— Буває, що й без дітей добре, якщо обоє не бажають. – Відгукнувся батько. – Але тут інший випадок. Не розумію я чоловіка твого, дочко. Дружина красуня, розумниця, господиня гідна. Що ще треба? Живи та радуйся, заведи низку дітлахів. Ех! – З’явилася не запилилася! — замість вітання одразу сказала Марина Вікторівна. — І де тебе в суботу рано носило, скажи на милість?
— Діма, я до тата заїду у вихідний.Попереджаю заздалегідь, бо встанеш, а мене немає. — сказала я чоловікові, вже взуючись,
Читати далі