– Тобі що, важко дітей відвезти? Ну хворієш ти, але ж не без свідомості! У племінників за три дні змагання!
– Тобі що, важко дітей відвезти? Ну хворієш ти, але ж не без свідомості! У племінників за три дні змагання!
Читати далі
Ірина приїхала на дачу, її одразу зустріла сусідка Тоня. – Ірина, доброго ранку, а ти що це одна цього разу приїхала? – через невисоку огорожу спитала Антоніна. – А я розлучилася з Сергієм, – пояснила Ірина, і вирішила швидше закінчити цю розмову. – Вибач, давай іншим разом поговоримо справ багато! Ірина шдивко забігла в будинок. – Так, треба прибрати трохи, – вирішила вона і взялася за прибирання. Раптом Ірина почула якісь голоси, що долинали з вулиці. Жінка визирнула у вікно і застигла від побаченого
– Ірина, доброго ранку, а ти що це раптом одна цього разу на дачу приїхала? – через невисоку огорожу Іра
Читати далі
– Так вона і не збирається з’їжджати, ходить з розумним виглядом, розповідає про якісь інвестиції.
– Вона вимагає, щоб мати на себе кредит оформила, майже на мільйон, ти собі уявляєш? І ще стільки ж її
Читати далі
– Це мої гроші, доню, – спокійно кажу їй. – І я вирішую, кому й коли допомагати.
– Мамо, ти не можеш ставити нас з ним на один рівень! – голос дочки звучав з неабияким обуренням. –
Читати далі
Марина полола на городі моркву. Раптом на сільській дорозі, якраз біля будинку Марини зупинився кабріолет. – О, завітала, вже! – подумала жінка. Марина вже приготувалася сваритися з коханкою свого чоловіка Михайла, але з машини вийшов якийсь незнайомець. – Хто це такий? – подумала Марина. – Це, мабуть, чоловік тієї коханки мого Михайла… – Здрастуйте, – сказав гість. – Привіт, – буркнула Марина. – Я тут думаю, що ж робити з нашими зрадниками, – сказав гість. – У мене до вас є одна чудова пропозиція… – Яка ще пропозиція? – Марина застигла від несподіванки, не розуміючи, що відбувається
Кабріолет зупинився на курній сільській дорозі, якраз біля будинку Марини. Вона якраз полола на городі моркву. – О, завітала, вже!
Читати далі
Син спробував згладити ситуацію, мовляв, вона при надії, емоції вирують. До того ж він все одно хотів порушити питання про те, щоб позбутися Тимка заради майбутньої дитини.
Я сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було! Я ще й замки на днях
Читати далі
Марина стояла на зупинці. Надворі було жарко, а тут ще й важкі сумки в руках… А як же ж?! Увечері приїжджають онуки. Треба багато чого приготувати, тому Марина зранку поїхала на базар, купити все необхідне… Раптом біля Марини зупинилася біла дорога машина. Двері прочинилися, і вона побачила водія в сонячних окулярах – чоловіка років шістдесяти, кремезного і з вусами. – Ну що, красуне, покатаємося? – запитав він. Марина озирнулася, не розуміючи, до кого він звертається. Чоловік зняв окуляри. – Ви мені? – ахнула вона. Марина не розуміла, що відбувається
Марина стояла на самому краю зупинки, чекала на автобус. Надворі була спека, а тут ще й важкі сумки в обидві
Читати далі
– Це мамин будинок, Катю. Я не збираюся його продавати, – відповіла я, намагаючись спокійно говорити.
Сонце ледве пробивалося крізь сірі штори у вітальні, де пахло старим деревом і кавою, яку я варила щоранку. Моя квартира
Читати далі
-Ти не при чому, не звинувачуй себе, з кожним може трапитися, ну погуляв… Марія твоя з серцем мучилася, а тут звичайно понервувала… Гаразд, Михайло, посумував і досить, час братися за справи.
-Мамо, мамо, ти що, спиш? Вставай, мамо.Єгорка давно прокинувся і шарпав, шарпав маму, а вона не відповідала. Вже й Олька
Читати далі
— Квартира твоя?! А я її вже рідні пообіцяв! — вигукнув він так голосно, що Марина Степанівна здригнулася. — Що ж мені тепер Зінці говорити? Вона вже дочці повідомила, ті речі збирають! — А Зіну ти хоч раз у житті бачила? Зависла пауза.
— Квартира твоя!? А я її вже родичам пообіцяв, вибач — пізно передумувати!… … Сонячні промені пробивалися крізь запилене вікно,
Читати далі