— Квартира твоя?! А я її вже рідні пообіцяв! — вигукнув він так голосно, що Марина Степанівна здригнулася. — Що ж мені тепер Зінці говорити? Вона вже дочці повідомила, ті речі збирають! — А Зіну ти хоч раз у житті бачила? Зависла пауза.
— Квартира твоя!? А я її вже родичам пообіцяв, вибач — пізно передумувати!… … Сонячні промені пробивалися крізь запилене вікно,
Читати далі