– Не може бути! – Сказав він. – Поліна Дмитрівно? Скільки років, скільки зим… а ви все молодієте та молодієте! – Не забув! – Зраділа стара вчителька. – Добре, що ти зайшов, Вітю! Бо, як випурхнули ви зі школи – так і сліди загубилися.
Увечері Поліна Дмитрівна повернулася додому від подруги. Сунула ключ у замок – і зрозуміла, що двері не зачинені. – Ай-яй-яй!
Читати далі