— Ти кажеш, я дорікаю тобі шматком хліба? Катю, ми вже півроку харчуємося їжею з доставки, тому що у тебе «немає часу» готувати. Хоча весь твій час — це сон до полудня, фітнес-клуб і балачки з подругами. Я обіцяв тобі турботу і захист, так. Але я підписувався на шлюб, на партнерство. А отримав на свою шию красиву, але дуже дорогу в обслуговуванні дитину, яка вважає, що їй все належить за правом народження. — Я зрозуміла. Ти просто заздриш.
— Льошо, дивись, яка краса! Ну просто казка, правда? Треба брати квитки, дівчата вже купили, я одна залишилася. Катя пурхала
Читати далі