Люба вирішила продати дачу. Вона стояла на ґанку будиночка і так їй щось важко стало на душі. Неначе втратила вона щось важливе, потрібне… До різдвяних свят про дачу Люба майже не згадувала. Бувало, на мить замислиться, а потім махне рукою… А наприкінці січня ноги самі понесли її у магазин насіння. Магазин мав попит, там завжди було багатолюдно. Люба навіть усміхнулася – дівчатка-продавчині все ті ж самі, насіння нове завезли, горщики під розсаду по акції… Раптом Люба помітила в черзі якогось чоловіка. Вона придивилася хто то такий і застигла від несподіванки
– Олежику, та не можу я так! – сказала Любов Степанівна сину. – Сил моїх більше немає! Я там втомлююся. Навіщо
Читати далі