Свекруха платить кредит за квартиру доньки, але жити в цей час чомусь має з нами
Що мати, що сестра мого чоловіка прості, як п’ять копійок. Вони там собі щось вирішили, а тепер ображаються, що ми
Читати далі
Своїй єдиній доньці батьки залишили свій будинок в селі, який стояв пусткою і занепадав, але рік тому сусідка запитала, чи можна, щоб в той будинок переїхав її родич з двома дітками. Обіцяла, що він платитиме оренду, але Софія відмовилася від грошей. У неї була умова, щоб чоловік дивився за будинком і подвір’ям, щоб воно не заростало бур’янами. В село Софія не любила їздити, але цього разу вирішила заїхати додому, подивитися як справи у її пожильців, та й нарешті познайомитися. На подвір’ї її зустрів молодий і доволі красивий чоловік, поряд з яким бігало двоє маленьких дітей
– Вас звільнено, Софіє Володимирівно, – суворим голосом без нотки співчуття сказав начальник, який своїм рішенням в одну мить перекреслив
Читати далі
Побачивши кота, він завмер. На табличці клітки висіла записка: «Не чекає. Не просить. Просто сумує»
Побачивши кота, він завмер. На табличці клітки висіла записка: «Не чекає. Не просить. Просто сумує» Барнабі – кіт, який пережив
Читати далі
– Ти моя дружина, а значить маєш поводитися і піклуватися про мене так само, як і моя мати! І це не обговорюється більше! Зрозуміла мене
– Що це? – Павло завмер у дверях кухні, дивлячись на тарілку з пастою, яку Марія щойно поставила на стіл.
Читати далі
Віро, ти ж дома з дитиною, то сходи за хлібом. – Віро, треба гроші на ремонт – ти ж маєш ту “заначку”? – Віро, ти бухгалтер, дай гроші на машину. Чоловік чомусь вирішив, що якщо дружина добре заробляє, то саме вона має тягти фінансову сторону сімʼї, а він особливо не перепрацьовувався, а те, що заробляв, як правило, витрачав на себе. Дім, дитина, сімейні витрати – усе це було на Вірі, бо вона – сильна, бо вона – все може
Віра прокинулась, як завжди – о 6:00. Без будильника. Навіть у вихідний вона не могла довго спати і звично потягнулася
Читати далі
В Григорія не стало мами. Чоловік важко переживав втрату найріднішої людини. Повернувшись додому після прощання, Григорій втомлений турботами і переживаннями, ліг на диван і напрочуд швидко заснув. А вранці його розбудив довгий дзвінок у двері. Грицько підійшов до дверей і відчинив їх. Біля порога стояв респектабельний чоловік у дорогому чорному костюмі. – Ви Григорій Валерійович, – запитав чоловік. – Так, – трохи здивовано кивнув Григорій. – Ваша мама просила вам дещо передати, – сказав незнайомець і дістав з кишені якийсь конверт. Григорій взяв конверт, переглянув вміст і застиг від побаченого
Вісімнадцятирічний студент Григорій Мельник йшов під зливою, не відчуваючи холоду, і не міг осмислити звістку, яку щойно почув. Він прийшов
Читати далі
Ціле життя розташувалося на стіні, тільки зараз усі ці радісні моменти ніби перекреслили чорною лінією. Алла вдивлялася в обличчя чоловіка на останньому спільному фото – трішки набравши вагу, з животом, але все ще привабливий чоловік, він обіймав її, мініатюрну усміхнену жінку, з тією самою любов’ю, що й у день весілля, заглядаючи в її очі. Чи це їй тільки здавалося? Може, ці зморшки біля очей означали зовсім не любов, а обов’язок? Обов’язок, звичку? Інакше, хіба міг би він вчинити з нею так
Алла поховала чоловіка три дні тому і тепер лежала в ліжку, не в силах встати. Троє дітей, слава Богу, вже
Читати далі
Брат із благословення мами вʼїхав у квартиру моєї бабусі, до якої не має жодного стосунку. – Він перший встиг, і ремонт вже розпочав!
Брат із благословення мами вʼїхав у квартиру моєї бабусі, до якої не має жодного стосунку. – Він перший встиг, і
Читати далі
Якось незручно вийшло, що син про все дізнався. Я вже й все в холодильник не кладу, щоб невістка, як прийде перевіряти недодивилася, але все одно син дізнався. Не думала я, що він так вчинить
Я завжди стараюся аби нікому не муляти очі, я краще промовчу, поступлюся, лиш би все було добре. А я що
Читати далі
Тамара поверталася з роботи додому, жінка відкрила хвіртку, як раптом помітила, що в брамі встромлений якийсь лист. Тамара дістала його, глянула на конверт. Адресатом був її чоловік Іван. – Дивно, хто ж це моєму чоловіку пише? – подумала жінка. Тамара швидко зайшла в будинок, сіла на кухні за стіл. Вона відкрила конверт, прочитала лист і застигла від прочитано. – Ось, значить, як, Іване…Та що ж це робиться? – тільки й заголосила жінка. – Краще б я взагалі не відкривала цей лист!
«Здрастуйте, Іване. Я сусідка Валентини. Сталася біда: Валі сьогодні не стало, її син залишився сам. Знаю, що ви ніколи не
Читати далі