Андрійку, ти хороший. Ти просто ще не знаєш, як це – коли тебе люблять. Малий мовчав, ховав очі. Але приходив знову і знову. І з часом почав допомагати: приносив воду, підмітав біля лавки, носив дрова. – Чому ви мені допомагаєте? – спитав він одного разу. – Бо одного дня і ти комусь допоможеш. І добро піде далі. Як коло по воді. Минуло багато років. Баба Оля постаріла. Пиріжків вже було менше – руки боліли, зір підводив. Але вона сиділа на тій самій зупинці, з тим самим кошиком і тією ж щирою усмішкою

– Бабцю Олю, а можна я ще раз пиріжка візьму? – запитав хлопчик у пошарпаній куртці, сором’язливо тримаючи теплий пиріжок

Читати далі

Юля готувала на кухні вечерю, коли у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Мені з тобою треба серйозно поговорити, – почала вона. – Проходьте, я чаю зроблю, – запросила невістка жінку. – Ну, що сталося? – запитала Юля, коли свекруха сіла за стіл. – А ти сама не розумієш? – з викликом сказала свекруха. – Ні, – знизала плечима Юля. – Ну, що ти робиш із себе наївну дівчинку. Думаєш, я не розкусила твій план? – раптом сказала свекруха. – Який план? Ви про що? – Юля здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

Насправді батьки квартиру, що дісталася їм у спадок, одразу оформили на Юлю. Але Юля була ще підлітком, і їй було,

Читати далі

Олена зібралася, причепурилася й поїхала в гості до свого друга Анатолія. На вулиці йшов сніг. Дівчина довго чекала автобус. Нарешті він підʼїхав. Вийшовши на зупинці, Олена здивувалася, як багато зʼявилося нових будинків у тому селі. Дівчина дістала телефон і раптом зрозуміла, що він не зарядився. Мабуть, вона погано підключила зарядку! Олена пройшлася в один бік, потім у другий. Уже почало темніти, й Олена вирішила йти на зупинку, доки зовсім не заблукала. Пройшовши кілька кроків, дівчина раптом почула якийсь звук. – Хто тут?! – гукнула вона. Олена озирнулася й остовпіла від побаченого

Олена цього року вирішила не брати повну відпустку влітку. Вона надумала зробити вдома ремонт. Тому дівчина розділила відпустку на дві

Читати далі

Син у неї був єдиний – чоловік загинув, коли хлопчику було три роки, і все своє життя вона присвятила йому: виховувала, вчила, заробляла на квартиру.

Коли син привів цю дивну дитину, Ельвіра мало не заплакала. Але не від жалості до хлопчика, хоч виглядав він так

Читати далі

Почав мрячити дощ. Дрібний, неприємний, холодний. Він швидко промочив шерсть. Бакс, мокрий, змерзлий, забився під перекошений, гнилий ящик біля одного з магазинів. Там було трохи тепліше і не капало. Він згорнувся клубком, але не спав. Перед очима виринали кадри з життя. 

Ні, він не кликав її, не кричав услід машині, що їде, і жінці, що зникала в темряві. Він просто сидів

Читати далі

Якось на початку літа біля Маріїної хати зупинилася стара автівка. Вийшла з неї молода дівчина – струнка, темноволоса, з міста, видно, бо вся в модному. – Доброго дня, – несміливо озвалася. – Ви – пані Марія? – Так, я. А ти хто будеш? – Я… я Софія. Донька Оксани. Моя мама казала, що ви їй життя врятували. Марія аж злякалася. І раптом у пам’яті виринула картина з юності: дощова осінь, мокра дівчина в чужому пальто, перелякані очі

Марія вже й не чекала щастя, жила собі і вважала своїм обовʼязком просто допомагати людям, таку вже вдачу мала. Вдова,

Читати далі

– Слухай, Майє, тут така історія… – вона в кількох словах описала ситуацію, – може, ти підкажеш, де нам такого кота знайти, щоб Христі сподобався, і тато нас не вилаяв? Так… так… цікаво… Як ти кажеш? Нічого собі! Може, дати Христі трубку, ти сама їй розповіси? Краще побачити, так? А куди під’їхати? Ага, знаю… ну тоді чекай…

Цієї суботи вони збиралися всією сім’єю їхати в розплідник за котом. Це рішення було вистраждане протягом декількох років. Зрозуміло, ініціатором

Читати далі