— А ти точно мене не знаєш? — запитала вона, коли Кама вийшла по воду. — У тебе дуже знайоме обличчя. Я затримала дихання. — Я… колись заходила в одне кафе, де ви з дочкою сиділи. Можливо, звідти. — Можливо, — сказала вона, не відводячи очей. — Але знаєш, я люблю правду більше, ніж ввічливість. Якщо ти — це та, про кого я думаю… просто будь доброю до Ками. Вона вийшла з кімнати, залишивши мене зі столом, чаєм і запитаннями.

— Щоб через три дні тебе і всіх твоїх речей не було в моїй квартирі! — гримнула, наче блискавиця пройшла

Читати далі

– Ти мені не сестра! Пустила лівого мужика до рідних племінниць! Ти взагалі головою думаєш? Як нам тепер жити тут? – Репетувала нахабна сестра

– Сама подумай, куди я тебе впущу? Тут двокімнатна! Уп’ятьох жити, чи що? Голос Олени був натягнутий, як цирковий канат.

Читати далі

У селі всі знали сестер Ковальчук – Любов та Марту. Старша, Люба, вийшла заміж рано, в двадцять, народила трьох дітей і жила в тій самій батьківській хаті з чоловіком, батьками та дітьми.

У селі всі знали сестер Ковальчук – Любов та Марту. Старша, Люба, вийшла заміж рано, в двадцять, народила трьох дітей

Читати далі

– Аня не ображайся, але я подаю на розлучення. Ти як риба холодна. Була б хоч господаркою гарною, а то й цього в тебе немає

Ганну всі вважали дурепою. З чоловіком вони жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію

Читати далі

– Діана, зачекай. Діана повернулася на голос. – А-а-а, це знову ти, байдуже промовила вона. – Ну що ти тут стирчиш вічно, не набридло ще?

– Діана, зачекай. Діана повернулася на голос, вона знала, що Славко знову чекав її на лаві біля будинку, яка була

Читати далі

Іра і Марія сиділи за однією партою з першого класу. З того часу почалася їхня дружба. Особливо раділа бабуся Марійки, завжди говорила внучці: – Бережи, Марійка, вашу дружбу. Будете по життю сестричками, хоч і не кровними. Дівчата вступили в один технікум. А там – молоді повно. Познайомилися вони з Ігорем, їх одногруппником. Обидві дівчини не могли очей від нього відвести

Іра і Марія сиділи за однією партою з першого класу. Дівчата так здружилися, що вчителька не посміла їх розлучати –

Читати далі

Він сидів. На пледі. Вже без коробки. Поруч – миска. Хтось залишив. Я підійшла. Він підвівся. Повільно. Зробив крок. Не стрибав, не скиглив. Просто пішов поряд. – Ходімо? І ми пішли.

Коли я вперше помітила його, стояла вогка осінь, наприкінці жовтня. Вітер вивертав парасольки, прилавки на ринку прикривали поліетиленом, продавці кутаються

Читати далі