– До речі, а ось і наш бізнесмен! – Звернулася дружина до коханки. – Доброго дня, Мишко! – А що ж ти приховував від нас, що такий багатий? Чому ж ми живемо на орендованій квартирі, га? І де моя няня та хатня робітниця? – Усміхнулася дружина
– Мишко, поїдьмо відпочинемо! Кудись до моря.
Олеся замріяно подивилася у вікно, ніби уявляла шум прибою. А потім знову повернулася до чоловіка.
– Ну так що, Мишко? Що скажеш?
– Лисеня, ну ти ж знаєш, що ніяк… Бізнес залишити не можу, а потім сім’я… Що я їм скажу?
Олеся скривилася. Сім’я – сім’я… Як же їй уже набридло це слухати!
– Мишко, а коли ти дружині скажеш, що розлучаєшся з нею? Я вже втомилася жити у тіні! Я хочу прокидатися з тобою, засинати. Не мотатися цими орендованими квартирами, а жити разом.
– Сонечко, – він погладив Лесю по щоці, – скоро. Зрозумій, дружина зараз хворіє, мотається лікарнями. Ну, як я їй таке скажу? І діти…
– А що, діти?
– Вони до мене дуже прив’язані. Ну, не можу я так піти!
– А від мене, значить, щодня йти можеш?! Я для тебе нічого не значу?!
– Ну, що за маячня? Кохана, ти для мене все! Але я відповідальний чоловік, і не можу так вчинити зі своєю родиною.
– Та й бізнес зараз йде вгору, як я розриватимуся? Між проблемами вдома та роботою? Ти ж не хочеш, щоб мій бізнес прогорів? На що ми тоді житимемо з тобою?!
– Не хочу. Гаразд, я розумію… Але ти не затягуй, будь ласка.
– Звісно! Як розгребуся зі справами, як дружина прийде в норму, я обов’язково подам на розлучення! І ми з тобою заживемо! І на море зганяємо, і квартиру я нам гарну куплю!
– Сподіваюсь, – кокетливо промовила Леся.
З Мишком вона була три місяці. Так, одразу знала, що він одружений. Але, як кажуть, дружина не стіна – посунеться. А посунути її Леся планувала з першого дня.
Не можна упускати таких чоловіків, Олеся це точно знала. Начальник великої фірми, такий інтелігентний, розумний. І такий нещасний!
Дружина його вічно з якимись недугами, не працює. Як він розповідав, вона навіть по дому нічого не робить, з дітьми не займається.
Але Мишко створив їй всі умови для того, щоб бути щасливою і, головне, робити щасливим його! Найняв хатню робітницю, няню. І все вона вічно чимось незадоволена.
А Леся не така. Вона і приголубити може, і підтримати. І, звичайно, буде вдячна Мишкові за все. Він їй нещодавно телефон новий подарував, то Леся всю ніч йому за це дякувала! А дружина навіть дякую не сказала б. Це їй сам Мишко розповів.
Але час минав, а чоловік не поспішав йти з родини. Лесі вже справді набридло зустрічатися на будь-яких орендованих квартирах. Вона знала, що у Михайла великий будинок, він показував їй фото і, в ідеалі, вона хотіла б переїхати туди.
Але Мишко занадто м’який, не стане виганяти сім’ю з будинку. Він сьогодні сказав, що купить квартиру, і Леся вирішила, що поки що і цей варіант підійде.
– Може, мені варто почати придивлятися до квартир? Який бюджет, любий?
– Без різниці, – усміхнувся він, – що припаде тобі до душі. Ти поки дивися, але врахуй, що прямо зараз я купити не зможу. Зараз все в бізнес вкладено і в дружину, – скривився він.
– Стільки йде на її аналізи, лікування. Але я думаю, що придивлятися до квартир варто, щоб хоч зрозуміти, що нам підійде.
Леся з головою пішла у цю справу. Вона хотіла щось просторе, з гарним виглядом та гарним районом. Можна навіть віддаленим: вона була впевнена, що Мишко купить їй машину.
Поки вона йому ще про це не говорила. Але незабаром відучиться на водійське посвідчення, ось тоді й машину можна придивлятися.
Заодно Леся і до машин прицінилася. Потрібно ж заздалегідь вибрати.
Вона мріяла про те, як щасливо житиме, коли Мишко піде з родини. З’явиться своє житло, бо зараз доводиться винаймати квартиру з подругою на двох. Вона вже натякала коханому, щоб орендував їй щось своє, але він сказав, що немає сенсу.
– Навіщо? Якщо ми купимо квартиру. Тільки гроші втрачати, бо на короткий термін мало хто здає. Та й комісії знову ж таки. Краще за ці гроші щось у своє житло купимо.
І Леся погодилась. Не дарма її коханий бізнесмен. Напевно, він уміє рахувати гроші. І знає, як буде найкраще.
Минали дні, тижні, місяці. Леся все чекала заповітного: “Я подав на розлучення!”. Але Мишко все ніяк не наважувався. Все жалів свою недолугу дружину, яка вічно чимось страждає.
А ось Лесі було її не шкода. І вона вважала, що ця жінка просто маніпулює чоловіком. Напевно, вона вже зрозуміла, що Мишко має кохану дівчину, от і тримає його поруч із собою. Жінки ж завжди таке відчувають.
Мишко не казав, де він живе. Мабуть, боявся, що Леся до нього заявиться. Однак вона, звичайно, знайшла його дружину в соцмережах, і зрозуміла, в яку секцію ходить його син. А потім зателефонувала туди й уточнила, в які дні заняття.
