До Тетяни Петрівни в село приїхав син Микола з дружиною. Вони привезли їй з дідом онуків погостювати. Хлопці обидва були раді діду й бабі. – Мамо, ти якщо що дзвони, – їдучи сказав Микола. Увечері внуки довго не могли вгамуватися. Зате вранці їх було не добудитися! – Бабусю, дай ще поспати, – бурмотів старший Денис. А молодший Вадим так міцно спав, що навіть не чув нічого. – Та скільки ж можна спати?! – обурилася Тетяна Петрівна. А потім вона помітила, що на підлозі щось лежить. Жінка придивилася й руками сплеснула від побаченого
– Привіт, Галино, дивлюся ти на городі пораєшся, ось вирішила зайти привітатися, – Тетяна Петрівна тупцювала біля хвіртки. Із Галиною
Читати далі