– І це коштувало двісті п’ятдесят тисяч? Та за такі гроші можна було Олі зуби золотом покрити! Ти що, думав, я не дізнаюся?– Маріє Степанівно, зачекайте! – Юрій спробував її зупинити. – Ми можемо все виправити! – Виправити? – теща повернулася, її очі звузилися. – Ох, Юрію, ти ще не знаєш, що я можу зробити. Ти залишишся без цього годинника, без грошей і без спокою. Я тобі обіцяю
Юрій стояв перед вітриною ювелірного магазину, його очі блищали, як діаманти в годиннику, що лежав на оксамитовій подушці. Це був
Читати далі