Вільна Україна

Коли син привів цю дивну дитину, Ельвіра мало не заплакала. Але не від жалості до хлопчика, хоч виглядав він так

– Як не сплатив? Ти що? Чому? – здивовано виглянула Світлана з ванної, де в цей час прала руками речі

Ні, він не кликав її, не кричав услід машині, що їде, і жінці, що зникала в темряві. Він просто сидів

Марія вже й не чекала щастя, жила собі і вважала своїм обовʼязком просто допомагати людям, таку вже вдачу мала. Вдова,

Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки, плакали, як замовк мамин голос… Чому не викликали лікарів, не відвезли

Цієї суботи вони збиралися всією сім’єю їхати в розплідник за котом. Це рішення було вистраждане протягом декількох років. Зрозуміло, ініціатором

– Паша, мама прийде, п’ять тисяч їй віддай! – З якого переляку? – З того, що вона нам займала. –

Насправді батьки квартиру, що дісталася їм у спадок, одразу оформили на Юлю. Але Юля була ще підлітком, і їй було,

– Село, городи, гумові чоботи – мені все це набридло. Іване, ти вибач, але різні ми з тобою. Я йду,

– Відчиняй! Ми знаємо, що ти вдома! Марина завмерла у вузькому передпокої своєї однокімнатної, притискаючи до грудей телефон. Голос батька