Не думала Ольга, що після року шлюбу їй доведеться розлучатися з чоловіком. А причиною стало звичайне квартирне питання.
Не встиг Артем повернутись додому з роботи, як одразу ж почав сипати претензіями на Ольгу:
– Як ти могла так нахабно вчинити з моєю мамою? Як ти посміла її засмутити? Вона стільки всього дня нас зробила, а ти.
– Артеме, ти про що взагалі? Я її не чіпала.
– То тепер ти вдаватимеш дурну? Гарненька справа, нічого не скажеш.
Оля так і не зрозуміла в чому справа. Свекруха пішла буквально дві години тому. Так, вони трошки посварились, але Ольга навіть не образила ніяк Марію Степанівну, щоб вислуховувати тепер ці претензії.
Десь в обід Марія Степанівна подзвонила Ользі. Дівчина саме готувала вечерю.
– Олю, я оце була на ринку у вашому районі. Можна забігти в гості на декілька хвилинок?
– Звісно, приходьте, я саме пиріг приготувала.
Хоч Ользі і не завжди подобались візити свекрухи, адже вона постійно жалілась, які погані у неї умови життя в її комуналці. Та все ж Оля не хотіла псувати стосунки з мамою Артема, тому і погодилась.
Ще до ковіду Марія Степанівна вирішила продати свою квартиру, а отримані гроші відкласти на майбутнє. Звісно ж не з ким вона не порадилась. Жили вони з Артемом тоді на орендованій квартирі, за яку платив син. Коли ж рік тому ми одружились, то Артем переїхав в мою квартиру, а Марія Степанівна вирішила, що вже час купувати собі квартиру.
Оскільки під час війни ціни на нерухомість зросли, то тих відкладених грошей вистачило на покупку однокімнатної квартирки в комуналці, зате в центрі міста. Ользі ж батьки купили простору трикімнатну квартиру, ще коли вона закінчила навчатись в університеті.
Після того, як син переїхав до дружини Марія Павлівна стала частим гостем в домі дітей. Ольга дуже хотіла зберегти хороші стосунки зі свекрухою, але її постійні сльози, як погано жити в комуналці вже набридло.
– Олю, жити там просто не можливо, таргани по кухні бігають. Ванна і туалет спільні на поверсі для всіх. Прибирати ніхто в них не хоче. Прямо і не знаю, що вже робити. Хоч бери і з’їжджай.
От і цього разу Марія Степанівна прийшла, принесла продуктів з ринку і знову нумо бідкатись. Але Ользі набридло мовчати і тому вона вирішила натякнути свекрусі, що в них вона не житиме.
– Ой, Олю, в тебе така простора гарна квартира, стільки місця. В такій жити саме щастя.
– Та квартира гарна. Шкода тільки, що використовую майже весь простір для роботи. Тому наразі навіть гостей нікуди прийняти. Вже не кажучи про те, щоб забрати когось на постійне місце проживання.
– Оце ти жадібна! В тебе така величезна квартира, то що ж не можна знайти трохи місця для свекрухи? Я пожаліюсь на тебе Артемові, хай він на тебе повпливає.
Словом, Ольга не знала, що там нарозповідала свекруха чоловікові, але Артем в той вечір вперше так сильно кричав на дружину. Звісно ж не про яке примирення слова і не йшло. Бо Артем вважав, що Ольга вчиняє неправильно.
– Але це моя квартира. І я не хочу бачити тут сторонніх людей.
– То може і я для тебе стороння людина вже?
– Я бачу, що ти не хочеш мене зрозуміти. То ж подаю на розлучення.
– А мама мені одразу сказала, що ти погана партія для мене. Шкода, що раніше цього не бачив.
Період розлучення обіцяв бути важким морально. Адже чоловік зі свекрухою ніяк не могли заспокоїтись і по декілька разів на день дзвонили і поливали брудом. Словом через три дні таких дзвінків Ольга просто припинила брати слухавку.
На майбутнє дала собі обіцянку, що в майбутньому при виборі партнера спиратиметься на свої власні відчуття і не догоджатиме спілкуванням з його мамою, якщо самій Ользі некомфортно від того.