Коли Михайло пішов, до Дарини заглянула Світлана
Дарина відкрила очі. Нарешті вона виспалася! Заліки, іспити – все це позаду, а попереду цілих два місяці відпочинку! Вчора вона
Читати далі
— Мама. Завжди мама, — перебила вона. — Ось і живи з нею. Я більше не змагаюся за твою увагу
Анна завжди старалася. За ці чотири роки шлюбу вона навчилася готувати десятки нових страв, які любив її чоловік Ігор. Вона
Читати далі
Сашко став затримуватись після роботи. Оля переживала за чоловіка. А той казав, що до батьків у місті заїжджав, ночувати залишався. В Ольги в такі дні, коли чоловік не приїжджав, все з рук валилося. Коли чутки про те, що чоловік гуляє у місті, дійшли до неї від односельців, вона не повірила. Запитати Сашка прямо Оля ні про що не могла. Одного разу, будучи в місті, вона після продажу молока заїхала до батьків Сашка. Ніби між іншим запитала їх: – А коли Сашко останній раз вас відвідував, бо ж зайнятий? Оля так і сіла від відповіді свекрухи
Оля чекала на чоловіка з роботи з нетерпінням. Сьогодні був перший його робочий день у місті на підприємстві. Жила молода
Читати далі
Ніна Петрівна доживала останні дні. Так вона сама вирішила. Ніна вийшла за ворота, сіла на лавку. Вона прикрила очі, сиділа, насолоджуючись свіжим повітрям після дощу. З цього стану її вивів тонкий дитячий голосок. – Вибачте, ви не знаєте, у вас у селі ніхто кімнату не здає? Ні, не дитина! Дівчинка, років двадцяти стояла біля паркану, і запитливо дивилася на Ніну
Ніна Петрівна доживала останні дні. Так вона сама вирішила та розуміла, що її життєвий шлях підійшов до свого завершення. Багато
Читати далі
Люба розкладала продукти в холодильнику і постійно зітхала. Вона ніби все хотіла щось сказати чоловікові, але ніяк не наважувалась. Коли сіли вечеряти Максим запитав: – Вибач, Люба! А компот буде? – Так, іди, там в сараї каструля стоїть. Набереш собі і черпачок помий одразу! Максим розгублено дивився на дружину. Такого ще ніколи не траплялося. Піди, принеси, помий
Час на дачі тягнувся дуже повільно. Ті кілька маленьких грядок, що Люба зробила цього сезону, були давно прополоті. Овочеве рагу
Читати далі
Наближався день народження свекрухи Каті. І вона вирішила подарувати матері чоловіка незабутній подарунок… – Я їй приготувала таке, що вона одразу про все забуде! – хвалилася подругам Катя. – І оторопіє, коли на нього дивитиметься. Але нікуди не подінеться, не викине. Буде і зберігати мій подарунок, і тримати на видному місці. Ось так! Тут Катя згадала сьогоднішній ранок. Як вона несла свій подарунок, запакований у гарний папір. Як вручала свекрусі. Та почала його розгортати, але Катя попередила: – Відкрити пізніше. А ввечері Катерина зайшла в гості до свекрухи, й застигла від почутого
Катя не любила свою свекруху. І це було взаємно. Бачились вони рідко, але зараз наближався день народження матері чоловіка. І
Читати далі
Зінаїда Павлівна приїхала на свою дачу. Жінка швидко розібрала сумки, трохи відпочила з дороги, пообідала. – Так, пора і за роботу братися, – вирішила вона, вимивши посуд. – Піду мабуть в квітнику порядок наведу. Жінка вийшла з будинку, взяла садовий інструмент і вирушила працювати. Зінаїда Павлівна зайшла в квітник і ахнула…вона побачила розриту землю і листочки, які де-не-де лежали. – Де всі мої троянди?! – здивовано вигукнула вона. Раптом на хвіртці у квітник Зінаїда Павлівна побачила якусь записку. Жінка швидко прочитала її і застигла від прочитаного
— Яка ж ти егоїстка! – обурювалася свекруха. — Тобі відпустка важливіша за сім’ю! — Навіщо так злитися, Зінаїдо Павлівно?
Читати далі
— Вітю, я застрягла. Автобус зламався. Приїдь за мною, будь ласка. — Це ж далеко! Година туди, година назад. — Вітю, мені більше нікому подзвонити. — А переночувати там не можеш? — Де? На вулиці? — Ну не знаю. У магазині попроси чи де. Вранці приїдеш. — Наталко, не можу. Фільм крутий по телеку показують. Я пінне купив, влаштувався зручно під ковдрою. Не хочу нікуди їхати.
— Наталко, він знову не заплатив за себе? Оленка стояла біля каси, похитуючи головою. У руках у Наталки був чек
Читати далі
– Люда, – благаючим голосом говорив Степан Андрійович, – ну, будь-ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так погано зі мною? – Погано, – тон Людмили не обіцяв нічого доброго. – Дуже погано. – Не розумію, сонечко моє. Я все для тебе роблю. Всю зарплату віддаю, по дому допомагаю, навіть готувати навчився
– Люда, – благаючим голосом говорив Степан Андрійович, – ну, будь-ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так
Читати далі
Олена завжди була жінка тиха, лагідна й розважлива. Хтось скаже: така, що й мухи не скривдить. Але хто знав її ближче – той бачив: у її мовчанні було більше сили, ніж у чужих криках. Вона вийшла заміж за Івана – хлопця роботящого, але з характером, як у батька: впертий, гарячий, прямий. А найбільше випробування на Олену чекало її не від чоловіка, а від свекрухи Наталії.
Олена завжди була жінка тиха, лагідна й розважлива. Хтось скаже: така, що й мухи не скривдить. Але хто знав її
Читати далі