А тепер над нею нависла загроза стати “розлученою”, а цього вона боялася найбільше на світі

На дачу вирішили поїхати раптово, тож Тамара і підготуватися не встигла. Андрій сказав, що всі будуть свої, тож можна не хвилюватися, і вона дістала старі джинси, які не шкода, якщо що, заляпати кетчупом або травою, взяла футболку Андрія, на вечір вітровку, на ноги кросівки.

Ще тоді можна було щось запідозрити: Андрій вбрався у світлу футболку, джинси змінив кілька разів, і куртку взяв нову, а не ту, в якій зазвичай їздив на рибалку та інші природні розваги…

– Забруднишся, – поскаржилася Тамара, але сперечатися не стала: і без того їхні стосунки останнім часом були схожі на мінне поле, і, куди не ступиш, вічно натрапиш на скандал.

Дача належала одному з колег Андрія, і обидва вони там уже бували. І колег усіх Тамара добре знала, спільні вилазки на дачу були вельми регулярними. Щоправда, цими вихідними Андрій не збирався нікуди їхати, не хотів пропускати футбол, але тут йому зателефонували і чимось таким усе ж змогли вмовити, напевно, пообіцяли риболовлю.

Коли вони дісталися, шашлики вже досмажувалися, музика щосили грала, а чийсь малюк відчайдушно копав пластмасовою лопаткою залізобетонний ґрунт.

Тамара поморщилася.

– Ну, діти-то навіщо…

Домовленість про дітей була раніше, що відпочиваємо без них, зараз же діти у всіх виросли і самі нізащо б не поїхали з батьками. Ось і їхній син на вихідні поїхав з одногрупниками в сусіднє місто на концерт.

– Ну а що робити, якщо нікуди його подіти, – примирливо вимовив Андрій. – Це Віки, йому тільки три роки, одного ж не залишиш.

– А чоловік їй на що?

– Так розлучилася вона нещодавно…

Усі ці подробиці Тамара одразу про себе зазначила: і вік-то він знає, і про розлучення, і що залишити ні з ким. А коли вона її побачила, настрій і зовсім було зіпсовано: молода, гарненька, в обтислих лосинах і короткому топі, подружки сина так ходять. І ця он ще.

За чоловіком Тамара стежила як шуліка, але мовчки: влаштовувати при всіх сварку вона не збиралася. Та й нема за що, начебто, сварку влаштовувати: Андрій поводився, як завжди, хіба що жартував більше, ніж зазвичай, і розмовляв надто голосно.

Шашлик коли приготувався, їй першій приніс, потім тільки Віці цій із дитиною, здебільшого кепкував із системним адміністратором Вадиком, своїм нерозлучним другом, з яким зазвичай і змагався в красномовстві.

Єдине, ближче до вечора, коли стало прохолодно, ця Віка стала мерзнути у своєму топіку, і Андрій віддав їй свою куртку.

– Я, взагалі-то, теж замерзла, – не витримала Тамара.

– Так я тобі зараз вітровку твою з машини принесу!

Чоловік утік так швидко, що Тамара і сказати нічого не встигла, так і красувалася Віка до кінця вечора в цій куртці.

Відтоді Тамара почала питати, ніби ненароком, як там справи на роботі, весь час виводячи розмову на Віку, і чоловік із задоволенням ділився різними історіями. Чи варто через це переживати, Тамара не знала – начебто ж і не приховує від неї нічого, хіба б він розповідав це все, якби щось у них було?

Але, з іншого боку, з таким задоволенням він про неї говорить, що зуби починали нити від розладу.

Коли у зв’язку з ювілеєм фірми весь відділ відправили до Києва, Тамара напросилася їхати разом із чоловіком – оперативно взяла відпустку, із сином домовилася, що він буде із собакою гуляти, навіть сукню нову купила.

У відпустці вона давно не була, і поїздці цій дуже раділа. Але ось те, що Віка теж туди поїхала (хоча й була з іншого відділу) виявилося неприємним сюрпризом.

– Треба ж, – не змогла не пожартувати вона. – Знайшла, з ким дитину залишити.

– Так мама до неї приїхала, допомагати, – зі знанням справи повідомив Андрій.

Настрій було зіпсовано. До того ж ця Віка страшенно мудрувала: виявилося, що вона вже кілька разів бувала в Києві, і почала сипати цікавими фактами, рекомендувати, куди варто піти, а куди ні, і всі її слухали, розкривши роти. А коли поїхали на Андріївський узвіз, Андрій зголосився Віку цю фотографувати, наче в неї не було подібних фотографій. А Тамара стояла одна у своїй новій сукні й мало не плакала від образи.

