Галина любила обідати у себе в кабінеті, хоча більшість її колег ходили в їдальню. Це було зручно й недорого… Під час обідньої перерви Галина знову залишилася сама. Сьогодні, не знаючи навіщо, вона принесла з дому аж три великі котлети і картопляне пюре. В маленькому контейнері ще й був салат! – І для чого я стільки набрала? – подумала Галя. – Де ж мені стільки зʼїсти… Галя розігріла обід в мікрохвильовці. Коли всі працівники пішли, жінка вийшла з кабінету. Вона озирнулась навкруги, і раптом застигла від побаченого

Галині недавно виповнилося 49 років. Наступного року буде п’ятдесят, а вона все ще сподівалася, що хтось візьме її заміж з

Читати далі

– Та кому вона потрібна? – Думаєш, там багато претендентів на одруження? Нічого, перебіситься, і вибачиться. А я подумаю, прощати, чи виставити її з моєї квартири! – хмикнув Олег

– Забрати тебе з роботи? А що сталося? Чи автобуси ходити перестали? – Невдоволено сказав Олег, відповідаючи на дзвінок своєї

Читати далі

-Ні, мамо, зачекай. Я тут подумав, вам всю нерухомість треба ще до розлучення поділити, щоб обійтися без судів та інших дурниць. Нашу трикімнатну можна розміняти вам з татом на дві «однокімнатні». Якщо постаратися, то ще й гроші залишаться. Дачу теж продамо, складемо гроші і нам з Міленою «двушку» візьмемо. Мені здається це єдино правильний варіант, так?

-Привіт, мамо. — Катя намагалася говорити так, ніби з нею нічого не сталося, але вийшло все одно якось сухо і

Читати далі

Любов Миколаївна зварила борщ, і хотіла було трохи прибрати на кухні, як раптом пролунав телефонний дзвінок. – Мамо, привіт, це я! – промовив у слухавці жіночий голос. – Хто я? – не зрозуміла Люба. – Як хто? Це я, Тетяна. Твоя дочка! – пояснила співрозмовниця. Любов Миколаївна довго мовчала, перш ніж відповісти. – Ви знаєте, Таня, нам із чоловіком Бог не дав нагоди мати дітей. Тому ви не можете бути моєю дочкою, – здивовано сказала Люба, не розуміючи, що відбувається

– Мамо, привіт, це я, – як ні в чому не бувало, промовив у слухавці жіночий голос. Любов Миколаївна впізнала

Читати далі

Михайло зібрав речі і поїхав на заробітки в Польщу. Влаштувався він добре. Став дружині Марії перераховувати гроші… Марія саме місила тісто на вареники, як раптом голосно задзвенів її телефон. Дзвонив Михайло! Марія швидко витерла руки і кинулась до телефону. – Господи, Михайлику, це ти?! – заголосила вона. – Ти так довго не дзвонив… Як ти там?! – Маріє, ти тільки не гнівайся на мене, але, сама розумієш, я чоловік ще молодий, – почав здалеку Михайло. – Пів року жити без дружини – це для мене виявилося важкувато. – Я не зрозуміла, Михайлику, – Марія застигла від несподіваної здогадки

– Марійка, нам треба серйозно поговорити, – заявив дружині Михайло, який повернувся з роботи. – Звичайно, Мишко, кажи, що в

Читати далі

Іван зайшов у квартиру, зняв куртку і почепив у коридорі. – Як же ж приємно взути домашні капці! – подумав він. Іван цілий день проходив у туфлях. Чоловік вже зібрався іти на кухню, як раптом з кімнати почувся якийсь дивний звук. Іван прислухався. – Дивно, – подумав він. – І що це може бути? Чоловік тихенько підійшов відкрив двері і застиг від несподіванки. На дивані явно хтось лежав, накрившись пледом! Іван увімкнув світло й оторопів від побаченого

Іван зайшов у квартиру, зняв куртку і почепив у коридорі. – Як же ж приємно взути домашні капці! – подумав він.

Читати далі