Ольга, одразу ж після роботи, поїхала у квартиру свого знайомого Романа. У неї був ключ, який хлопець їй дав на всяк випадок. Не встигла Ольга відкрити двері, як вони самі відкрилися. – Це хто тут до Романа лізе? – за дверима стояла жінка у віці і здивовано дивилася на Ольгу. – Мені Роман дав ключ, – одразу сказала Ольга. – Ось він. Ключ біля дзеркала був на гачку. Ольга на долоні протягнула жінці ключ. – Просто… З Романом дещо сталося… – тихо додала вона. – Що ж там таке?! – ахнула жінка. Вона не розуміла, що відбувається

– Олю, бабцю свою я скоро в «богадільню» відправлю, вона все одно майже нічого не розуміє, а ти до мене

Читати далі

Людмила приїхала на дачу. Ледве відкривши хвіртку, вона почула знайомий голос сусідки: – Людо! – гукнула її Галина Петрівна. – Людо! Ти приїхала! Сусідка перехилилася через паркан, притримуючи рукою пишну зачіску. – Як я рада тебе бачити! – продовжувала вона. – Заходь на чай, розповім тобі новини. – Галю, дай хоч речі занести, – посміхнулася Людмила. – Зайду через годинку. Галина Петрівна похитала головою. – Людо, я серйозно, – сказала вона. – Є розмова. Важлива. Щось у голосі сусідки змусило Людмилу насторожитися. Через пів години вони вже сиділи на веранді у Галини Петрівни, а Людмила не могла повірити у почуте

Людмила їхала на дачу з настроєм розпочати новий сезон, передчуваючи, як поратиметься на грядках, висаджуватиме улюблені квіти й готуватиме для

Читати далі

Ірина прийшла з магазину. Вона занесла продукти на кухню і виклала, що в холодильник, а що в кухонні шафки. На столі Ірина залишила капусту, буряк, дістала картоплю… Вона вже помішувала у каструлі запашний борщик, коли до неї зайшла свекруха Тамара Петрівна. – Ой, Іринко, як смачно пахне! – з порога почала та. – Борщ має вийти на славу. Свекруха присіла на табуретку. – Слухай, Іринко… – сказала вона. – Я хотіла дещо запитати. А чому ти з батьком не спілкуєшся? І на вашому з Андрієм весіллі його не було? Ірина застигла з ложкою в руках

Ірина прийшла з магазину з важкими пакетами продуктів в руках. Вона занесла все на кухню і виклала, що в холодильник

Читати далі

— Марійка мене на фейсбуці знайшла. Я спочатку не зрозуміла, хто це до мене в друзі напрошується: якась Мері Петтерс (у цю мить Катя ледве не подавилася від несподіванки), а потім придивилася до фотки – а це Перевишко! Просто прізвище інше й ім’я. Списалися з нею, вона все й розповіла

Якось увечері Катя відкрила сторінку чоловіка на фейсбуці. Несподівано. Просто переплутала закладку на комп’ютері. Хотіла закрити, але раптом побачила, що

Читати далі

Вона тобі не пара. Забудь, сину. Ти вартий кращої долі, – Стефанія говорила різко, і Андрій розумів, що вона не жартує. Мамі перечити прямо він не став, але і від свого не збирався відступати. Ну і що, що Настя не має нічого за душею, а звідки їй щось мати, якщо вона сирота. З бабусею виросла. Їй спасибі, що внучку в сиротинець не віддала. Настя виросла не лише розумницею, але і красунею. То й закохався у неї сусідський хлопець Андрій. Тільки от одна прикрість – Андрій був єдиним сином великих багачів, і батьки навіть чути нічого не хотіли про таку невістку

– Вона тобі не пара. Забудь, сину. Ти вартий кращої долі, – Стефанія говорила різко, і Андрій розумів, що вона

Читати далі

Микола повернувся додому з відрядження. – Їсти будеш? – з порога запитала його дружина Алла. – Звичайно! – сказав Микола. – Ще питаєш? А що в нас смачненького? – Та нічого поки що, – махнула рукою Алла. – Вареники зараз зваримо. Постав воду, поки я закину твій одяг пралку… – Знову куплені вареники?! – не витримав Микола. – Ти що, не могла приготувати нормальний обід, Алло? – А я купила собі сукню! – Алла вийшла з кімнати в обновці. – Тобі подобається? Микола навіть не глянувши на Аллу, вийшов з квартири і постукав до сусідки Валі. Вона відкрила двері і застигла від побаченого

Алла закінчувала педагогічне училище. Вона вже була запрошена працювати у початкові класи школи. Про це дівчина мріяла з дитинства працювати

Читати далі

Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала, що той завжди собі якісь справи шукає. – Навіщо нам стільки капусти? Ту, що ми в минулому році посадили, ледве з’їли, – бурчав Микола. Бабуся Ганна дивилася на них і не могла зрозуміти, чому вони на дрібницях сперечаються, зітхала і час від часу пригадувала: – А от твій дід був інакший. Міг тиждень мовчати, як образиться. А потім візьме – і зробить мені табуретку нову. Без слів. А я знала: це «вибач»

– Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала,

Читати далі

Петрику, запиши все у зошит, а я з пенсії поверну, – сказала літня жінка, що стояла в черзі біля прилавку. – Не проблема, беріть тітко Ганно, потім порахуємося, – відповів Петро. Чоловік був власником невеликої крамнички в їхньому селі. Колись її тримала інша родина, родина Гриців. Але коли господарів не стало, їхні діти поїхали в місто, і крамницю викупив Петро – мовчазний, працьовитий чоловік років шістдесяти. Тепер вона зветься “Крамниця Петра – крамниця добра”

– Петрику, запиши все у зошит, а я з пенсії поверну, – сказала літня жінка, що стояла в черзі біля

Читати далі