-Мамо, ну що ти приходиш за мною… Я і сама можу дійти, між іншим. Не маленька. – говорила Катя, сердито дивлячись на матір.
“У подружок мами молоді і красиві, а у мене ні. Моя більше на бабусю схожа, дуже прикро…” – Катю,! Там
Читати далі
— Мамо, не ображайся… Ти ж розумієш, як складно з дітьми… Розумію. Вона завжди розуміла. Розуміла, коли він поїхав вчитися. Розуміла, коли одружився і перестав приїжджати на канікули. Розуміла, коли він вибрав роботу в Києві замість того, щоб залишитися поруч з овдовілою матір’ю. Але тепер розуміла інше: вона просто не входить до списку пріоритетів його життя. І ніколи не входила.
Олена Григорівна Матвієнко працювала завідувачкою дитячим садком «Ромашка» вже двадцять три роки. Знала кожну дитину по імені, пам’ятала, хто з
Читати далі
Рита сиділа в автобусі й задумливо дивилася у вікно. Вони стояли в заторі. А сьогодні Рита з чоловіком Дмитром збиралася в ресторан. Їй ще треба було приготуватися. Але Рита запізнювалася, і йти їй мабуть доведеться у тому самому одязі, який був на ній… Роздуми жінки зупинив дзвінок телефону. Рита глянула на екран, і побачила обличчя матері. Це було дивно. Зазвичай, у такий час, мама не дзвонила. Рита не на жарт розхвилювалася. – Алло, мамо, – сказала вона в слухавку. – Щось сталося? – Ох, сталося, Рито… – сказала мати. Жінка застигла в очікуванні найгіршого
Рита сиділа в автобусі й задумливо дивилася у вікно. Вони вже годину стояли в заторі і це дратувало більше, аніж
Читати далі
– Значить, виганяєш, – з ненавистю процідила свекруха…
– Щоб я вас більше не бачила тут, на МОЇЙ ділянці! Зрозуміло? Негайно йдіть. Михайло вас проведе. І прислухайтесь до
Читати далі
— Ти кажеш, я дорікаю тобі шматком хліба? Катю, ми вже півроку харчуємося їжею з доставки, тому що у тебе «немає часу» готувати. Хоча весь твій час — це сон до полудня, фітнес-клуб і балачки з подругами. Я обіцяв тобі турботу і захист, так. Але я підписувався на шлюб, на партнерство. А отримав на свою шию красиву, але дуже дорогу в обслуговуванні дитину, яка вважає, що їй все належить за правом народження. — Я зрозуміла. Ти просто заздриш.
— Льошо, дивись, яка краса! Ну просто казка, правда? Треба брати квитки, дівчата вже купили, я одна залишилася. Катя пурхала
Читати далі
Роман спав, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Дивно, хто б це міг бути? – здивовано подумав він. Роман одягнув футболку і шорти й поспішив у коридор. Він відкрив двері й застиг від несподіванки. На порозі стояла стояла його колега Ніна. – Можна, Романе Юрійовичу? – запитала вона. Він здивовано пропустив дівчину в квартиру. Ніна дістала з пакету тістечка. Роман поставив чайник і запитав: – Провідати прийшла? – Я у справі, – сказала дівчина. – Я хочу вам сказати, що ваш друг Ігор…. Він зробив дещо дуже нехороше… Роман застиг від почутого із чашками в руках
Роман прокинувся не в найкращому настрої. Сьогодні п’ятниця, важкий день на роботі. Потім важкі нудні вихідні і знову безпросвітні будні
Читати далі
— Мурчик зник… — насилу вимовила Наталя. — Його немає вдома.
— Наталю, ти вдома? — Ігор влетів у квартиру й завмер, коли побачив дружину в передпокої. Вона сиділа навпочіпки й
Читати далі
— Це мій син. Я сам упораюся. Не впорався. Спочатку пив вечорами — горе заливав. Потім зранку почав. Роботу втратив. Жив на пенсію своєї матері та залишки допомоги. Галина приїжджала. Мишко відчиняв — худий, очі величезні. У квартирі сморід. На столі порожні пляшки. Іван на дивані, неголений, брудний.
— Бабусю, забери мене, благаю. Тато знову п’є. Чіпав мене вчора. Я не хочу тут жити. Будь ласка… Голос Михайла
Читати далі
– Василь, у мене теж є дитина. Варя – наша з тобою донька. Якщо ти, звичайно, пам’ятаєш, вона вчиться на другому курсі в університеті і живе в чужому місті в гуртожитку. І я їй щомісяця переказую гроші на життя. А ти за ці два роки доньці хоча б копійку дав? – Я ж знаю, що ти їй надсилаєш.
– Людо! Ти вдома? – покликав дружину Василь, увійшовши до квартири. – Я на кухні, – відповіла Людмила. Сьогодні вона
Читати далі
Любов Андріївна мила на кухні посуд, як раптом почула, що на подвір’я заїхала машина. Жінка виглянула у вікно, і побачила, що приїхав її внук Віктор. Він швидко вийшов із машини, відчинив передні двері з іншого боку і подав комусь руку. Любов Андріївна напружилася і вигукнула до матері Віктора: – Доню, йди скоріше сюди, Вітя знову привіз когось знайомитись. Мати Віктора підлетіла до вікна, придивилася до майбутньої невістки і аж очі витріщила від побаченого
Як часто батьки втручаються у життя своїх дітей, вважають, що так і має бути, вони все знають, у них життєвий
Читати далі