– Яка дитина у сорок один рік! – кричав на Настю чоловік. – У твоєму віці вже бабусями стають. Насте, дурниць не роби.
– Яка дитина у сорок один рік! – кричав на Настю чоловік. – У твоєму віці вже бабусями стають. Насте,
Читати далі
– І знову мій тато виявився неправий. Першого разу, коли сказав, що толкового лікаря з мене не вийде. А вдруге, що ти зробиш усе, щоб утримати мене біля себе
Коваленко на килим до головного. Олена здивовано подивилася на старшу медсестру. До Степанича? Степанич або Ігор Степанович був завідувачем їхнього
Читати далі
У цій квартирі Уляна жила з народження. Мама стільки разів розповідала, як тато не спав майже три доби, щоб встигнути зробити ремонт у дитячій кімнаті до того часу, коли її випишуть із лікарні, що Уляні здавалося, ніби вона сама бачила все це.
У цій квартирі Уляна жила з народження. Мама стільки разів розповідала, як тато не спав майже три доби, щоб встигнути
Читати далі
– Ну а раптом він зміниться? Зрозуміє, до чого довело його ставлення, зрозуміє, що я не жартувала, коли говорила про розлучення, – не повертаючись, говорила Яна, і спина її тремтіла від схлипів
– Добрий день, скажіть, я можу здати це назад? – запитала Яна у продавця за прилавком, простягаючи велику свічку в
Читати далі
Вечеряти будеш? – запитала Ліля, коли чоловік увійшов у кухню і кинув ключі на полицю. – Не буду, – сухо відповів Андрій і пішов у ванну мити руки. – Але ж ти будеш голодний. – Та нічого, я в офісі перекусив, – відповів Андрій і втомлено потер очі, виходячи з ванної. Сказати, що Ліля засмутилася, це нічого не сказати. Їй хотілось сказати щось різке. Хотілось образитись. Вона щодня готувала, бігала між роботою і дитиною, придумувала, що б таке приготувати, щоб усім смакувало. А він навіть не пробував
– Вечеряти будеш? – запитала Ліля, коли чоловік увійшов у кухню і кинув ключі на полицю. – Не буду, –
Читати далі
-А ти куди йшла? Приїхала тільки? У нас село маленьке, я майже всіх знаю, а тебе не бачила, – питала Уляна Василівна незнайомку, яку зустріла в магазині. – Приїхала, ось з вокзалу тільки, вирішила зайти води купити. Тут жінка дістала папірець, розгорнула і прочитала: – Вулиця Свободи, будинок 17. Підкажіть де це? Уляна Василівна помітно захвилювалася. Їй стало жарко. Це була її адреса
Дбайливо складаючи в сумку розсипані по підлозі карамельки, Уляна Василівна висловлювала невдоволення: -Що ж це за пакети такі? Навіть жменю
Читати далі
— Прекрасно витримую! — сміялася Христина. — Ми один одного чудово розуміємо. Це ж діти, Вася, як на них злитися можна? У нас тут сімейний підряд утворився цілий і все завдяки нашим гостям. У тебе і роботи тепер толком немає: ти в суботу вранці приїжджаєш, а город политий і прополений, грядки чистенькі, ягоди зібрані, варення зварене і в банки закатане. Лежи та відпочивай собі!
— Лера, твоя дочка краде у нас гроші, — сказала невістці Христина. — Я особисто вчора її з моїм гаманцем
Читати далі
Таня не знала, що їй тепер робити. Обіцянку, яку вона дала батькові треба виконувати. Але як?! Ніякого хлопця у неї і близько не було… Тетяна дійшла до лавки на бульварі і сіла на неї. – Дівчино, а ви заміжня? – раптом пролунав збентежений чоловічий голос. – Виручіть мене, будь ласка, сьогодні ввечері… Таня не вірила своїм вухам. Як таке могло статися
Таня впіймала себе на думці, що поспішає додому. Надворі віяв холодний, пронизливий вітер. У затишних маленьких кафе за столиками сиділи
Читати далі
– Та забудь вже свого кота! Його немає. Він не пропаде, приб’ється до когось! Зате в тебе є онуки, цілих двоє! Займися ними, хоч якась користь від тебе буде, – кивнув у бік синів, Льошки і Павла, Микола…
Микола зайшов до кімнати, де, ховаючи обличчя в долонях, сиділа його мати Віра Іванівна… -Мамо, ну що таке?.. – Згадала
Читати далі
“Втомився від порожніх стосунків”, — писав він у статусі. — “Хочу простого людського тепла. Серйозності. ”
— Ну що, заїдеш до мене? Мама салат нарізала, плов від учора залишився, — голос Тимофія звучав гордо, ніби його
Читати далі