– Чоловіче, вам кого? – Оксана відкрила двері, і побачила перед собою чоловіка. – Тебе, доню, тебе. Дожилися, батька рідного не впізнаєш! Веди батьку в хату, годуй, втомився я з дороги, – раптом промовив чоловік. – Чоловіче, ви щось плутаєте. Мій тато на сусідній вулиці живе. Ішли б ви звідси, я вас не знаю, – Оксана, що зовні виглядала абсолютно спокійно, ледве стримувала сльози
– Чоловіче, вам кого? – Тебе, доню, тебе. Дожилися, татка рідного не впізнаєш! Ну що, так і на порозі стоятимемо?
Читати далі