Усе, справа вирішена й оскарженню не підлягає! Будинок є, отже, гостей приймати можете. А все, що потрібно, ми з собою привеземо
– Як не сплатив? Ти що? Чому? – здивовано виглянула Світлана з ванної, де в цей час прала руками речі
Читати далі
Почав мрячити дощ. Дрібний, неприємний, холодний. Він швидко промочив шерсть. Бакс, мокрий, змерзлий, забився під перекошений, гнилий ящик біля одного з магазинів. Там було трохи тепліше і не капало. Він згорнувся клубком, але не спав. Перед очима виринали кадри з життя.
Ні, він не кликав її, не кричав услід машині, що їде, і жінці, що зникала в темряві. Він просто сидів
Читати далі
Якось на початку літа біля Маріїної хати зупинилася стара автівка. Вийшла з неї молода дівчина – струнка, темноволоса, з міста, видно, бо вся в модному. – Доброго дня, – несміливо озвалася. – Ви – пані Марія? – Так, я. А ти хто будеш? – Я… я Софія. Донька Оксани. Моя мама казала, що ви їй життя врятували. Марія аж злякалася. І раптом у пам’яті виринула картина з юності: дощова осінь, мокра дівчина в чужому пальто, перелякані очі
Марія вже й не чекала щастя, жила собі і вважала своїм обовʼязком просто допомагати людям, таку вже вдачу мала. Вдова,
Читати далі
– Чому ти так рано пішла? Пішла і всю мою радість з собою забрала
Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки, плакали, як замовк мамин голос… Чому не викликали лікарів, не відвезли
Читати далі
– Слухай, Майє, тут така історія… – вона в кількох словах описала ситуацію, – може, ти підкажеш, де нам такого кота знайти, щоб Христі сподобався, і тато нас не вилаяв? Так… так… цікаво… Як ти кажеш? Нічого собі! Може, дати Христі трубку, ти сама їй розповіси? Краще побачити, так? А куди під’їхати? Ага, знаю… ну тоді чекай…
Цієї суботи вони збиралися всією сім’єю їхати в розплідник за котом. Це рішення було вистраждане протягом декількох років. Зрозуміло, ініціатором
Читати далі
– Могла б і подарувати нам ті п’ять тисяч, не обов’язково вимагати борг, – пробурчав Павло. – Ну, вибач, після того, як ти моїй мамі на ювілей мітлу подарував…
– Паша, мама прийде, п’ять тисяч їй віддай! – З якого переляку? – З того, що вона нам займала. –
Читати далі
Юля готувала на кухні вечерю, коли у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Мені з тобою треба серйозно поговорити, – почала вона. – Проходьте, я чаю зроблю, – запросила невістка жінку. – Ну, що сталося? – запитала Юля, коли свекруха сіла за стіл. – А ти сама не розумієш? – з викликом сказала свекруха. – Ні, – знизала плечима Юля. – Ну, що ти робиш із себе наївну дівчинку. Думаєш, я не розкусила твій план? – раптом сказала свекруха. – Який план? Ви про що? – Юля здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається
Насправді батьки квартиру, що дісталася їм у спадок, одразу оформили на Юлю. Але Юля була ще підлітком, і їй було,
Читати далі
Село, городи, гумові чоботи – мені все це набридло. Іване, ти вибач, але різні ми з тобою. Я йду, – Галина збирала речі, а Іван просто не міг зрозуміти, що він зробив не так. Усі так живуть, а як інакше? Та втримати дружину, яка вирішила змінити своє життя, він не зміг. Галина пішла, залишивши в душі Івана велику пустку. Познайомилися вони на Івана Купала, і за іронією долі, саме на Івана дружина потім і пішла, тому свій день Ангела Іван не любив. Але і не скаржився. Життя з дитинства навчило його бути сильним і мовчазним
– Село, городи, гумові чоботи – мені все це набридло. Іване, ти вибач, але різні ми з тобою. Я йду,
Читати далі
– Марино, не починай, – втрутився батько, не зводячи очей. – Ти у нас сильна! Ти розумна! Ми завжди це знали. А він… він не такий, як ти. – Ви хоч раз спитали, як мені? – голос Марини зірвався. – Хто платить за вашими квитанціями? Хто закупляється в аптеці, розуміється з лікарями? Хто приходить, коли температура, тиск, чи «інтернет зламався»?
– Відчиняй! Ми знаємо, що ти вдома! Марина завмерла у вузькому передпокої своєї однокімнатної, притискаючи до грудей телефон. Голос батька
Читати далі
Марина раптом вирішила переїхати в інше містечко. – Це моє життя! – сказала вона матері. – Я мушу спробувати, я так вирішила. Головне, що в мене подруга там є… І вона поїхала, звільнившись з роботи. Мати Марини, Ольга Павлівна, місця собі не знаходила, все чекала від доньки новин, хвилювалася. Минав час, і Ольга Павлівна не витримавши, купила квиток і поїхала до дочки. Їй треба було самій переконатися, що в неї все добре. Марина була рада приїзду матері. Вона показала їй містечко. Ольга Павлівна була в захваті. І тут Марина зробила матері несподівану пропозицію. – Ти жартуєш, доню?! – тільки й вигукнула та…
Марина раптом вирішила переїхати в інше містечко. – Це моє життя! – сказала вона матері. – Я мушу спробувати, я
Читати далі