Тетяна йшла додому втомлена – на роботі видався важкий день. Підійшовши до свого будинку, вона побачила звичайну картину – на лавці біля під’їзду сиділи місцеві бабусі. – Доброго дня, Таню, – хором привіталися вони. – Доброго дня, – відповіла жінка. І вже відчиняючи двері під’їзду, Тетяна почула: – Ти подивися яка, а на вигляд і не скажеш. – Що? – Тетяна різко повернулася до тих, хто сидів на лавці. – Нічого, нічого, Тетяно, ти йди, йди, – відповіла одна з бабусь. Але Тетяна навіть уявити не могла, що мали на увазі бабусі

Тетяна йшла додому втомлена – на роботі видався важкий день. Підійшовши до свого будинку, вона побачила звичайну картину – на

Читати далі

І що, Катерино, тобі невістки твої подарували? Я бачила, як Іван з Яриною несли коробку велику. Напевно, щось з електротоварів? Ото пощастило тобі з старшою невісткою! – захоплено каже сусідка Катерині на наступний день після того, як та свій 65-річний ювілей відсвяткувала. Катерина вся аж світилася від щастя, і запропонувала сусідці зайти до неї, щоб трохи посидіти. Наїдків із вчорашнього дня залишилося багато, тож гостю точно буде чим пригостити. Одарка стала вибачатися, що подарунка не має, але в гості до сусідки піти не відмовилася, хотілося з перших вуст дізнатися – що там і до чого

– І що, Катерино, тобі невістки твої подарували? Я бачила, як Іван з Яриною несли коробку велику. Напевно, щось з

Читати далі

Чоловік дружині зателефонував. Він у відрядженні, причому далеко від дому: «Катю, приїде мій батько, зупиниться у нас на три дні. Прийми по-людськи»

Вона засмутилася і захвилювалася. Якось приїжджала свекруха, і Катя про себе називала її зміючкою. Такої прикрої жінки Катя ще не

Читати далі

У мене двоє дітей, дві мої доньки вже створили свої сім’ї і живуть окремо. А ми з чоловіком залишилися самі в нашій трикімнатній квартирі. Тому я і вирішила забрати маму до себе. Але довший час вона на це не погоджувалася, казала, що нізащо не залишить свій дім. Та нещодавно мамі таки довелося переїхати до мене

– Я не можу щодня до тебе приїжджати, у мене робота, – пояснюю я своїй літній мамі. – Тому потрібно

Читати далі

Гнат Клавдії Семенівні не подобався. Занадто непримітний, худий, як жердина, і слова толком зв’язати не може. – Господи, – бурчала вона, – ну що за вигляд? Чи здоровий він узагалі? І як із Варенькою обходитиметься – одному Богу відомо. Варенька-то в мене краса – хоч на виставку ставте, а цей… Старша, Уляна, хоч із першим чоловіком не склалося, хоч із другим, але ті були ставні! А цей… Ех… Примиритися з вибором доньки Клавдія не могла, але серцю не накажеш.

Клавдія Семенівна не раз хитала головою, звертаючись до молодшої доньки Варвари: – Справа твоя, звісно, але цей Гнат мені не

Читати далі

– Я трохи соромлюся твоєї матері, – раптом сказала нареченому Марина. – Давай на весіллі її не буде? Скажемо, що вона заслабла? Га, Льоню?! Гості зрозуміють… – Як це заслабла? – здивувався юнак. – Ну як, так як усі можуть занедужати! – сказала Марина. – Ні, не щось серйозне, а так, температура може… – Марино, ти чого? – все дивувався Леонід. – Зрозумій мене правильно, там зберуться такі гості, – сказала наречена. – І тут твоя мама… – А що не так?! – запитав Леонід. Марина мʼялася, крутила серветку в руках і ніяк не могла сказати те, що хотіла. Леонід не розумів, що відбувається

– Я трохи соромлюся твоєї матері, давай, на весіллі її не буде, га? – сказала Марина. – Давай скажемо, що твоя

Читати далі