Олена йшла додому, як раптом застигла від здивування. Біля свого підʼїзду, на лавці, вона побачила… Свого знайомого Ігоря! – Ігор? – здивувалася дівчина, підходячи до нього. – Ти? Чому ти тут? А де твоя Наталя? Олена здивувалася, бо знайомі вони були тільки один день, а подруга Олени Наталя була коханою Ігоря. – Я один, – сказав той. – Я тепер один. Розумієш? Ми розлучилися. Я не міг їй брехати… – Про що – брехати? – не зрозуміла Олена. І тільки тут вона помітила у його руках згорток. Ігор перехопив її погляд і розгорнув папір. Олена ахнула від побаченого

Оленка відзначала своє повноліття у два етапи. Спочатку посиділи із рідними. А на наступне застілля, ввечері у неділю, були покликані

Читати далі

О, я тут і місце для диванчика знайшла, – раптом заявила мама, вказуючи на куток в кухні. Я не планувала ставити тут диван. У мене є ліжко в спальні, – розгублено кажу, ще не розуміючи, до чого мама клонить. – Ліжко для тебе. А де я спати буду? – каже мама. – Ти ж не думаєш, що я маючи доньку з такою гарною власною житлоплощею, залишуся жити з бабусею. То ж доню, ти мусиш маму прийняти до себе. Мама скривилася, а я просто не знала, що мені на це їй сказати

– Донечко, ти у мене велика молодець! Подумати тільки, ще й 30-ти років нема, а ти вже свою квартиру маєш!

Читати далі

Коли я взялася доглядати Петра Васильовича, то його донька одразу заявила, що тисяча гривень за вісім годин, то вже аж дуже багато

– Ви ж його не бавите щосекунди, як малу дитину! Приготували щось та нагодували і все, він сам телевізор дивиться.

Читати далі

Сьогодні у доньки Юлі та Романа день народження. Батько простяг Вірочці великий пакет із іграшкою, яку вона так хотіла. – Віра хотіла ще смартфон, ми з нею домовилися, що вона поки моїм старим користується, а потім ми купимо їй новий, – раптом сказав Роман Юлі. Ближче вечора прийшли гості, привітати іменинницю. Застілля пройшло швидко. Пізно ввечері всі розійшлися. Роман зайшов на кухню, де Юля мила посуд, до них забігла і Віра. – Тату, а який пароль на телефоні? – вигукнула дівчинка. Роман назвав пароль. Юля мимоволі почула його, і застигла на місці від почутого

– Розлучення можна було б уникнути, – мати Юлі схрестила руки перед собою. – Іноді краще й промовчати. – Мамо,

Читати далі

Іван поїхав. Писав листи. Телефонів мобільних ще не було. Приїхав за півроку. Привіз подарунки, грошей трохи залишив і знову на півроку покотив.

Іван привіз наречену Валентину до свого села, до батьківського будинку. Мати зраділа, у тридцять із лишком років син нарешті вирішив

Читати далі

Валя, дуже переживаючи, набирала номер телефону своєї матері, Тамари Іванівни. – Матусю, Маринка знову заслабла… – сумно сказала вона в слухавку. – Ти приїдеш? Посидиш із нею?.. І Тамара Іванівна вкотре за осінь поспішала з села до доньки в місто. Ну й звісно ж до улюбленої малечі – своєї онучечки Маринки! – Ох, Маринко. І що нам робити з тобою? – гладила бабуся дівчинку по голівці. – Слухай, Валю, – раптом обернулася вона до дочки. – Не знаю, як ти до такого поставишся, але в мене є одна пропозиція… Валя здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

Валя, переживаючи, набирала номер телефону своєї матері Тамари Іванівни. – Матусю, Маринка знову заслабла… – сумно сказала вона в слухавку.

Читати далі

Так, Ніно, мабуть до снігу ми картоплю копати будемо. І на біса стільки насадили? А все ти. А раптом сімʼї не вистачить. А де твої хлопці? Палець об палець вдарити не хочуть. А раніше пам’ятаєш? Як купою навалимося, до обіду вже все викопано. Ех, були часи – Ніна прислухалася – Чуєш, діду, під’їхав начебто хтось? Сходи, подивися

— Мишко, я чого зайшов то – м’яв кепку в руках батько. – Не підможете нам із матір’ю картоплю викопати?

Читати далі

Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина заздалегідь про свої плани. Питати, які плани у сина вона не звикла, бо вважала, що усі в родині мають лише її слухатися, адже вона знає як краще. Назар і справді не міг відмовити мамі, хоча «маминим синочком» його аж ніяк не назвеш. Він добре вчився в школі, сам поступив в університет, рано став самостійним. З роботою йому пощастило, квартиру купив своїми силами. А маму він слухав виключно через любов і повагу

– Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина

Читати далі

Я, чотири роки тому, їдучи до столиці, зробив необачний вчинок – залишив ключі від своєї двокімнатної квартири матері. Я і подумати не міг, що вона без мого відома впустить туди «квартирантів»

Я, чотири роки тому, їдучи до столиці, зробив необачний вчинок – залишив ключі від своєї двокімнатної квартири матері. Я і

Читати далі