– Я відпочивала на Балі, літала в Париж. А зараз повинна працювати менеджером чи касиром у супермаркеті? – нарікала сестра. Адже після втрати грошей вона досі сидить у мами на шиї
У 2015 році тому моя молодша сестра Христя виграла золотий квиток у щасливе життя. Вона вийшла заміж за дуже багатого чоловіка. Її Мирослав володів мережею ресторанів у нашому місті. Окрім цього, Мирослав керував великим СТО та продавав машини з Європи та Америки. Самі розумієте, що там крутилися великі гроші.
Мирослав сам оплатив весілля, ми святкували в його ресторані. Там був і басейн, живе музика, озеро поруч, офіціанти виносили розкішні страви. Зізнаюся, що я навіть дивилася на ті мідії чи краби і не знала, як їх правильно їсти.
Я щиро раділа за сестру. Адже дитинство у нас було дуже бідне. Тато пив та грав у карти на гроші, а мама працювала на 2-х роботах. Шоколадки ми мали тільки на дні народження, одягалися в секондах. Свої зимові черевички я носила з 5 по 9 клас, хоча стопа виросла та все натирало до мозолів.
Ми з сестрою чули багато насмішок від однокласників чи сусідських дітлахів. Нас обзивали “бомжихи”, “біднячки”, “жебрачки”, навіть могли побити. Звісно, з нами ніхто не хотів гратися.
Але коли сестра вийшла заміж, то склалося враження, наче вона від нас відхрестилася.
Перестала приїздити в гості, рідко телефонувала або ж взагалі не підіймала слухавку.
Хоча я бачила її розкішне життя у Фейсбуці. Христя була і в Парижі, і в Римі, і відпочивала навіть на Балі. Звісно, викладала фото в розкішних сукнях, дорогих ресторанах та барах. Чоловік їй просто так міг подарувати новесеньку машину, путівку на море чи дорогі шуби.
Ще у 2020 році мама підхопила вірус та її поклали у лікарню. Лікарі казали, що потрібна термінова операція. Ми з чоловіком мали певні заощадження, однак, того не вистачало.Тоді я звернулася за допомогою до Христини, аби вона оплатила лікування:
– Ой, знаєш, у нас зараз також дуже все погано. Зателефонуй через тиждень, може, буду мати пару сотень.
Звісно, я не могла чекати. Позичила гроші у друзів, а Христя сама не давалася чути. От після того випадку я на неї так образилася, що перестала кликати у гості та вітатися зі святами.
А місяць тому не стало Мирослава. Він мав проблеми з серцем. Адже чоловік був старшим від Христини на 15 років. Після похорону вона сподівалася взяти керівництво бізнесу у свої руки. Однак, карма її за все те зло наздогнала.
Як виявилося, весь бізнес, гроші та активи Мирослав заповів на доньку від попереднього шлюбу. А між нею та Христиною були погані стосунки. Тому от пасербиця просто взяла та вигнала Христю, залишивши тільки одяг, прикраси та машину.
І куди сестричка повернулася? Звісно, до мами в село! Їй довелося продати золоті сережки, годинники та браслети, аби мати хоча б на якісь продукти.
Однак, на роботу не поспішає влаштовуватися:
– Та я на Мальдівах відпочивала, мала розкішний будинок. А зараз повинна йти працювати? Аби з мене люди сміялися?
– А що ти хочеш? Не подобається – то шукай далі якогось багатія. Мама не повинна тебе утримувати.
Христина досі сидить вдома, тільки телефонує подругам та сподівається на їх підтримку. Але я так зрозуміла, що з нею ніхто особливо не хоче спілкуватися, бо сестра вже втратила той статус багачки.
З одного боку, то не можна так насміхатися, ще й над рідною людиною. Однак, я бачу, що Христя отримала по заслузі. Тільки от сумно, що вона ніяк не хоче далі розвиватися. Мама не зможе її постійно утримувати, вона вже на пенсії!