Лесі набридло чекати. Вона вирішила, що сама все зробить. Напевно, Мишко засмутиться, але так все одно краще. Настав час уже брати у свої руки власне щастя!
Дружину Мишка Леся побачила одразу. Вона вела сина в будівлю, поки Леся сиділа на лавці навпроти входу.
– Треба ж, – буркнула вона, – і сама може водити дитину! Не лише няню змушує це робити.
На щастя, як Леся і припускала, дружина Миші не стала чекати сина всередині, а невдовзі вийшла та вирушила до найближчого кафе.
Коли Леся ввійшла слідом за нею, перед жінкою стояла філіжанка з кавою, а сама вона щось дивилася на телефоні.
– Вибачте, Оля?
Леся нахабно висунула стілець і сіла навпроти. Треба одразу показати, хто тут господар.
– Так. А ви?
– Мене Олеся звуть. Вам, напевно, відомо, хто я така?
Леся закинула ногу на ногу, як роблять впевнені жінки. А потім із викликом поглянула на суперницю.
– Вибачте, ні, – посміхнулася Оля.
Лесі навіть прикро стало, що вона про неї не знає.
– Я зустрічаюся із вашим чоловіком.
– Що? Ви нічого не переплутали? – Запитала Оля. Чомусь вона була спокійна, що дуже злило Лесю.
– Ні. Вашого чоловіка Михайло ж звати?
– Припустимо.
– Знаєте, Олю, дуже негарно з вашого боку утримувати чоловіка поруч із собою шляхом своїх недуг. Напевно, вигаданих!
– Я розумію, що вам не хочеться втрачати джерело доходу, ви ж явно не знаєте, що значить працювати.
– Але боюся, що доведеться. Звичайно, Мишко платитиме вам аліменти, але ви не думайте, що зможете претендувати на половину його фірми.
– Фірми?
– Так, фірми! Так і бути, котедж залишимо вам, Михайло обіцяв квартиру купити. Але решта – ви самі… І так, від хатньої робітниці та няні доведеться відмовитися! Самій все треба робити!
Оля щось набрала на телефоні, а потім повернула до Лесі фотографію.
– Ми про цю людину говоримо?
Леся побачила на телефоні фото Мишка та кивнула. Його дружина явно намагається прикинутися недолугою.
– Звісно! А про кого ще?
– Так… – зітхнула Оля. – Звичайно, мені не хочеться втрачати котедж і все інше, що ви перерахували. Але так і бути, віддам вам Мишка. Забирайте, тільки без повернення.
Леся пирхнула. Все якось не за планом йшло.
– До речі, а ось і наш бізнесмен!
В кафе зайшов Михайло. Леся занервувала, не знала, що він підійде.
Мишко завмер, не дійшовши кількох кроків. Він став озиратися на всі боки, намагаючись знайти шляхи відходу, але Оля його вже покликала.
– Привіт, – промовив він.
– Доброго дня, Мишко, – усміхнулася дружина. – А що ж ти приховував від нас, що такий багатий? Чому ж ми живемо на орендованій квартирі, га? І де моя няня та хатня робітниця?
– Я все поясню…
– Мишко, вона про що говорить?! – занервувала Леся.
– Ну, розповідай.
Михайло мовчав. Він і не думав, що може потрапити в таку ситуацію. Він взагалі не надто любив думати наперед.
– Ти знаєш, я все не наважувалась від тебе піти! Думала, начебто, і приводу немає, і жити вже так нестерпно! Але ось він – привід, – вказала Оля на Лесю.
– А ти давай, забирай такого заможного нареченого, вже пізно відступати! Тільки зваж, що його фірма – це пара заробітчан, з якими він робить ремонт людям.
– І так, я працюю і заробляю більше за нього. І що він там тобі обіцяв? Квартиру? Так і мені обіцяв, що ми купимо, але щось за десять років не виходить!
– Мишко, як же так? Ти ж подарував мені телефон! Дорогий!
– Ах ось, що в тебе за кредит, – засміялася Оля. – А він брехав, що на обладнання для ремонту!
– А як же дорога машина? Ти ж мене забирав!
– Напевно, на оренду дуже витратився. Він вітчизняному “забурбані” їздить! Власне, ти скоро про все сама дізнаєшся!
– Воркуйте голубки! Олеся, я така рада, що ви з’явилися в нашому житті. Тепер це ваш хрест! Тільки не кажіть, що ви з ним через гроші! Я тоді в коханні розчаруюсь!
Оля встала, а Мишко схопився за нею. Схопив її за руку, але відразу відпустив, помітивши погляд дружини.
– Навіть не смій мене чіпати! Заяву на розлучення я тобі надішлю. Речі твої зберу, увечері приїжджай за ними.
– Час квартиру купувати, тобі ж треба зі своєю коханою кудись переїхати. І ми з сином самі дістанемося, не треба нас до будинку довозити.
Чи варто було говорити, що Лесі такий чоловік виявився теж не потрібним. Вона втекла з кафе слідом за Олею.
Мишко почухав потилицю, міркуючи, що далі робити. А потім замовив собі міцний напій, вирішивши, що кине машину тут. Видно, він десь все ж таки прорахувався…
І що цій Лесі в голову збрело? А як же все добре було! От недолуга – з-за неї всі негаразди на його голову, трясця її матері…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу?