– Світлано, ти була права: він мене кинув! – голос Аліни в трубці швидше веселився, ніж переживав. – Прикинь, він сказав, що йому потрібна справжня дружина, а не вертихвістка якась! І все через борщ! Хай йому грець. Коротше, ввечері приїду, розповім подробиці. Аліна кинула трубку, а я подумала: “Але ж все так гарно починалося”

– Світлано, ти була права: він мене кинув! – голос Аліни в трубці швидше веселився, ніж переживав з приводу того,

Читати далі

-Ліза, приїжджай до мене прямо зараз. У мене новина, – схвильовано вигукував в трубку батько. Ліза, знаючи, що поїхати доведеться, приречено запитала: – Хороша чи погана? Він запевнив: – Прекрасна. Відкривши двері своїм ключем, вона відразу помітила модні туфельки в коридорі. З кімнати лунали голоси

-Ліза, приїжджай до мене прямо зараз, – схвильовано вигукував в трубку батько. -Ну, тату, ти ж знаєш, мені на роботу

Читати далі

– Забрали, повели, – голосила по вулиці Бобриха. Сусіди зібралися біля неї і давай розпитувати. – Кого? Куди? – Борьку мого, ця училка колишня Таїсія повела. Попросила паркан полагодити, а його вже добу вдома немає. Сусіди переглянулися і пирснули зі сміху. Який же з того Борьки наречений

-Забрали, повели, – голосила по вулиці Бобриха. Цікаві сусіди оточили бідну жіночку і давай розпитувати. -Кого? Чого? А вона одне

Читати далі

Христина чистила на кухні моркву, коли пролунав сигнал телефону. Прийшло повідомлення. Жінка помила руки, взяла мобільний, і побачила смс від доньки. “У мене біда, терміново приїдь у кафе “Казка”, телефон сідає”, – писала Соня. Христина розхвилювалася не на жарт, і одразу набрала номер телефону доньки, але телефон Соні був не доступний. – Що ж вже сталося? – переживала мати. Христина швидко зібралася, сіла у авто і поїхала у зазначене місце. За півгодини вона була біля кафе. Христина влетіла у зал і…заціпеніла від побаченої картини

– Мамо, а чому ви не спілкуєтеся з дядьком Сергієм? Питання пролунало дуже несподівано. Точніше, Христина чекала на нього набагато

Читати далі

Сльози котилися з її вицвілих очей, залишаючи сліди на зморшкуватому обличчі. Сухими, скрученими від праці руками вона витирала вологу, що не припиняла текти. Цими ж руками вона ще поралася по господарству, доглядала за дідом Іваном, який уже давно не вставав із ліжка. Та цього дня руки баби Штефки не знаходили спокою: то втирали сльози, що раз за разом набігали, то здіймалися вгору, ніби благаючи небо про порятунок.

Справжня історія з одного українського села. Прочитайте до кінця — ви не пошкодуєте. На подвір’ї, сповненому літнього тепла, лунали розпачливі

Читати далі

Вона стояла перед ним, стиснувши кулаки. Повітря в кімнаті наче наповнювалось пекельним невидимим димом. Гліб дивився на неї з подивом, немов вперше бачив її такою – злою, рішучою, не готовою поступатися. Його обличчя почало повільно червоніти. Він явно не очікував такої реакції через, як він вважав, дрібницю. Допомога сестрі була для нього аксіомою, що не потребує обговорення, навіть з дружиною.

— Гліб, а де мій ноутбук? Я його на столі залишала вранці, точно пам’ятаю. Юля увійшла до вітальні, стягуючи на

Читати далі

Світланко, я зараз в стаціонарі, мене вночі привезли сюди. Ігор у відрядженні, зможе приїхати тільки через три дні. Мілану мені ні з ким залишити. Зараз вона у сусідки, але та не буде з нею довго сидіти – всім же на роботу вранці. Дуже прошу тебе допомогти, побудь з нею, ти ж подруга моя, – подзвонила Олена Світлані посеред ночі. – Але ж мені на море їхати завтра, я вже речі збираю, готель оплатила і квитки на руках, я ж так довго мріяла про море, ти ж знаєш, – тихо відповіла Світлана. – Ми тут самі, рідні не маємо близько, надія тільки на тебе – так і знай, – сказала незадоволено подруга. Світлана сумно поглянула валізу і промовила: – Добре, їду вже до тебе, таксі викликай. Про те рішення вона вже сто разів пошкодувала

Світлана, як і кожна інша людина, мала свій набір переконань та життєві цінності, якими завжди жила. Вона вірно виконувала ролі,

Читати далі