Тетяна збиралася на роботу, коли у двері подзвонили. – Дивно, хто це так рано? – подумала вона і відкрила двері. На порозі стояла її мама. – Привіт, дочко. Можна я в тебе відпочину? Вдома так втомилася, там спокою не дають, – запитала Валентина Дмитрівна. – Звісно, мамо. Тільки я на роботу йду, нічого? – відповіла Таня. – Нічого. Мені просто треба у тиші полежати. Заспокоїтися, – усміхнулася мама. Таня пригостила маму сніданком і вирушила на роботу. За роботою день пройшов швидко, і жінка вирушила додому. Таня відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і… застигла від побаченого

-Фух … Ну ще трохи залишилося … Давай, Таня, ти зможеш. Молода, тендітна дівчина опустила на підлогу важку коробку і

Читати далі

Вероніка готувала вечерю, коли у двері подзвонили. – Я відкрию, – гукнула вона до чоловіка і вийшла в коридор. На порозі стояла якась дівчина. – Ми нічого не купуємо, – сказала Вероніка, впевнена, що перед нею чергова продавчиня якихось дрібниць. – Дмитра можна? – запитала гостя. – Дмитра? А з якого питання? Він трохи заслаб, – відповіла Вероніка. – У мене до нього питання по роботі, – пояснила незнайомка. Вероніка покликала чоловіка і залишила його з гостею в коридорі, а сама повернулася на кухню. Раптом вона, мимоволі, почула розмову чоловіка з незнайомкою. Вероніка прислухалася до розмови і застигла від почутого

Новенька дівчинка прийшла в десятий клас у середині навчального року, перед новорічними святами. Дмитро одразу почав з нею добре спілкуватися,

Читати далі

Ірини Григорівна сиділа на кухні та про щось розмовляла з своєю донькою Ритою. – Добрий вечір! – привітався зять Андрій, коли зайшов на кухню. – Що у нас на вечерю? – Мама картоплі насмажила. Будеш? – запропонувала чоловіку Рита. – Давай, – погодився Андрій. – Ну що, можете мене привітати! Я все вирішив! Ірино Григорівно можете збиратися! – Куди збиратися? – не зрозуміла теща. І Андрій розповів дружині та тещі свій план. Ірини Григорівна вислухала його і застигла від почутого. – Андрію, ти це серйозно, чи просто вирішив так пожартувати? – теща здивовано дивилася на Андрія, нічого не розуміючи

– Все, теща, збирайся! Переїжджаєш у сільський будиночок мого дядька. А ми тут у тебе жити будемо. Ти все одно

Читати далі

Тетяна прийшла з роботи пізно і в поганому настрої. – Таню, вечеряти будеш? – вийшла до неї мама. – На плиті котлетки й овочі тушковані є. – Не хочу нічого, не можу я так більше, мамо! – сказала Тетяна. – Чого ж у нас життя таке важке?! Скільки ще бідувати будемо?! – Не ми одні такі, доню, – сказала Лариса Андріївна. – Добре, мамо, добраніч… – сказала Тетяна. Мама пішла, а Таня залишилася на кухні пити чай. – Сумуєш, внучко? – вийшла зі своєї кімнати бабуся. – Чула я вашу розмову з матір’ю. Це прапрадід твій винен у всьому! – Ти про що, бабусю?! – Таня не розуміла, що відбувається

Тетяна прийшла з роботи пізно і в поганому настрої. – Таню, вечеряти будеш? – вийшла до неї мама. – На плиті

Читати далі

— Не заходь поки що, — крикнув він сестричці, його серце тривожно закалатало. Сам кинувся на кухню. Так і є! Усі конфорки на плиті були ввімкнені, а на підлозі валялася розлита каструля борщу, який зварила Ольга перед тим, як піти на роботу, її старання пішли прахом

Повернувшись додому з інституту, Славко застав свою молодшу сестричку Свету на сходах біля квартири. Семикласниця, зажурена, сиділа на брудній сходинці,

Читати далі

Наталя лежала на ліжку й відпочивала. Вона була вже старенькою, та й слаба постійно, тож підводилася вона рідко. Допомагала Наталі її двоюрідна внучка Катруся, яка жила разом із нею… Раптом у коридорі пролунав дзвінок домофона. Внучка одразу кинулася туди і підняла слухавку. – Хто там? – запитала вона. – Дід Петро, – твердо сказав чоловічий голос. – Відкривай! – Який ще дід Петро? – не зрозуміла Катя. – Катрусю, відкривай! – раптом пролунав з кімнати голос Наталі. Дівчина натисла кнопку, відкрила замок. Тут і старенька з’явилася, і прямо втупилася поглядом у двері. Катя не розуміла, що відбувається

Дід Іван із кимось говорив по телефону добрих пів години. Потім він з ностальгійною усмішкою на обличчі сидів і дивився

Читати далі

– Не смій зачиняти переді мною двері, невдячна! Хіба я не заслужила, бодай крапельки поваги? – Репетувала свекруха

– Не смій зачиняти переді мною двері, невдячна! Хіба я не заслужила бодай крапельки поваги? – Мила свекруха, звільніть мене

Читати далі

Якщо ти вважаєш, що твоя мама права, то можеш хоч зараз іти до неї, я тебе не тримаю, – з певною ноткою образи в голосі сказав Любомир. Світлана дивилася на нього розгубленими очима, вона вперше бачила свого чоловіка таким. Він був наче сам не свій. – Але ж я просто сказала, що не вважаю доцільним вкладатися у будинок твоїх батьків. І моя мама так вважає. Любомире, сам подумай. Це великі гроші, вони нам ще пригодяться, а тут ми точно жити не будемо. Світлана глянула на свого чоловіка, підійшла ближче, в надії, що він її зрозуміє, адже саме так завжди і було. Та цього разу погляд Любомира був чужим і холодним

– Якщо ти вважаєш, що твоя мама права, то можеш хоч зараз іти до неї, я тебе не тримаю, –

Читати далі

Валентина Денисівна вийшла в коридор і почула якийсь шурхіт з кімнати сина Дмитра. Жінка зайшла до нього. – Ти що, кудись їдеш?! – здивувалася Валентина Денисівна. – Так, мамо, їду у відрядження! – сказав Дмитро. Він збирав у сумку тільки найнеобхідніше. – Сподіваюся, синку, ти не до своєї Галини в санаторій вирішив їхати? – похитала головою Валентина Денисівна. Вона загадково посміхнулася і пішла… Дмитро ж і справді поїхав у санаторій, де його дружина Галина відпочивала сама. У номері її не було. Чоловік обійшов територію. Раптом Дмитро помітив знайому постать і остовпів… Галя йшла не одна

– Дмитре, я не дочула, чи й справді твоя дружина збирається їхати на відпочинок одна? – запитала сина Валентина Денисівна.

Читати далі