Микола дуже заслаб. Приїхала швидка і відвезла хлопця в лікарню. Мати Миколи Галина Василівна часто провідували сина, приносила йому домашню їжу, смаколики. – Мамо, ти мені їсти сюди не носи, – якось сказав їй Микола. – Тут дуже добре годують, от тільки в мене апетиту щось немає… Мати дивилася на очі сина, й витирала сльози. – Господи, який же ж ти в мене слабий, – хитала головою вона. – Мамо, все буде добре, ось побачиш, – казав Микола. Раптом Галина Василівна глянула на тумбочку. Там у пакетах лежали пиріжки, сирники й ватрушки… Вона застигла від здивування
Миколу, великого хлопця з мішкуватою фігурою, знало все містечко. Жив він з матір’ю на самій околиці, і сусіди, побачивши його,
Читати далі