Без категорії

Іван їхав до своїх літніх батьків з важким серцем і з каменем на душі, тому що він мав повідомити їм

Ліза щодня проїжджала через вокзал дорогою на роботу. Звична дорога, знайомі обличчя, метушня ранку. Але Ліза вже давно не звертала

– Олю, ти в курсі, що в мене ні копійки? – Ні, а що сталося? – Сталося комуналка і харчування,

– Молодий чоловіче! — промовила скрипучим голоском бабуся, — Поступіться місцем жінці! Вона ж майбутня мама! – Не треба, бабусю!

Коли Ганна Семенівна вийшла на пенсію, вона вирішила, що найкраще – жити в селі з сином. Степан мав хату, город,

Оленка й Світлана були рідними сестрами, але такими різними, як день і ніч. Оленка – тиха, домашня, з дитинства любила

– Це що таке робиться? Тільки одружилися і вже на розлучення подають. Та як таке взагалі можливе? – Мама Діми

Ганна дивилася на жінку навпроти й не впізнавала в ній ту саму Ірину Петрівну, що ще нещодавно називала її «донечкою».

– Ноги її в моїй хаті не буде! – Крикнула Наталя Ігорівна в обличчя сина. – І дитину її я

– Може вам допомогти? – приємний чоловічий голос, порадував слух Каті, а сильні руки підхопили важку сумку, яку вона мало