— Ви їжте, їжте, гості дорогі, – примовляла вона, напхавши повний рот, – сальце то в нас свіженьке, м’якеньке, так і тане в роті. А картопля молоденька, з нашого городу. Вась, ти чого вуха розвісив, їж давай. Не встигли гості озирнутися, як господарі самі все й змели
Вийшли на пенсію і насолоджувалися тим, що зажили вони, як білі люди. Потягти з роботи стало нічого, та й не
Читати далі