Без категорії 

Я свій материнський обов’язок виконала. Тепер їх черга прийшла повертати мені борги за виховання та мої витрачені роки. Хіба я не права? – Так, Машо, діти у тебе золоті вийшли. Хоча ось що дивно для мене, ти ж їх ніколи не любила. Не приголубиш зайвий раз, не пошкодуєш. Ти ще сміялася, що домробітниця не потрібна, пам’ятаєш?

admin

– Та яка мені взагалі різниця, що там у тебе з дітьми відбувається? Мені байдуже, чим вони там хворіють! –

Читати далі
Без категорії 

– Маму завтра виписують… – ніби між іншим сказав Костя, відрізавши невеликий шматок від соковитого стейка, дбайливо приготованого коханою дружиною.

admin

– Маму завтра виписують… – ніби між іншим сказав Костя, відрізавши невеликий шматок від соковитого стейка, дбайливо приготованого коханою дружиною.

Читати далі
Без категорії 

З того дня Валерій став часто приходити до Тамари та Аліси. Він у всьому допомагав їм, і матеріально, і по дому. Возив дівчинку на підготовку до школи, в басейн. Як він встигав і працювати, і займатися Алісою, Тамара навіть уявити не могла, і це її підкуповувало. Вона ще не пробачила чоловіка, з яким, до речі, так і не розлучилася, але й не проганяла його, все більше розуміючи, що знову тягнеться до нього душею. І, схоже, не тільки вона, а ще й Аліска. А Оля з Вікою цьому тільки раділи.

admin

– Тамаро Сергіївно, можна я сьогодні раніше піду, – не піднімаючи очей від збентеження, попросила Люда. – Мені потрібно з

Читати далі
Без категорії 

– Дочко, а ми всією родиною післязавтра до Туреччини відпочивати їдемо! – бадьорим і, трохи зарозумілим голосом відрапортував телефоном Дмитро Сергійович.

admin

– Дочко, а ми всією родиною післязавтра до Туреччини відпочивати їдемо! – бадьорим і, трохи зарозумілим голосом відрапортував телефоном Дмитро

Читати далі
Без категорії 

Я сиділа на кухні, тримаючи в руках горнятко з холодною кавою. Годинник показував другу годину ночі, а телефон знову задзвонив.

admin

Я сиділа на кухні, тримаючи в руках горнятко з холодною кавою. Годинник показував другу годину ночі, а телефон знову задзвонив.

Читати далі
Без категорії 

Сергій ще спав, коли зателефонувала теща: – Сергію, ти не міг би нас з татом звозити на дачу?. Чортихаючись подумки, Сергій видавив: – Добре, завезу .., – і, помовчавши, додав, – .. мамо. Зараз під’їду. Маринка теж прокинулася: – Знову? Сергій вже не витерпів: – Знову, знову..! Скільки можна? Хоч би ти з ними поговорила… по-родинному

admin

Сергій ще спав, коли зателефонувала теща: “Сергію, сьогодні обіцяють спекотну погоду, плюс тридцять”. Далі теща багатозначно помовчала і додала: “Ти

Читати далі
Без категорії 

Олена відчинила двері, побачивши свекруху, наче трохи здивувалася. Нічого не сказала, тільки запитально дивилася. – Доброго ранку, Олесю. Оце приїхала… Та не на довго. З гостинцем от принесла, – простягнула вузлик. – Та дякую, тільки в нас і так холодильник повний. І молока стільки не п’ємо, – сказала Олена і взяла пакунок так, ніби він був їй зайвим тягарем. У квартирі пахло кавою і парфумами. На кухні було стерильно чисто, мов у лікарні. Марія роззулась і пройшла у вітальню. Там грався Тимко – трохи осторонь, але коли побачив бабусю, стрепенувся і, не впевнено, підійшов

admin

Марія Іванівна прокинулася ще вдосвіта, приготувала собі вузлик: баночку вишневого варення, домашній сир, пляшку молока, ще й пиріжків насмажила –

Читати далі
Без категорії 

– Мамо, знайомся, це мій Міша. Наталя Михайлівна насилу утримувала на обличчі посмішку. Але вона повзла і кривилася. Жінка відчувала, що і Міша, і донька Лара все розуміють. – Рада знайомству. Проходьте. – Дякую, – Михайло простягнув майбутній тещі букет. Наталя Михайлівна скривилася і недбало взяла його в руки. Даа… не такого чоловіка вона хотіла для доньки

admin

-Мамо, знайомся, це мій Міша. Наталя Михайлівна насилу утримувала на обличчі посмішку. Але вона повзла і кривилася, і жінка відчувала,

Читати далі
Без категорії 

Ганна приїхала в село до батьків. – Щось ти, доню, стала частіше їздити додому, – зауважила мати. – Сумуєш, чи що? Як там робота? Як навчання? – Навчання добре, – сказала Ганна. – Робота як робота. Стараюся, хоч і набридає. Але треба, значить – треба! – А кому треба? – не зрозумів батько. – Молода дівка, називається. Працює, наче змушують. Ганна, як сиділа за столом, так і заплакала. Хотіла піти, та мати пригорнула її до себе. – Що ж ти моя дівчинко? – казала вона. – Хто ж тебе туди відправляв? Тільки ти сама вирішувала. Тут Ганна визирнула у вікно і аж стрепенулася від побаченого

admin

Ганна познайомилася з Тетяною, коли вступала на навчання у місті. Обидві дівчата були сільськими і це їх зблизило. – А

Читати далі