Ольга засиділася на роботі допізна. Вона вже майже закінчила всі справи, як раптом у двері її кабінету постукали. – Заходьте, – сказала жінка, не відволікаючись від монітора компʼютера. – Я тут бачив ваше оголошення на рахунок роботи, – сказав гість. – Ця вакансія ще на часі? – На часі, але ми взагалі-то жінок набираємо! – сказала Ольга. Жінка відволіклася від монітора і глянула на візитера. – Це ви?! – тільки й вигукнула вона. Ольга не вірила своїм очам

– Ні, таких послуг ми не надаємо! Зовсім не надаємо! Усього вам найкращого. Оля відклала телефон. – Що, знову мужики

Читати далі

– Ні, я думаю, сюди нікого приводити не треба, – відповів Сергій абсолютно серйозно, – будинок, це наша тиха гавань

Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги.

Читати далі

Вероніка намагалася не звертати уваги. Розмовляла з тими, хто був готовий розмовляти. Сміялася, коли було смішно. Їла канапе, бо була голодна. Випила міцного напою, бо захотілося. І тут Олега понесло…

— Ти мене ганьбиш! — прошипів Олег їй на вухо, стискаючи руку так, що точно залишиться слід. — Поводься пристойно!

Читати далі

– Все, Настю, між нами все скінчено! – заявив дружині Михайло. – Я хочу справжню родину, дітей. Ти не можеш мені цього дати. Я вже подав на розлучення! Тобі три дні на збори. Як поїдеш – подзвони… Настя зібрала свої речі й поїхала у село. Там у неї була хата… Минуло два тижні. Настя вже звикла до села. Михайло не дзвонив і не писав. Тільки надійшло повідомлення про дату розлучення. Одного дня Настя пішла на прогулянку до озера. Коли жінка повернулася, то побачила біля хати… Машину Михайла! – А що це ми тут робимо?! – гукнула вона. Михайло застиг від несподіванки

– Все, Настю, між нами все скінчено! Я хочу справжньої родини, дітей. Ти не можеш мені цього дати. Я довго

Читати далі

Син Віталій одружився з Тетяною два роки тому. Але у Тані вже була донька від першого шлюбу — Аня. Дівчинці зараз було дев’ять років. Надія Іванівна, звісно, не дуже раділа невістці з таким «приданим». Вона мріяла про онуків, але рідних. А це все ж таки чужа дитина.

— Мамусю, можна Анечка у тебе тиждень поживе? Нам із Танею треба поїхати в її рідне місто, оформити спадщину. Можливо,

Читати далі

-Думаєте мені самій приємно? Ні те, що Катруся сказала, та я, та мені ніхто в житті такого не казав! Я від дітей рідних такого не чула. Дякую, Катрусю

-Кать, це, – Толик м’явся, переступаючи з ноги на ногу, – загалом це… -Що? У сауну з чоловіками сходити хочеш?

Читати далі

Та от є одна проблема – це сестра мого чоловіка, Марина. Наші стосунки завжди були так собі, а після смерті Ігоря взагалі зіпсувалися. Вона мені не раз натякала, що я чужа і нема чого зі мною добре спілкуватися. Ну, хай так, мені її ласка не треба.

Я розумію, що в Інни Воломирівної пенсія маленька, тож дала їй 1500 гривень на подарунок. Але коли дізналась куди ж

Читати далі

– Коли донька розповіла мені про вас – я не повірив, скажу чесно – пустив сльозу. Не думав, що в нас ще такі добрі люди є. А ви віру повернули! Дуже вам за це дякую!

Два місяці тому я потрапила до лікарні. Мені зробили термінову операцію. раніше я ніколи не лежала в лікарні, тому було

Читати далі

– Совість у тебе є? – З порога почала вона. — Я все життя на вас з Ігорем працюю, пенсію віддаю на ваші потреби, а ти квартиру затиснула? Та твоя тітка, мабуть, з мужиками крутила, раз такі хороми заробила!

– Квартиру від тітки отримала? Негайно переписуй на мою матір! – Ігор жбурнув документи на кухонний стіл. – Її халупа

Читати далі