Все своє майно мама переписала на мого брата, а мене вона вирішила без спадщини залишити. А все тому, що я вийшла заміж “не за того”. Минули роки. Мої діти виросли, у нас все добре. А от про свою маму я такого сказати не можу, вона поставила всі ставки на брата, але не врахувала того, що їй доведеться жити з невісткою

Все своє майно мама переписала на мого брата, а мене вона вирішила без спадщини залишити. А все тому, що я

Читати далі

Оля стояла за зупинкою і нишком поглядала на батьківську хату. Через плече у неї була невелика сумка. Залишалося пʼять хвилин до автобуса. З хати так ніхто й не вибіг, не шукав її. Це було не дивно – всі були зайняті гулянням. Оля ж встигла втекти… З власного весілля! Підійшов автобус. Оля ще раз подивилася на свій будинок і сіла на заднє сидіння. Коли автобус рушив, Оля зрозуміла, що їде назавжди. Жаль було тільки її бабусю, яка залишилася сама… Родичку бабусі, Марину Оля знайшла в гуртожитку. Та глянула на неї й руками сплеснула від побаченого

Оля стояла за зупинкою і нишком поглядала на батьківську хату. Невелика сумка через плече. П’ять хвилин до автобуса. З дому

Читати далі

Аліна простягнула йому зв’язку ключів. Рука злегка тремтіла. — Анатолій Петрович, я дуже прошу, обережно з усім. — Не хвилюйся, донечко. У тебе буде квартира краща за новобудову. Свекор сховав ключі в кишеню куртки. Аліна ще трохи постояла в порожній квартирі, потім розвернулася і пішла. Серце билося якось нерівно, ніби попереджаючи про щось.

Аліна ніколи не думала, що заміжжя може принести стільки несподіваних питань. У свої тридцять років вона звикла до самостійності. Дві

Читати далі

Наступний день був насиченим. — У банку сказали, хтось намагався зняти гроші з заблокованої картки, — Марина розмішувала цукор у каві. Повільно. Спокійно. Віка здригнулася: — Та я… я просто код неправильно ввела. Ти ж знаєш, у мене з цифрами біда. — Знаю. Тому й здивувалася. Ти ж пін-код напам’ять знаєш..

Телефон Андрія лежав екраном вниз. Марина потягнулася вимкнути його будильник — і побачила повідомлення. «Віка. Пропущений дзвінок. 03:14». Рука завмерла

Читати далі

Не роби зла, а то бумерангом повернеться. Цю просту істину моя сестра свого часу не врахувала. Спочатку залишила мене без законної спадщини, а тепер, через роки мовчання, з’явилася і почала вмовляти забути колишні образи. А все тому, що їй потрібна моя допомога

Не роби зла, а то бумерангом повернеться. Цю просту істину моя сестра свого часу не врахувала. Спочатку залишила мене без

Читати далі

У палату зайшла медсестра. – Що це ми тут за вогкість розвели? – суворо запитала вона, – дивись, а то дитину у своїх сльозах втопиш. Що за горе в тебе таке? Дівчинка народилася міцненька, здорова. У тебе молоко прибуло, годуй дитину і припини нервувати, а то молоко пропаде. Радій, що все добре. Маня ніби отямилася від слів суворої медсестри. Вона змахнула сльози, посміхнулася незрозуміло кому, малятку чи медсестрі і сказала: – А я радію. Просто, як подумаю, що моя крихітка повторить долю жінок усього нашого роду, мені стає її так шкода.

– Донечко моя, бідолашна, – ридала і голосила Маня над своєю новонародженою донькою, – заздалегідь знаю твою жіночу долю, крихітко

Читати далі

Микита приїхав в село до бабусі. Ніна Михайлівна прямо аж розцвіла. А як же ж?! Онук коханий приїхав! Ніна Михайлівно накрила стіл. Старенька не знала, чим вже й пригостити гостя. – Ось Микиточко, я тобі тут і пиріжечків напекла, і борщику свіженького наварила! – крутилася біля Микити бабуся. – Все смачненьке, домашнє… Микита швидко поїв. Від добавки хлопець відмовився. – Слухай, бабусю, діло у мене до тебе важливе є, – раптом сказав онук. Микита дістав телефон, щось там набрав і показав Ніні Михайлівні екран. Старенька дивилася в телефон і не могла зрозуміти, що відбувається

Погода всі дні була сонячна, ні хмаринки, ні дощу. Треба було б радіти, але Ніна Михайлівна втомилася зовсім город поливати.

Читати далі

Якось я на вечерю наварила борщу, якраз свекруха прийшла і я їм з чоловіком насипала 2 тарілки, а сама пішла розвішувати прання. Тільки повернулася на кухню, як чоловік з порогу мені: – В борщ потрібно шматок сала класти, так мама завжди робила моя. Я здивувалася, бо ми разом багато років живемо, я ніколи того сала не клала і він зі смаком все їв. – Я не люблю жирного, ти ж знаєш, – пояснила сухо я. А коли у ванні була, чую свекруха чоловіка повчає: – Це все добре, але все має бути так, як скажеш ти

З Романом я живу вже 12 років у шлюбі, у нас з ним двоє діточок і я думала, що у

Читати далі

Уже інший? Галина хоч би подумала, що люди скажуть, – перешіптувалися сусіди, які побачили у вдови на дворі чоловіка. У селі, де всі одне одного знають: хто кому кум, хто коли копав картоплю, а хто скільки разів розлучався щось приховати неможливо. Саме тому, коли вдова Галина через два роки після того, як не стало чоловіка привела в дім нового чоловіка, всі мовчки шепотіли: «От і не вдержалась». Але вголос ніхто нічого не сказав – бо Галина була жінка працьовита, порядна, та ще й сама двох дітей ростила

– Уже інший? Галина хоч би подумала, що люди скажуть, – перешіптувалися сусіди, які побачили у вдови на дворі чоловіка.

Читати далі

Тамара отримала у спадок хату в селі. Вона вирішили зʼїздити туди з чоловіком Миколою. Наступного дня до них прийшов брат Тамари Михайло. Вона якраз накривала на стіл. – А мені сусід сказав, що ви приїхали, – почав з порога Михайло. – Ви назовсім сюди перебираєтесь? – Ми подумаємо, – відповіла Тамара. – Розповім своїм! – сказав брат. – Вони дуже зрадіють. А які в тебе запахи в хаті, ого-го! Пиріжки? Ну давай, пригощай! – Сідай, – сказала Тамара. – Суп будеш? – Буду, все буду! – потер руки Михайло. Після обіду він пішов, але надвечір сталося те, через що найбільше переживала Тамара

– Тамарочко, це ж так добре. Такий будинок! Що ми будемо робити? Переїжджати, чи як дачу залишимо. Я б переїхав.

Читати далі