– Не поїде моя донька до свекрів на канікули! Нехай навіть не мріють! – Такі претензії висунили мені батьки чоловіка
Посварилась я з чоловіком страшенно, а все через свекрів. Річ у тім, ми вже давно живемо у Києві. Тут і познайомились з чоловіком. Зараз орендуємо квартиру і плануємо купити власну. І ось незабаром канікули та ми хочемо відправити доньку в село на літо. Адже на море наразі змоги поїхати нема, в табір – дорого. І це не проблема, адже мої батьки живуть в мальовничому селі на Закарпатті. Там і гарно, і безпечно. Просто рай.
Мій тато – колишній сільголова, поважна людина. У батьків комфортабельний будинок з прекрасним ремонтом. Навіть басейн каркасний є у дворі. Це ідеально для дитини. Торік Ліля повернулась дуже задоволена. Та цьогоріч подзвонила свекруха і заявила:
– Чому онука лише до сватів їде? Чи ми не дідусь і бабуся? Так не чесно!
Я відразу ж сказала, що моя Ліля туди не поїде. Свекри живуть в селі на Хмельниччині. Колись, відразу після весілля ми до них приїжджали. Там стара хата, ні вбиральні, ні кухні нормальної. Літній душ у дворі. Тепла вода в ньому, лиш коли сонце нагріває. Але й це ще не все, щойно я вперше приїхала до батьків чоловіка вони знайшли для мене мільйон завдань. Молоду дівчину в перший же день примусили забити кролика. Уявіть, для мене це травма на все життя. І я зовсім не хочу, щоб так поводились з моєю донькою. Для них діти – це просто робоча сила. Навіть не приховують цього.
Саме тому я сказала, що не бути цьому. А чоловік страшенно образився.
– Ти моїх батьків зовсім не поважаєш?
– Чому, просто я піклуюсь про власну дитину. Що тут поганого?
– Нехай донька їздить до наших батьків по черзі. Рік до твоїх, рік до моїх.
– Ні, цього не буде!
Тепер зі мною не говорить ані мій чоловік, ані його батьки! Не знаю, як далі бути. Мені ці образи не потрібні. Що робити? Ви б свою дитину пустили б на все літо в хату, де жодних умов і справжній трудовий табір?