Ірина ще солодко спала, як раптом на тумбочці задзвенів її телефон. – Хто ж це так рано дзвонить? – спросоння пробурмотіла дівчина і глянула на екран. Дзвонила її хрещена Віра. – Здрастуйте, хрещена! – радісно защебетала у слухавку дівчина. – Ой, а чого ви так рано мені дзвоните? Щось сталося може? – Привіт, Іринко, – сказала Віра. – Та ні все гаразд… Я от тільки хотіла сказати тобі одну важливу річ. Сьогодні, коли будеш іти по місту, то дивися дуже уважно. Як тільки побачиш щось синє, одразу ж зупинись! Все зрозуміла? Ірина застигла, не розуміючи, що відбувається
Віра любила свою похресницю Іринку. Все її дитинство вона з нею проняньчилася. Своїх дітей у неї не було, Бог не
Читати далі