— А ти точно мене не знаєш? — запитала вона, коли Кама вийшла по воду. — У тебе дуже знайоме обличчя. Я затримала дихання. — Я… колись заходила в одне кафе, де ви з дочкою сиділи. Можливо, звідти. — Можливо, — сказала вона, не відводячи очей. — Але знаєш, я люблю правду більше, ніж ввічливість. Якщо ти — це та, про кого я думаю… просто будь доброю до Ками. Вона вийшла з кімнати, залишивши мене зі столом, чаєм і запитаннями.

— Щоб через три дні тебе і всіх твоїх речей не було в моїй квартирі! — гримнула, наче блискавиця пройшла

Читати далі

Я на кухню пішла, сир нарізати, виноград помити. Вадим шиконув, купив усього багато. Я залишки сиру і пакет із виноградом вирішила в холодильник прибрати. Відкрила, а там… Салатик у кришталі, нарізочка під плівкою, тортик, цукерки, рибка червона в тарталеточках

— Ой, а пригостити мені вас нічим, – розводить руками свекруха в суботу, – хіба що чайник поставлю, та бутерброди

Читати далі

Андрій з Настею одружилися. Жити вони вирішили в іншому місті. Молодята зібрали речі й поїхали. У новому місті вони винайняли квартиру. Настя влаштувалася на роботу вчителькою у школу неподалік від дому. Андрій перевівся по роботі у місцеве відділення… Одного дня, рано-вранці, пролунав наполегливий дзвінок у двері. – Хто це може так наполегливо надзвонювати?! – здивувалася Настя. – Не знаю, я нікого не чекаю, – сказав Андрій, встав з ліжка й подався до дверей. – Привіт… Ти як тут опинилася?! – почула здивований вигук чоловіка Настя. Дівчина встала з ліжка й прислухалася, не розуміючи, що відбувається

– Андрію, я така рада, що ми можемо провести час разом! Останні дні були настільки напруженими: диплом, підготовка до весілля,

Читати далі

 – Я ж тепер не зможу жити спокійно, якщо Ви не будете щасливі. І взагалі, Вам не здається, що ми не випадково зустрілися саме тут

Ольга, розбираючи полиці в кімнаті сина, знайшла завалену листівку, на якій було написано: “Матусю, я тебе люблю!” Вона притиснула її

Читати далі

Зіна піднімалася у ліфті на восьмий поверх. Ліфт їхав повільно, раз у раз долинав підозрілий скрегіт. – Не застряг би, – подумала жінка, адже в сумці у неї морозиво. Ліфт доїхав благополучно, Зіна зайшла до квартири, переодяглася і взялася за вечерю. Незабаром повернеться Петро з роботи, якраз мала б встигнути. Раптом у двері подзвонили. То була сусідка знизу. – Зіно, ти краще присядь! – несподівано сказала сусідка. – Я маю тобі дещо розповісти! – Що сталося, кажи? – Зіна уважно дивилася на повненьку жінку. І сусідка все їй розповіла. Зіна вислухала її і застигла від почутого

Зіна піднімалася у ліфті на восьмий поверх. Ліфт їхав якось повільно, раз у раз долинав підозрілий скрегіт. Не застряг би,

Читати далі

Знаєш, Юро, вона тобі сестра, а я – дружина. І я вже більше не можу дивитися на те, як ти забираєш від наших дітей і несеш все Олені. Юрій і сам розумів, що дружина має рацію, але по-іншому вчинити не міг. Коли сестрі була потрібна допомога, він першим подавав свою руку, і так було завжди, ще з дитинства. – Юро, я не проти, щоб ти допомагав Олені. Але коли щоразу ти береш від нашого сімейного бюджету – це вже не підтримка. Це збитки для нас. – Я все розумію. Але я не можу інакше

– Знаєш, Юро, вона тобі сестра, а я – дружина. І я вже більше не можу дивитися на те, як

Читати далі

«Аби лиш будинок був цілий, решта — діло наживне», — думала вона. Віра Степанівна штовхнула хвіртку, заплющила очі й увійшла. Вона боязко розплющила очі й завмерла на місці. Її газон, який вона висаджувала власноруч, був весь витоптаний. Тут і там валялися папери, сміття, обгортки від цукерок. Десь трава була вирвана з землі з коренем

— Матусенько, а можна Аліна з Оксанкою в тебе на дачі влітку поживуть? Ти ж цього року не збиралася туди

Читати далі

Павло повернувся додому в хорошому настрої. – Кохана, я вдома! – гукнув він з коридору. Відповіді не було. Чоловік зайшов на кухню, Настя сиділа за столом сама не своя. – Настю, що сталося? – захвилювався він. Жінка продовжувала бездумно дивитися у вікно, ніби не чуючи Павла. – Настя! Ти мене чуєш? – повторив чоловік. – Ось, ознайомся! – Настя простягла Павлу якийсь листок. Він взяв його, швидко переглянув і застиг на місці. – Вибач, але нам з тобою краще розлучитися! – тільки й сказав Павло

– Чим ти думала? – Павло невдоволено ходив по квартирі. – Навіщо ти дозволила чужим людям заїхати в нашу квартиру?

Читати далі

– Ти мені не сестра! Пустила лівого мужика до рідних племінниць! Ти взагалі головою думаєш? Як нам тепер жити тут? – Репетувала нахабна сестра

– Сама подумай, куди я тебе впущу? Тут двокімнатна! Уп’ятьох жити, чи що? Голос Олени був натягнутий, як цирковий канат.

Читати далі