Увечері розділилися: чоловіки пішли в спортивний бар, а жінки – у СПА. Тамара спочатку хотіла відмовитися, а потім пішла – вона ніколи в СПА не була, що тепер, пропускати через цю Віку? До того ж було цікаво, що та говоритиме і як поводитиметься з Тамарою.

Але там вони розійшлися по різних кабінетах, і Тамара незабаром забула про суперницю – у СПА виявилося все так, як вона собі й уявляла, просто як у кіно.

Після СПА хтось запропонував продовжити вечір за коктейлями, і ось тут уже Тамара під впливом напоїв не втрималася і запитала:

– А чому ви з чоловіком розлучилися, Віка?

Та зробила скорботне обличчя і відповіла:

– У мене фертильність підвищена, я від будь-якого чиха вже при надії. А він більше не хотів дітей. Я позбулася однієї дитини,другої…А потім пішла від нього.

Це був удар нижче пояса.

Тамара завжди хотіла багато дітей, але син постійно хворів, влаштовував істерики, за три роки вісім разів побував у травмпункті, тож на деякий час вона вирішила відкласти мрії про другу дитину.

Тільки коли йому виповнилося десять, вона змогла видихнути і повідомила чоловікові, що готова. Але тут чоловік вирішив, що він не готовий – на роботі були проблеми, тільки-тільки взяли дорогу машину в кредит, і Тамара сперечатися не стала, хоча й образилася тоді.

Три роки тому, коли син закінчив дев’ятий клас, Тамара зрозуміла, що потрібно застрибувати в потяг, що минає, – не встиг син до коледжу вступити, а вона вже відчула синдром спорожнілого гнізда.

Чоловік, на подив, не тільки погодився, а й зізнався, що сам хотів запропонувати, дуже вже йому роль батька подобалася. Батьком він, і справді, був хорошим, тут у Тамари не було сумнівів.

Ні через місяць, ні через два, ні через три нічого не виходило. Коли через півроку вона пішла до лікаря, прогноз був невтішний: синдром виснаження яєчників. За два наступні роки вони чого тільки не пробували, але… У підсумку Андрій сказав:

– Набридло кожен цикл засмучуватися. Давай уже онуків чекати.

Але Тамара бачила, що від ідеї стати батьком він ще не до кінця відмовився. І тепер ось воно як виходить – не просто так Андрій навколо Віки в’ється!

До цього моменту Тамара, якщо й допускала, що в чоловіка може бути інтрижка з Вікою, але не думала, що є ризик його втратити. А тепер над нею нависла загроза стати “розлученою”, а цього вона боялася найбільше на світі.

Розлученою була її тітка, мамина сестра. Коли Тамарі було тринадцять, ту покинув чоловік, пішов до молодої медсестри, і тітка переїхала жити до них.

Більш жалюгідного видовища Тамара не бачила – та миттю постаріла, водночас страшенно молодилася і виглядала смішною: носила короткі спідниці, яскраво фарбувалася, знайомилася з чоловіками в чергах, які потім не знали, куди від неї ховатися. Ні, розлученою Тамара ніяк не хотіла бути.

Увечері вона посварилася з чоловіком, щоправда, імені Віки навіть не згадавши – не збиралася давати йому привід сказати, що “так, ти маєш рацію, і я йду до неї”.

З поїздки вони повернулися скривджені одне на одного і майже не розмовляли. Тамара вирішила, що потрібно стати ідеальною дружиною, щоб утримати Андрія і в жодному разі не говорити про суперницю.

Що там вирішив Андрій, вона не знала, але наступні два місяці він начебто теж уникав конфліктів, але вдома бував дедалі рідше: казав, що на роботі завал, а Тамара ледве стримувалася, щоб не пожартувати, що знає вона цей його “завал”, але перед очима виринала тітонька з криво намальованими бровами, і вона стримувала себе: ні вже, цього вони не дочекаються.

Але коли Андрій повідомив, що в суботу буде корпоратив тільки для співробітників, Тамара зрозуміла, що цього вона так не залишить.

– Я поїду з тобою, – заявила вона.

– Та навіщо? – із роздратуванням запитав Андрій. – Я ж сказав – там тільки наші будуть, попросили, щоб без членів сім’ї, грошей особливо немає, там страв замовлено рівно за рахунком.

– Нічого, поділишся зі мною, – відрізала Тамара. – Я що, одна тут сидіти повинна? Син удома взагалі не буває, ти ж знаєш…

– Ну й відпочила б від нас…

– Я йду з тобою, – твердо повторила вона. – Або ти нікуди не йдеш!

