Спочатку все було гаразд. А потім вона почула плач сина, вистрибнула з ванни і, плутаючись у рукавах халата, побігла до сина. Син впав, телефон теж. Екран вщент.

Розкрилося все випадково. Алла ніколи не стежила за своїм чоловіком, не перевіряла його телефон і не стежила за рухом коштів

Читати далі

Поліна дивилася на людину, в якій була впевнена, як у кам’яній стіні, і не розуміла: чому вона кричить на неї, а не тримає за руку. Губи пересохли, голос застряг десь у горлі. Кирило, схоже, тільки смакував:

Коли Поліна повернулася з лікарні й, сівши на край дивана, видихнула: «У мене знайшли пухлину в грудях…», вона була готова

Читати далі

Тамарі у спадок від батьків дістався старий, але добротний будинок в селі, практично особняк. Вона з сином Іваном вирішила переїхати туди жити. Після зими будинок необхідно було впорядкувати. Мама й син взялися до справи. За тиждень вдалося зробити багато. Іван навчився рубати дрова, ремонтував паркан. Потім їм провели інтернет. Нова сільська школа міському Івану дуже сподобалася. Він із цікавістю спілкувався з однокласниками. За тиждень його навчання у селі, провідати нового учня прийшов класний керівник. – Кирило! – Тамара застигла від здивування, зустрівши гостя

Тамарі у спадок від батьків дістався старий, але добротний будинок, практично особняк. Сестра переконувала його продати. – Тамаро, будинку потрібен

Читати далі

Степан лежав у лікарні два тижні. Він вже відчував себе бадьоро, і мріяв про швидку виписку. Залишалося день-два, як йому пообіцяли… Зараз же, чоловік все ще стояв у лікарні в черзі по обід, і весело розглядав інших пацієнтів. Раптом його обличчя змінилося! Одна жінка, яка повільно йшла коридором, здалася Степану дуже знайомою… Настільки знайомою, що в нього аж серце защемило від неприємних спогадів. Йому дуже захотілося, щоб він помилився, але… Так, то була вона! Степан застиг від побаченого

Степан відлежався в кардіології 2 тижні. Він відчував себе досить бадьоро, і вже мріяв про швидку виписку. Залишалося день-два, як

Читати далі

– У цьому не можна! Ти чого ж не підготувалася? Начебто не маленька, мозок має бути. Гаразд, роздягайся, зараз наше, лікарняне, принесу.Десять років Віра не думала ні про що, окрім того, як заробити грошей на потреби сім’ї, як одягнути і взути дітей, як вивчити і поставити їх на ноги.

Віра тихенько пройшла повз палату. Час пізній, усі вже сплять. Сувора медсестра, невдоволено оглянувши простенький одяг Віри, грубувато сказала: –

Читати далі

Сестра ж була з того типу жінок, яких називають відьмами: вона могла на ніч вкинути в себе тарілку борщу із салом, заполірувати це гігантським шматком тортика, а вранці все одно була стрункою, як юна берізка. Так із самого дитинства було, і Катерину ображало, що мама ніяк цього не зрозуміє: не в усіх однаковий обмін речовин, ніякий фітнес не допоможе.

У мами було дві доньки: одна улюблена, а інша — ні. Як мама обрала, хто буде улюбленою, Катерина не знала.

Читати далі

Мама знову напилася. Це Славко зрозумів коли побачив відкриті двері. І на роботу знову не пішла, отже грошей на їжу не буде.Тільки… Дядю Паша, ви не кажете нікому. Бо мене в мамки заберуть.

Мама знову напилася. Це Славко зрозумів коли побачив відкриті двері. І на роботу знову не пішла, отже грошей на їжу

Читати далі

В Аліни був день народження. Але настрою не було. – Годі тобі сумувати! – сказала їй сестра Світлана. – Дозволь мені привітати тебе й накрити святковий стіл, де я захочу? – Ну, гаразд… – насторожилася Аліна. – Тільки хочеться по-домашньому якось. – От і чудово, – зраділа Світлана. – Через три дні виїжджаємо! Світлана під’їхала в призначений час. – Куди ж ми їдемо? – все запитувала дорогою Аліна. – От ти вже як вигадаєш, Світлано. Ох, вже ці твої сюрпризи! – Зараз все побачиш… – загадково відповіла Світлана. І ось машина зупинилася. Аліна дивилася з вікна автівки і не вірила своїм очам

Світлана була старшою сестрою. Вона завжди опікувалася Аліною, бо сестричка була молодшою на сім років. І в дитинстві бавила, і

Читати далі