– Це вірно, але дівчинку не лякай заздалегідь, бо наш Олег так ніколи і не одружиться. Скільки наречених втекло? Багато. А синові скоро тридцять. Поки ця попалася на гачок, головне, щоби не зірвалася– Ну, добре, мамо, підсікай рибку, як ти вмієш – добром і ласкою, – крекнув Андрій Павлович і додав, – піду косу наточу, викосити траву треба біля річки..

Катерина після почутого оніміла. Їй хотілося якнайшвидше втекти звідси. Дівчина ще раз подивилася на Олега, потім підвелася з ліжка і

Читати далі

Микола дуже заслаб. Приїхала швидка і відвезла хлопця в лікарню. Мати Миколи Галина Василівна часто провідували сина, приносила йому домашню їжу, смаколики. – Мамо, ти мені їсти сюди не носи, – якось сказав їй Микола. – Тут дуже добре годують, от тільки в мене апетиту щось немає… Мати дивилася на очі сина, й витирала сльози. – Господи, який же ж ти в мене слабий, – хитала головою вона. – Мамо, все буде добре, ось побачиш, – казав Микола. Раптом Галина Василівна глянула на тумбочку. Там у пакетах лежали пиріжки, сирники й ватрушки… Вона застигла від здивування

Миколу, великого хлопця з мішкуватою фігурою, знало все містечко. Жив він з матір’ю на самій околиці, і сусіди, побачивши його,

Читати далі

Іван вже спав, коли задзвонив телефон. Дзвонила начальниця. – Іван Петрович? – запитав жіночий голос. – Слухаю… – пробурмотів Іван. – Я чую, ви не задоволені, що я дзвоню? – запитала Валентина Петрівна. – Я вже спав, – відповів чоловік. – Чому ви дзвоните так пізно? – Я дзвоню… – начальниця зробила паузу. – По особистій справі! Поряд з вами немає дружини? – До чого тут це? – не зрозумів чоловік. – Ну так є, чи немає? – наполягла Валентина Петрівна. – Немає, – підтвердив Іван. – Чудово. Тоді у мене до вас буде прохання, – сказала жінка і висловила йому своє прохання. Іван вислухав її і застиг від почутого

Коли задзвонив телефон, Іван вже майже засинав. Але він механічно потягнувся до трубки, невдоволено думаючи про те, що, мабуть, дзвонять

Читати далі

Люба вирішила продати дачу. Вона стояла на ґанку будиночка і так їй щось важко стало на душі. Неначе втратила вона щось важливе, потрібне… До різдвяних свят про дачу Люба майже не згадувала. Бувало, на мить замислиться, а потім махне рукою… А наприкінці січня ноги самі понесли її у магазин насіння. Магазин мав попит, там завжди було багатолюдно. Люба навіть усміхнулася – дівчатка-продавчині все ті ж самі, насіння нове завезли, горщики під розсаду по акції… Раптом Люба помітила в черзі якогось чоловіка. Вона придивилася хто то такий і застигла від несподіванки

– Олежику, та не можу я так! – сказала Любов Степанівна сину. – Сил моїх більше немає! Я там втомлююся. Навіщо

Читати далі

У Миколи рано не стало батьків. Вони залишили йому в спадок невелику хатину в селі. Микола з дружиною Тетяною вирішили зʼїздити туди у відпустку. Микола закинув валізи в багажник машини і вони поїхали. Через три години подружжя було на місці. Вони зайшли на подвірʼя. Тетяна оглянула все, поки Микола переносив речі. – Тетянко, ходімо на озеро! – раптом запропонував чоловік. – Зараз, я речі розкладу і підемо, – відповіла дружина. Після купання в озері вони повернулися, тримаючись за руки. Зайшовши на подвір’я зі сторони городу, Микола раптом обернувся й остовпів від побаченого

Проживши у шлюбі чотирнадцять років, Тетяна й Микола весь цей час сподівалися на диво. Все було гаразд, але дітей у

Читати далі