Без категорії

Без категорії 

До весілля друзі та родичі часто відвідували Олександра, зупиняючись у нього вдома. Чоловік не заперечував — він з дитинства любив великі компанії. Але такий підхід рідних чоловіка не влаштовував Стеллу.

admin

— Та й хазяйка знайшлася, — пирхнув родич. — Та ти взагалі тут ніхто, тож не роззявляй рота!… …Стелла вийшла

Читати далі
Без категорії 

Микола приїхав в село до свого діда Ігоря. – А що це ти тут збираєш? – запитав його старий. – Це, діду, металошукач, – посміхнувся Микола. – Чув я, що у вашому селі золото є закопане. Буду шукати. – Цю казку я ще від батька покійного чув… – загадково сказав дід Ігор. – І, здається, я знаю, де воно. Тільки є одна проблема. На тому місці тепер хата стоїть. – І ти зможеш домовитися, щоб мене пустили на ділянку?! – запитав онук. – Зможу, – кивнув дід. – Тільки навіщо? Зараз до цих господарів приїхав інший скарб. – Який ще скарб? – Микола не розумів, про що мова

admin

Дід Ігор вважав, що його онук Микола вже став дорослим. Адже кілька днів тому цьому онукові виповнилося двадцять один рік.

Читати далі
Без категорії 

— Так, ми свої. І я прекрасно знаю, що гроші ти мені не повернеш! Тому кажу — ні! Іди лісом! — впевнено відмовив він непутящому родичу.

admin

— Я поверну. Ми ж свої! Мені тут роботу обіцяли прибуткову. Я все віддам, ти тільки допоможи мені, виручи зараз,

Читати далі
Без категорії 

Валя знала Олю з дитинства. Але останнім часом все ніяк не було часу зустрітися. А потім Валя побачила Олю під ручку з дуже симпатичним чоловіком. Цікавість взяла гору, і Валентина, прихопивши коробку цукерок, поїхала до приятельки на чай. Двері відчинила Оля. – Привіт, от забігла чайку попити. – Ой, Валю, проходь, ти якраз на вечерю, ми тільки сіли за стіл. Валя вдала, що нічого не знає і не бачила

admin

Валя знала Олю з дитинства, вони мешкали в сусідніх дворах і навчалися в одній школі. Оля завжди відрізнялася від своїх

Читати далі
Без категорії 

Ну що, мамо? – Віра тисла. – Хай вже буде село. Повітря чисте, курей заведемо. А квартира – не переживай, не хочеш продавати – запишемо на онука. Твого ж, не чужого. Олена мовчки погодилась. Мовчки зібрала речі, віддала ключі, поставила підпис там, де сказала Віра. Переїхала в їхній старий дім у селі, де колись жили батьки з дідом. Порожній, від сирості пахне, ремонту не було багато років. Але Віра пообіцяла – “Поступово все зробимо”. На перших порах Олена ще чекала: онуки, теплі слова, може, разом щось посадять. Але Віра рідко приходила, онуки забігали лиш по цукерки. У неї ж справи, діти, робота

admin

Віра завжди була не на свій вік серйозна і ділова. Ще з юності все розкладала по поличках – речі, справи,

Читати далі
Без категорії 

Вечеряли, не поспішаючи, милуючись морем і розглядаючи людей, що гуляють набережною. Микита побачив в іншому кінці набережної атракціони – довелося пообіцяти йому обов’язково сходити туди. – Так, синку, нам треба було брати з собою гаманець розміром із валізу, щоб усі твої забаганки виконати, – посміхнувся Олександр, але аквапарк та морську риболовлю синові таки пообіцяв.

admin

– Поліно, а чи не рвонути нам на море? – спитав якось чоловік після вечері. – На море? То ми

Читати далі
Без категорії 

Ідеальні сусіди. Але потім у них з’явилася донька, і ввічливість перетворилася на дратівливість. Вони все рідше віталися і все менше дбали про комфорт навколишніх.

admin

– Не можу більше терпіти цей сморід! Завтра просто висиплю цю гниль їм під двері. Нехай нюхають! – Прошипіла Олена

Читати далі
Без категорії 

— Господи…! — Валентина Павлівна схопилася за серце, плюхнулася в крісло. — Двісті тисяч! На цю… на неї! — Мамо! — Що «мамо»? Я тобі казала — не одружуйся! Казала — перевір спочатку, хто вона і звідки! А ти — «кохання, мамо, кохання»! Ось твоє кохання!

admin

— Тридцять тисяч! Тридцять чортових тисяч, Машо! Ти це бачиш?! Олексій кинув конверти на ліжко. Біле покривало з лебедями —

Читати далі
Без категорії 

Світлана сиділа біля під’їзду. Її донька Марійка гралася неподалік. – Здрастуйте, – раптом почула вона приємний голос. То був сусід – дивакуватий, скромний чоловік. Світлана кивнула йому. – Гарна погода сьогодні. А донька ваша дуже чемна дівчинка. Ми з нею вже друзі, – сказав він. – Коли ж ви встигли познайомитись? – здивувалася Світлана. – Коли вона виходила ввечері гуляти з нашою Галиною Іванівною, – він усміхнувся. Світлана пішла до Марійки. – А ти про що з ним розмовляла? – запитала Марійка. – З тим дядьком? – перепитала Світлана. – Так! – підтвердила дівчинка. – З власником сірого кота. Світлана застигла. – Що? Як ти сказала?! Повтори, – вона не вірила своїм вухам

admin

Світлана овдовіла, коли їй було всього тридцять років. Безглуздий випадок на дорозі забрав її чоловіка… Чотири роки прожила Світлана в

Читати далі