Швидко сунувши гроші в кишеню, він притис сосиску в тісті до грудей, ніби це був найбільший скарб у його житті, і, не перестаючи посміхатися, пішов.

– Виженіть його звідси! Виженіть негайно! Йому тут не місце! – гнівно кричали покупці, показуючи пальцями на літнього чоловіка у

Читати далі

– Мамо, а я не планувала всю рідню на свій день народження збирати! Тим більше, що двадцять два – це не ювілей.

Сім’я Євдокимових була звичайнісінька: мати – Валентина Семенівна, батько – Федір Петрович, та їхня дочка – Ліда. Єдине, що відрізняло

Читати далі

Дід Петро сумував на лавці. Все своє життя віддав дітям, а вони навіть не привітали його з днем ​​народження… – Та де їм – сини в місті, дружини, діти, де їм до старого, – заспокоював він себе. А в самого було тяжко на душі. Он і двір весь заріс бурʼяном, паркан весь розвалився, дах на домі тече. А діти й ремонтувати не хочуть. З сумним настроєм дід Петро вирушив у сільський магазин

Дід Петро сумував на лавці. Все своє життя віддав дітям, а вони навіть забули привітати його з днем ​​народження. -Та

Читати далі

– Сидить вона тут, чаї ганяє… Хоч би скоріше богу душу віддала, слово честі! Чого тягнути гуму! Все одно толку від тебе немає, – повітря коптиш і метри займаєш… – бурчала невістка

– Та кому ти взагалі потрібна, стара калоша? Ти всім тільки в тягар! Ходиш тут, смердиш! Була б моя воля,

Читати далі

Василь повечеряв і повільно пішов у свою кімнату. Він поставив свічку біля фотографії дружини, сів на табурет і важко зітхнув. – Ось, Танюша, пройшов сороковий день. Погано мені без тебе, – з гіркотою подумав він. Його роздуми перервав телефонний дзвінок. – Тату, завтра до тебе Сергій приїде. Тож зустрічай! – Дочко, – застиг від несподіванки Василь. – У мене інші плани. – Тату, він уже в поїзді. Дід Василь похитав головою

Дід Василь повечеряв і повільно пішов у свою кімнату. Там він поставив свічку біля фотографії дружини, сів на табурет і

Читати далі

– Ну, дякую за відвертість! Про яку сім’ю у нас може йтися, якщо ти мені так не довіряєш! – вів далі Олег. – Справа не в довірі. Я просто хочу, щоб у моєї доньки були нормальні умови та квартира, з якої її б ніхто ніколи не вигнав…

– Олено, ми коли квартиру оформляти їдемо? Мені треба на роботі попередити, що візьму відгул, – гукнув Олег із ванної.

Читати далі

Ніна зайшла в магазин. Вона взяла свіжих еклерів, які колись любив її покійний чоловік Микола. Рука сама потяглася до них… Купила трохи фаршу, овочів – треба приготувати їжі на тиждень, а то з роботою нічого не хочеться робити. Прийшла ото й спати. Ніна зупинилася в роздумах. Аж тут її візок з продуктами хтось зачепив… – Ой, вибачте! – почула Ніна чоловічий голос. – Я трохи замислився і от… – Це ви мені вибачте, я теж розмріялася, – сказала Ніна. Чоловік глянув на неї і раптом вигукнув: – Ніна?! Вона дивилася на того чоловіка і не розуміла, що відбувається

П’ятниця. Нарешті Ніна Іванівна йшла додому. Набридли їй сварки та службові перестановки на роботі. З приходом нового начальника їхнього відділу

Читати далі

Ірино, ти могла б хоча цього разу мене зрозуміти? Невже важко зварити бульйон, адже мова йде про мого батька, – Сергій виглядав розгубленим. – Про твого батька? Та він і не згадував про тебе, жив своїм життям. А тепер я маю йому бульйон варити? З Сергієм вони разом майже 10 років, живуть у своїй власній квартирі, яку чоловік придбав ще до одруження. Ірина знала, що у Сергія є багатий і впливовий батько, і сподівалася, що свекор їм допоможе. Але при ближчому знайомстві батько Сергія, який давно жив в іншій родині з своєю молодою другою дружиною, дав зрозуміти, що він не збирається допомагати дорослому сину

– Ірино, ти могла б хоча цього разу мене зрозуміти? Невже важко зварити бульйон, адже мова йде про мого батька,

Читати далі

Марина з Андрієм одружилися. У них народився синочок Мишко. Андрій дуже змінився. Він став серйознішим і часто любив гуляти із сином. Одного дня, чоловік затримався на прогулянці, й Марина вирішила йому подзвонити. Жінка взяла мобільний, набрала номер Андрія і раптом застигла від почутого. Його телефон дзвонив у сусідній кімнаті! – Ну як так?! – обурено вигукнула Марина. – Взяти й забути телефон вдома! Вона швидко одяглася й побігла у парк, де чоловік гуляв із сином. Ще здалеку вона почула гучний голос друга Андрія – Ігоря. Марина прискорила крок і раптом зупинилася. Вона прислухалася й вухам своїм не повірила

– Я в нашому домі цю людину бачити не хочу! – заявила Марина. – А якщо тобі друзі дорожчі за

Читати далі