Віра Сергіївна не мала чоловіка. Іноді жінка любила ходити до річки, щоб погодувати хлібом качок. Там вона випадково познайомилася з Андрієм Леонідовичем – теж самотнім чоловіком. Одного дня він запросив Віру Сергіївну до себе на чай. Жінка погодилася із задоволенням! – Нарешті ти її привів! Нарешті ти її привів! – пролунав якийсь дивний старечий голос, як тільки Андрій Леонідович відчинив двері своєї квартири. – Нарешті ти її привів! – знову пролунав скрипучий голос і Андрій Леонідович раптом… Розсміявся… Віра Сергіївна стояла і не могла зрозуміти хто це так дивно говорить, і що взагалі відбувається

– А ти в чому свої заощадження зберігаєш? На рахунках, в акціях чи в інших цінних паперів? – приголомшила Віру

Читати далі

Марина з самого ранку ходила по квартирі, збираючи пакети – подарунки, фрукти, улюблені вафлі сина, запас змінного одягу… Чоловік ходив за нею по п’ятах, поглядаючи на годинник. – Давай швидше, мама вже дзвонила тричі! – нагадав він. – Я не хочу знову весь день слухати її зауваження, – буркнула Марина. – Це ж для дня народження сина, він любить дачу, – сказав чоловік. – Там простір, гойдалка, собачка! Марина зітхнула. Їй довелося поступитися… Дорогою чоловік намагався жартувати, але Марина мовчала. Свекруха вже стояла біля хвіртки, зустрічаючи їх. – Ну нарешті! – голосно заявила вона. – Вічно я все сама! Марина глянула на хазяйку дачі і ледь стрималася

Марина з самого ранку ходила по квартирі, збираючи пакети – подарунки, фрукти, соки, улюблені вафлі сина, запас змінного одягу. Чоловік

Читати далі

Марина переїхала жити в квартиру покійної свекрухи. Вона вирішила перебрати старі речі. Жінка відкрила шухляду тумбочки й здивувалася. Там лежав конверт з написом: «Для Мариночки». Свекруха писала про побутові справи. Але в шухляді був ще один конверт без підпису. Марина машинально взяла його й відкрила. Конверт був не запечатаний і з нього раптом випала… Дитяча фотографія її колишнього чоловіка Валерія! Під нею лежала ще чиясь фотографія – якогось хлопчика. І він був дуже схожий на Валерія! – Хто це такий?! – тільки й ахнула Марина, нічого не розуміючи…

Марина переїхала жити в квартиру покійної свекрухи. Вона вирішила перебрати старі речі. Жінка відкрила шухляду тумбочки й здивувалася. Там лежав

Читати далі

Ілля вийшов увечері на вулицю. В сутінках він зустрів свою сусідку Риту. Ілля був давно в неї закоханий… – Рито, я жити без тебе не можу! – прямо сказав він. – Я маю знати, чи можу сподіватися, що ти мене покохаєш… Раптом Ілля запнувся. Рита опустила голову і пішла до своєї хати. – Ти навіть не хочеш поговорити?! – ахнув Ілля. – Я ж нічого поганого не зробив… – Не знаю я, – почув він від дівчини. – І сказати нічого не можу. Рита швидко пішла. Для Іллі потяглися сірі дні очікування й надії. Та раптом сталося несподіване

Лідія Іванівна поглядала у віконце через тюль. Вона стежила за своїм сином Іллею, який явно чекав біля ґанку свого будинку,

Читати далі

“– Синку, зарплата прийшла? Ми чекаємо, – нервовим голосом промовила Катерина Борисівна. – Мамо, я вирішив більше не переказувати вам зарплату… У слухавці після цих слів повисла дзвінка тиша

“– Синку, зарплата прийшла? Ми чекаємо, – нервовим голосом промовила Катерина Борисівна. – Мамо, я вирішив більше не переказувати вам

Читати далі

Нехай бабуся твоя пенсію нам віддає! І нічого, що ми в її будинку живемо! Це не означає, що вона має харчуватися за наш рахунок! – зажадала свекруха

Перебираючи речі в шафі для білизни, Лариса здригнулася, коли двері в її кімнату відчинилися, і на порозі, немов кам’яна статуя,

Читати далі

І в дитячому садку все встигають, і в школі нормально вчаться. І сама вона господиня розторопна – вдома завжди чистенько, чоловік доглянутий і нагодований. Але, що найважливіше, Валентина Петрівна вважає себе цілком щасливою жінкою.

У Валентини Петрівни тоді було четверо дітей. Вік від п’яти до сімнадцяти. Мама вона і справді дуже хороша, з усіма

Читати далі