– Дякую вам велике. Я вивчуся й обов’язково повернуся, – пообіцяла Люся.– Не загадуй, дівчинко. Може, знайдеш там своє щастя, одружишся. Бережи себе, – Лідія Вікторівна обійняла улюблену ученицю.
– Дівчинка! – сказала акушерка і підійняла дитину вище, щоб Люся могла побачити. – Красуня! Вся у маму. Змучена Люся
Читати далі