Вона рідко ставила йому подібні ультиматуми, але тут під загрозою стояв їхній шлюб. Була небезпека, що саме зараз Андрій скаже їй, що йде, але він тільки рукою махнув.

На захід Тамара вирішила піти у всеозброєнні й увесь вечір переміряла сукні, внаслідок чого залишилася собою незадоволеною: від постійного стресу вона надто захопилася солодким і набрала зайвих кілограмів, ніби й раніше їх не було – практично всі сукні обтягували живіт і стегна.

Довелося йти в найнуднішій, яка без талії і вільна внизу. А Віка, звісно ж, прийшла, як на вручення Оскара: у яскраво-червоній, точно по фігурі. Від розладу Тамара трохи перебрала з чераоним і дорогою додому влаштувала Андрію скандал – висловила, нарешті, все про цю Віку і про те, що він дітей з нею планує.

– Цьому столику більше не наливати, – закотив очі Андрій і відмовився з нею розмовляти. А Тамара сиділа в таксі і хлюпала носом: чоловікові вона не потрібна, у сина теж своє життя…

Ніколи вона не була такою плаксою, але ж у неї ранній клімакс, тож не дивно. Ноги знову набрякли, як у слона, правий Андрій – даремно вона вживала.

Тамара боялася, що вдома чоловік влаштує розбірки, просто при таксисті вирішив не з’ясовувати стосунків, але вдома на них чекав сюрприз: на порозі валіза і дві сумки, а у вітальні перелякана дівчина.

– Мамо, тату, це Катя. Вона зі мною житиме, бо в нас буде дитина.

Ось це і стало останньою краплею у всій цій історії – не вистачало їй у сорок років бабусею стати!

Чи то від випитого, чи то від переживань, але в очах у Тамари потемніло. А що потім було, вона не пам’ятала.

Прокинулася вона в машині швидкої допомоги. Стало страшно: відразу стали неважливими й інтрижка чоловіка, і ризик стати “розлученою”, і навіть несподіваний новий статус у вигляді бабусі. Тамара зрозуміла, що дуже хоче жити.

– Скажіть, скільки мені залишилося, тільки чесно, – попросила вона лікаря в лікарні, коли в неї взяли всі аналізи й зробили УЗД.

Лікар підняв брови.

– Скільки чого? До появи дитини? Шість місяців, судячи з усього.

Тамара спочатку не могла зрозуміти, звідки лікар дізнався, що вона скоро стане бабусею. Тільки коли він почав говорити їй про те, що покладуть її на збереження, до Тамари дійшло: дитина буде в неї.

Спочатку вона злякалася. Вона при надії? Збереження? Але як, вони ж стільки пробували…

Тільки потім почало доходити – дитина. Довгоочікувана. Їхня з Андрієм. А ця фіфа худа, як вобла, вона точно нікого в найближчому майбутньому на світ не приведе!

Зібралася вже дзвонити Андрію, але тут у приймальний покій увірвався він сам.

– Вибач, треба було з цими двома розібратися. Адже вона неповнолітня, уявляєш? І батькам нічого не сказала, злякалася, бачте! Довелося дзвонити їм, пояснювати… Ти як? Отруїлася? Тиск?

Треба було якось підготувати. Але сил у Тамари не було.

– Малюк в нас буде, – сказала вона.

Андрій подивився на неї з образою.

– Зараз не час для жартів.

– А я й не жартую.

– Серйозно?

– Ще й як. Тож і не думай, що я відпущу тебе до твоєї вобли.

І тут Андрій розсміявся.

– Ця вобла, – повідомив він, – виходить заміж за Вадика.

– Сисадміна?

– Ну так.

– Тобто ти до неї не йдеш?

– Ні, звісно, що за дурниці! Томо, ти про що? Наш син неповнолітню дівчину додому притягнув, ти при надії – я зараз інфаркт схоплю, чесне слово!

– Не треба нам тут інфарктів, – сказав лікар, який підійшов до них. – Це чоловік? Нехай привезе вам речі, зараз переведемо вас у гінекологію. Та не переживайте ви, татусь, нормально все – ну, тонус невеликий, тиск підвищений, просто поспостерігаємо.

Андрій мав такий вигляд, ніби ось-ось впаде.

– Значить, і справді дитина буде.

Тамара злякалася, що він зараз скаже щось непоправне, але він раптом широко посміхнувся і сказав:

– Сподіваюся, буде дівчинка, а то із сином я, схоже, трохи проштрафився…