– Чоловіче, вам кого? – Оксана відкрила двері, і побачила перед собою чоловіка. – Тебе, доню, тебе. Дожилися, батька рідного не впізнаєш! Веди батьку в хату, годуй, втомився я з дороги, – раптом промовив чоловік. – Чоловіче, ви щось плутаєте. Мій тато на сусідній вулиці живе. Ішли б ви звідси, я вас не знаю, – Оксана, що зовні виглядала абсолютно спокійно, ледве стримувала сльози

– Чоловіче, вам кого? – Тебе, доню, тебе. Дожилися, татка рідного не впізнаєш! Ну що, так і на порозі стоятимемо?

Читати далі

Віра сиділа на кухні і щось роздивлялася в ноутбуці. – Хто це? – до неї підійшов Руслан, обійняв дівчину, і уважно подивився на фото на екрані. – Що сподобалось? – кокетливо поцікавилася Віра, затамувавши подих в очікуванні відповіді. – Ні, вона зовсім не у моєму смаку, – хмикнув чоловік. – Пробач, але…Якби вона підійшла до мене познайомиться, я б поспішив піти. Раптом, Віра різко підвелася і вийшла з кімнати. – Кохана, ти чого? – гукнув їй в слід чоловік. Але Руслан навіть уявити не міг, що так образило Віру

– Хто це? – Руслан обійняв свою дівчину, уважно розглядаючи фото на екрані ноутбука. – Твоя родичка? Ви чимось схожі.

Читати далі

«Що робити? Нікому ми не потрібні», – немов стара вінілова платівка, крутилася в мозку одна й та сама думка.

Оленка тихо плакала, боячись розбудити малесенького Сергійка. Але ж їй здавалося, що запас сліз вона вичерпала ще півроку тому, коли

Читати далі

Наталка вийшла на подвірʼя і одразу гукнула до чоловіка: – Скоси траву в квітнику! Ігор не відреагував, чоловік продовжив сидіти на лавці і дивитися на сусідську ділянку. – Ти що не чуєш?! До кого я говорю! – Наталка підійшла до чоловіка і замахала руками. – Що ти говориш? – запитав Ігор не відводячи погляду від сусідської ділянки. – Та на що ти там дивишся? – обурено вигукнула Наталка. Чоловік далі не реагував на її слова. Наталка підійшла ближче до сусідської ділянки, заглянула через паркан і… аж ахнула від побаченого

Наталя завжди жила у мирі та розумінні із сусідами, бо причин для сварок не було. Вони з Ігорем жили у

Читати далі

– Чоловіка знайти за два тижні? Та ви що з матір’ю з глузду з’їхали? Думаєте, вони пачками на дорозі валяються? Ні, моя люба, у нас теж з цим туго. Сама скільки років одна живу.

– Все заніс? – грізно запитала Таня у чоловіка, який з трудом поставив дві скрині в передпокої. – Так, дівчино,

Читати далі

Ірині зрадив чоловік і пішов жити до коханки. Через якийсь час до Ірини в гості приїхала її подруга Таїса. Вона трохи погостювала і вже вночі мала їхати назад. Ірина тільки-но зайшла в квартиру після роботи, як Таїса одразу запитала, як вона почувається. – Нормально, а що? – здивувалася жінка. – Тоді одягнися красиво, підфарбуйся, ми йдемо в ресторан! – урочисто оголосила подруга. – Навіщо? – запитала Ірина. – Побачиш, – сказала Таїса. – Я вже замовила столик. Вони зайшли в ресторан. Ірина глянула хто сидить за столиком і застигла від несподіванки

Ірина монотонно водила праскою по дошці для прасування. По скронях та шиї струменів піт. Спека надвечір трохи спала, зате від

Читати далі

— Ти серйозно? І збираєшся заявитись до його дружини? Прямо в дім? Скажеш: «Доброго дня! Я коханка вашого чоловіка. Посунься»? — Ну гаразд, за зустріч! — підняла келих Ліза. — Може, більше й не побачимось. — А може, ще й сусідками станемо. Ходитимемо одна до одної в гості. — Вони чокнулися й випили.

Дорогою додому Ліза зайшла до магазину. Набравши в кошик усе необхідне, вона попрямувала до полиць з алкоголем. Вони з чоловіком

Читати далі

Сім’я переїжджала в нову квартиру. Білий, старий кіт, якого звали Сніжок і який ріс разом із дітьми, залишився тепер із дідусем і бабусею. Вони не дуже його любили.

Сім’я переїжджала в нову квартиру. Білий, старий кіт, якого звали Сніжок і який ріс разом із дітьми, залишився тепер із

Читати далі

Тетяна Олексіївна поверталася додому. – Щось ти, Таню, не поспішаєш додому! – гукнула її сусідка Настя. – Втомилася? – Втомилася. – А ви все сидите, свіжим повітрям дихаєте… – сказала Тетяна. – А що мені робити, і ти сідай, відпочинь! – відповіла Настя. – Ні, ніколи, козу доїти пора, вона чекати не любить, – пояснила жінка. – Так її ж Оленка, твоя дочка, доїть! – здивувалася сусідка. – І від чого ти втомлюєшся? Дівчина все робить, і в хаті, і на подвір’ї. Ти ж на всьому готовому сидиш у них! Тетяна аж побіліла від почутого.

Тетяна Олексіївна поверталася додому. – Щось ти, Таню, не поспішаєш додому! – гукнула її сусідка Настя. – Втомилася? – Втомилася.

Читати далі

Дід Микола нагрів чайник, заварив запашного чаю і поставив на стіл чашку собі і дружині Ганні. Раптом на подвірʼї почувся гавкіт їхньої собачки. – Ганно, а що там у нас, за селом таке, га? – запитав дід Микола дружину. – Десь туди гавкає і не заспокоюється. – А що там? – здивувалась Ганна. Старенькі вийшли з хати. – Рожеве щось видніється наче, – сказав чоловік. – Подивися. – Незрозуміло щось, – сказала жінка. – Сходимо, перевіримо, – сказав дід Микола. Чоловік взяв собачку, перевзувся в чоботи, і, відкривши хвіртку, попрямував за село. Він підбіг до дерева і ахнув від побаченого

Дорогу замело. Їхала Тетяна з дому ще було сухо, колеса старенької машини жваво впиралася в засипану травою грунтову дорогу. Через

Читати далі