Хлопець уже майже втратив надію, коли рукою натрапив на маленьку картонну коробочку. Березові поліна, кучеряві від кори, досить швидко розгорілися від маленького вогника, остаточно підійнявши йому настрій. – Посиджу ніч тут, а вранці піду додому, – вирішив підліток, відчинивши двері лазні й намагаючись у тьмяному місячному світлі визначити, де знаходиться дровник.

Останній автобус зник за поворотом прямо в нього на очах. Мишко кілька секунд дивився йому вслід, не в змозі повірити,

Читати далі

Марію почала турбувати поведінка її сусідки Каті. Вона шкодувала дівчину, яка недавно втратила матір. Вона цілими днями перебуває у них. Правда Катя допомагала. То грядки прополе, то підлогу помиє. Але стала вона помічати, що чоловік її Коля почав задивлятися на дівчину

Марію останнім часом почала турбувати поведінка її сусідки Каті. Вона шкодувала дівчину, яка недавно втратила матір. З Зіною вони дружили

Читати далі

– Хлопчику мій, ти хоч розумієш, яку відповідальність на себе береш? Хоча що це я, розумієш, звісно, ​​ти її давно на собі тягнеш. Але, Максиме, просто так тобі їх не віддадуть, доведеться поборотися

– Синочок! Іди, посидь з нами! Що такий непривітний? Куди пішов? Максим зачинив  двері на кухню, де гула весела компанія на

Читати далі

Валерій складав у багажник сумки, коли до нього підійшла дружина. – Віро, щось сталося? – запитав чоловік, помітивши, що жінку явно щось хвилює. – Валерій, ти коли своїй сестрі гроші переведеш? – несподівано, запитала Віра. – Які гроші? Ти в неї позичала? – здивувався чоловік. – То Вікторія тобі ще не пояснила які гроші? – єхидно додала Віра. – Коротше, ми винні їй кругленьку суму! – Цікаво за що? – сказав Валерій. – Ооо, а це найцікавіше, – усміхнулася Віра, і передала слова зовиці чоловіку. Валерій вислухав дружину і…ахнув від почутого

– Віро, ти не будеш проти, якщо Віка з Максимом у липні поживуть у нас на дачі? – запитав у

Читати далі

Ну що, невістка вже командує в хаті? – спитала цікава сусідка. Ярослава відповіла просто: – Не командує. Ми живемо разом, але не одне одному на голові. – І ти їй усе дозволяєш? – А чому ні? Може, хоч у цій хаті хтось житиме щасливо з самого початку. Орися лише знизала плечима. А Ярослава тоді вперше зрозуміла – вона справді змінила щось важливе. Розірвала коло, яке тягнулось поколіннями

Ярослава вийшла заміж у дев’ятнадцять. Була ще зовсім юною – тендітна, з довірливими очима й сором’язливою усмішкою. Закохалася в Івана,

Читати далі

Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. Ще не минуло і місяця, як її не стало. Я навіть ще не починала оформлювати документи на спадщину. Прохання чоловіка мене здивувало, і я вирішила уточнити, для чого йому мої ключі

– Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася

Читати далі

Стефанія повернулась у село тихо, без гучних зустрічей. Після двадцяти п’яти років праці в Італії їй хотілося лише одного – спокою. Колись вона поїхала, щоб поставити дітей на ноги. Двоє – Наталка і Юрко – давно вже в місті. Хати не продали, але й не приїздять. У мами – старість, а в них – робота, діти, кредити. Сусіди зустрічали її по-різному. Хтось тішився, що вернулась. Хтось заздрив – бо, мовляв, “та в Італії грошей накосила”. А хтось просто обертався з цікавістю: як виглядає та, що пів життя десь за морями. Але найбільше Стефанію здивував кум Василь

Стефанія повернулась у село тихо, без гучних зустрічей. Після двадцяти п’яти років праці в Італії їй хотілося лише одного –

Читати далі

Ганна їхала на дачу своєю машиною. Ззаду на сидінні і в багажнику стояли контейнери з розсадою перцю, баклажанів і капусти, а також насіння квітів. Коли жінка звернула на дорогу, яка вела до її хати, то здивувалася і навіть ахнула від побаченого! Жінка спершу подумала, що помилилася… – Зараз я під’їду і переконаюся, що мені просто здалося, – подумала Ганна. Але коли вона стояла біля своїх воріт, всі сумніви розвіялися. Її чоловік був зараз тут, на їхній дачі! Це було чітко видно по яскраво-синій машині Миколи, яка стояла там. Ганна, хвилюючись, відкрила хвіртку. З-за будинку чулися голоси. Жінка прислухалася й застигла

Ганна підʼїжджала до своєї дачі, що знаходилася за двадцять кілометрів від міста, у піднесеному настрої. Ззаду на сидінні і в

Читати далі

Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно, то я не розумію, це ж не твоя рідна мама, навіщо ти так стараєшся взагалі? – питає Світлану її колега по роботі. – Не знаю, як тобі це пояснити, але не можу я по-іншому. Марині Сергіївні потрібна моя допомога. І я не можу її залишити, – спробувала пояснити Світлана подрузі. Алла лише знизила плечима, бо не розуміла, навіщо 43-річній жінці, замість того, щоб піти з подругами в кафе, кіно, чи на побачення, вона сідає в старий запилений автобус і їде в село до жінки, яка навіть не стала їй свекрухою

– Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно, то я не розумію, це ж

Читати далі

-Тату, ми з Вовою одружуємося. – Таак, Вова значить. І де ви жити будете? – У нас.. – Нормально! Житла у нього, значить, нема? – У нас же є місце. – Ну а машина хоч у нього є? – Немає. – Он як! І машини немає. І навіщо він тобі без квартири і без машини? Ти ж любиш на машині кататися. – Я не передумаю, Вова хороший! – Що ж у ньому хорошого? – Він мене на гойдалках гойдає

-Тату, тату, ми з Вовою одружуємося. -Таак, Вова значить. І де ви жити будете? -У нас… -Нормально. Свого житла у

Читати далі