼя, щоб допоміг їй цю дитину виростити
– Марічко, що сталося? Чому ти плачеш? – бабуся обійняла свою 8-річну онучку, яка разом з іншими дітьми повернулася з поля, де збирали квіти.
– Я впала, і тепер у мене колготи діряві на колінах, – щиро поскаржилася дитина.
– А я зараз пригорну тебе до себе, і все вмить перестане боліти. А за колготи не переживай, ми зараз дідусю зателефонуємо і він буде їхати з роботи, та й нові тобі купить, і не одні.
Так склалося, що Марічка рано стала сиротою. Але бабуся і дідусь намагалися зробити все для того, щоб дитина не відчувала себе чимось обділеною.
У селі, де ластівки вже давно вивели пташенят, а хати прикрашені клекотом маленьких бузьків, бабуся Марія ще зранку поставила коровай у піч, і поралася на городі.
Діти прибігли босоніж з луків, несучи повні жмені м’яти та лепехи.
Вона розкидала зелень по хаті, розстелила чисту скатертину, запалила лампадку перед іконами.
– Бабусю, а чому Зелені свята? – питала Марічка трохи заспокоївшись.
– Бо то день, коли Бог дихає на землю. Дух Святий сходить, як тихий вітер – і в душу, і в хату. І все оживає, – відповіла бабуся, гладячи дівчинку по голівці.
В цей день апостоли отримали дар Святого Духа. Вони були прості, як ми з тобою, але Бог дав їм силу йти у світ і нести добро. І тепер кожному з нас дається цей дар – лиш треба відкрити своє серце.
Ввечері Марія пішла до церкви. У храмі пахло травами, голоси хористів линули, як молитва природи. Священник сказав:
– Ми часто чекаємо, щоб Бог заговорив голосно. Але Дух Святий приходить лагідно – через спокій у серці, через добрий погляд ближнього, через вибачення, яке важко, але важливо сказати.
Уже вночі, коли над селом висів місяць, Марічка прошепотіла бабусі:
– А я теж чула, як Він прийшов. Коли ти обійняла мене і сказала, що все буде добре.
Марічка заснула, почуваючись захищеною в бабусиних турботливих обіймах.
А Марія ще довго сиділа біля неї, молила Бога, щоб дав їй сил і здоровʼя, щоб допоміг їй цю дитину виростити.
Надворі була ніч. Завтра – Зелені Свята. А в душі – надія, що з Божою допомогою все буде добре.
Свято Зіслання Святого Духа – це не лише спогад, а жива присутність.
У кожній щирій молитві, у кожному доброму вчинку, у кожному мирному слові.
Це день, коли Небо стає ближчим.
Коли дух людський і Дух Божий торкаються одне одного.
Зі святом вас, друзі! Хай у кожній хаті буде мир, а в кожній душі – тихий, лагідний голос Духа, що веде до любові й життя.
Бо які б негаразди не були, з Святим Духом можна подолати все.