– Тобі що, важко дітей відвезти? Ну хворієш ти, але ж не без свідомості! У племінників за три дні змагання!
– Тобі що, важко дітей відвезти? Ну хворієш ти, але ж не без свідомості! У племінників за три дні змагання!
Читати далі– Тобі що, важко дітей відвезти? Ну хворієш ти, але ж не без свідомості! У племінників за три дні змагання!
Читати далі– Ірина, доброго ранку, а ти що це раптом одна цього разу на дачу приїхала? – через невисоку огорожу Іра
Читати далі– Вона вимагає, щоб мати на себе кредит оформила, майже на мільйон, ти собі уявляєш? І ще стільки ж її
Читати далі– Мамо, ти не можеш ставити нас з ним на один рівень! – голос дочки звучав з неабияким обуренням. –
Читати даліКабріолет зупинився на курній сільській дорозі, якраз біля будинку Марини. Вона якраз полола на городі моркву. – О, завітала, вже!
Читати даліЯ сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було! Я ще й замки на днях
Читати даліМарина стояла на самому краю зупинки, чекала на автобус. Надворі була спека, а тут ще й важкі сумки в обидві
Читати даліСонце ледве пробивалося крізь сірі штори у вітальні, де пахло старим деревом і кавою, яку я варила щоранку. Моя квартира
Читати далі-Мамо, мамо, ти що, спиш? Вставай, мамо.Єгорка давно прокинувся і шарпав, шарпав маму, а вона не відповідала. Вже й Олька
Читати далі— Квартира твоя!? А я її вже родичам пообіцяв, вибач — пізно передумувати!… … Сонячні промені пробивалися крізь запилене вікно,
Читати далі