Марина з Андрієм одружилися. У них народився синочок Мишко. Андрій дуже змінився. Він став серйознішим і часто любив гуляти із сином. Одного дня, чоловік затримався на прогулянці, й Марина вирішила йому подзвонити. Жінка взяла мобільний, набрала номер Андрія і раптом застигла від почутого. Його телефон дзвонив у сусідній кімнаті! – Ну як так?! – обурено вигукнула Марина. – Взяти й забути телефон вдома! Вона швидко одяглася й побігла у парк, де чоловік гуляв із сином. Ще здалеку вона почула гучний голос друга Андрія – Ігоря. Марина прискорила крок і раптом зупинилася. Вона прислухалася й вухам своїм не повірила

– Я в нашому домі цю людину бачити не хочу! – заявила Марина. – А якщо тобі друзі дорожчі за

Читати далі

— Я на тебе заяву не напишу тільки тому, що не хочу псувати анкету дочкам. Даша хоче в поліцію піти працювати. Але далі з тобою жити я не збираюсь! Тільки розлучення і більше ніяк! — заявила Катя. Того вечора він зібрався і поїхав у черговий рейс, а коли повернувся через два тижні, став зовсім іншою людиною. Образи і погрози сипалися як з рогу достатку. При цьому він погрожував як Каті, так і дочкам. Тільки в перший раз Катя здивувалася, а потім спокійно записувала всі погрози на диктофон.

— Яку половину? — обурилася Катя. — Іване, цю квартиру ми купили на гроші від продажу попередньої, а на ту

Читати далі

– Послухай мене, Андрію! – голос Діани аж дзвенів. – Я їду до своєї бабусі в село. І знаєш що? Можливо, я не повернуся! Її чоловік Андрій оторопів. Він хотів щось сказати, але Діана вже не слухала. Вона дістала валізу з шафи у коридорі. Речі летіли в валізу абияк – теплий светр, джинси, футболки… Минув тиждень у селі. Телефон Діани не замовкав від дзвінків і повідомлень Андрія. Вона не відповідала. Тільки надіслала коротке повідомлення: «Мені потрібен час подумати. Будь ласка, не дзвони». А якось Діана побачила на ґанку якусь коробку. Вона відкрила її й застигла від побаченого

Діана стояла біля вікна, дивлячись на похмуре вересневе небо. Сірі хмари повільно пливли над містом, готові будь-якої миті піти дощем.

Читати далі

Петро з самого ранку зібрався у місто, зустрічати свою сестру Таню. Вже на виїзді з села його машина забуксувала. Поки Петро з другом Миколою витягали машину, з хати вискочила його мати – тітка Галя. – Ну що, зустріли? – єхидно запитала вона. – Зв’яжешся з вами! Тетянка вже з вокзалу дзвонила, пішла шукати машину. – Та мамо, перший раз таке, – у відповідь буркнув Петро. Машину Микола з Петром все-таки витягли, а Тані все не було. Вони занепокоїлися. На під’їзді до вокзалу ще здалека вони побачили машину на узбіччі. Під’їхали, вийшли. Микола як подивився всередину, то й оторопів

– Ба-а-а-бусю, а мама скоро приїде? Микола поїв смажену картоплю, молоком запив, а ще баба йому білий хліб маслом та

Читати далі

Сашко став затримуватись після роботи. Оля переживала за чоловіка. А той казав, що до батьків у місті заїжджав, ночувати залишався. В Ольги в такі дні, коли чоловік не приїжджав, все з рук валилося. Коли чутки про те, що чоловік гуляє у місті, дійшли до неї від односельців, вона не повірила. Запитати Сашка прямо Оля ні про що не могла. Одного разу, будучи в місті, вона після продажу молока заїхала до батьків Сашка. Ніби між іншим запитала їх: – А коли Сашко останній раз вас відвідував, бо ж зайнятий? Оля так і сіла від відповіді свекрухи

Оля чекала на чоловіка з роботи з нетерпінням. Сьогодні був перший його робочий день у місті на підприємстві. Жила молода

Читати далі

Ніна Петрівна доживала останні дні. Так вона сама вирішила. Ніна вийшла за ворота, сіла на лавку. Вона прикрила очі, сиділа, насолоджуючись свіжим повітрям після дощу. З цього стану її вивів тонкий дитячий голосок. – Вибачте, ви не знаєте, у вас у селі ніхто кімнату не здає? Ні, не дитина! Дівчинка, років двадцяти стояла біля паркану, і запитливо дивилася на Ніну

Ніна Петрівна доживала останні дні. Так вона сама вирішила та розуміла, що її життєвий шлях підійшов до свого завершення. Багато

Читати далі

Люба розкладала продукти в холодильнику і постійно зітхала. Вона ніби все хотіла щось сказати чоловікові, але ніяк не наважувалась. Коли сіли вечеряти Максим запитав: – Вибач, Люба! А компот буде? – Так, іди, там в сараї каструля стоїть. Набереш собі і черпачок помий одразу! Максим розгублено дивився на дружину. Такого ще ніколи не траплялося. Піди, принеси, помий

Час на дачі тягнувся дуже повільно. Ті кілька маленьких грядок, що Люба зробила цього сезону, були давно прополоті. Овочеве рагу

Читати далі

Наближався день народження свекрухи Каті. І вона вирішила подарувати матері чоловіка незабутній подарунок… – Я їй приготувала таке, що вона одразу про все забуде! – хвалилася подругам Катя. – І оторопіє, коли на нього дивитиметься. Але нікуди не подінеться, не викине. Буде і зберігати мій подарунок, і тримати на видному місці. Ось так! Тут Катя згадала сьогоднішній ранок. Як вона несла свій подарунок, запакований у гарний папір. Як вручала свекрусі. Та почала його розгортати, але Катя попередила: – Відкрити пізніше. А ввечері Катерина зайшла в гості до свекрухи, й застигла від почутого

Катя не любила свою свекруху. І це було взаємно. Бачились вони рідко, але зараз наближався день народження матері чоловіка. І

Читати далі