“– Знаєш що, любий? – Якщо ти такий
“– Знаєш що, любий? – Якщо ти такий дбайливий син, якщо матуся в тебе важливіша за сім’ю, то й харчуйся
Читати далі
“Це все моє виховання, – із сумом думала жінка, – а значить, мені й нести цей тягар до кінця своїх днів
– Матусю, ми привеземо до тебе Сашка на вихідні? – злегка, ніяковіючи, запитала Наталя. Вона помітно нервувала, бо розуміла, що
Читати далі
У Сашка не стало бабусі. Старенька жила у селі і він поїхав в далеку дорогу… Нічого не змінилося в хатині, де пройшло його дитинство. Тільки бабусі більше немає, а будинок ніби жив і дихав її душею, її турботою. Ті ж мереживні серветки на полицях, той самий посуд. Ось його улюблена чашка. На полиці стояли його книжки, підручники. В одному з них він знайшов записку: «Давай дружити. Таня». Сашко згадав веселу дівчинку з зеленими очима. Заміж вийшла, поїхала з села давно… Олександр відкрив скриньку комоду і аж стрепенувся від побаченого
Лист від Олени Миколаївни – подруги бабусі Сашка, прийшов на початку грудня. Сумний лист… Він сповіщав про те, що бабусі
Читати далі
Ніна готувала вечерю, коли у двері постукали. На порозі стояла сестра. – Привіт! А я неподалік була, вирішила зайти, – усміхнулася сестра. – Заходь, – відповіла Ніна. Вони зайшли на кухню, Ніна зробила чай. – Ніно, я не просто так прийшла, – сестра опустила очі. – Можеш позичити мені гроші? – Ні! – вигукнула Ніна. – Як ні? У вас же є, ти сама говорила! – здивувалася сестра. – Після того, що ти зробила, я в житті тобі нічого не позичу! – холодно промовила Ніна. – А що я зробила? – здивувалася сестра. І Ніна все їй розповіла. Сестра вислухала Ніну і застигла від почутого
Починалося все дуже добре. Після весілля Сергій та Ніна стали жити окремо від батьків. Обидва були з багатодітних сімей, вони
Читати далі
– Доню, важко тобі буде у них жити, – просто казала, не наголошувала, чому саме так думає, вона скоріше відчувала, що так буде.
«Де б ти була, якби не я», – ось так гордо завжди казав мені чоловік. Він чомусь вважав, що я
Читати далі
– Ігорю, ходи-но сюди, ти де?! – гукнув з другого поверху свого будинку Андрій Іванович. Ігор Петрович швидко піднявся на другий поверх. – Ви мене кликали, Андрію Івановичу? – запитав він. – Припини до мене так звертатися, скільки разів тобі говорив! – обурився власник будинку, літній, але міцний чоловік. Він стояв біля вікна й спостерігав за тим, що робилося внизу. – Що там знову таке? – запитав він. – Що це за машину розвантажують? – Так це ж мама ваша, Ніна Павлівна, все влаштувала! – сказав Ігор Петрович. – Що влаштувала? – Андрій Іванович здивовано дивився у вікно, не розуміючи, що відбувається
– Ігорю! Ігорю, ходи-но сюди, ти де?! – гукнув з другого поверху свого будинку Андрій Іванович. Ігор Петрович швидко піднявся
Читати далі
Коли дійшла черга ділити майно, Марія без роздумів все дочці віддала.
Марія Петрівна все життя прожила в одному селі на Полтавщині. Жила просто, працювала тяжко, як і всі сільські жінки: робота,
Читати далі
Олена раділа, як дитина. Дача була маленькою, але такою гарною: дерев’яна веранда, сад з яблунями, бузок біля хвіртки, а головне – тиша, птахи і свіже повітря. Вона давно мріяла про таке місце, де можна відпочити душею.
– Це ваш будинок, дочко. На тебе оформили, щоб мала свій куток. Будеш із чоловіком тут відпочивати, – лагідно сказала
Читати далі
Василь прокинувся рано, вийшлв на подвір’я, потягнувся, оглянув двір. – Ех, дощу вже треба! – видихнув він. – Нічого на городі рости не хоче! Треба знову підливати. Чоловік вже взявся розмотувати шланг для поливу, як раптом за парканом з’явилася Алла, сусідка. – Василю, привіт! Іди сюди, щось скажу, – гукнула вона. Василь підійшов. – Василю, у Миколи сьогодні день народження, він просив тебе запросити, прийдеш? – запитала вона. – Прийду! – погодився він, а сам здивувався адже з Миколою вони особливо не товаришували. Але Василь навіть уявити не міг, що насправді задумала його сусідка Алла
Василь прокинувся вранці і за звичкою сказав дружині: -Доброго ранку, кохана!. Точніше, сказав він це не дружині, а її фотографії
Читати далі
Люба купила в магазині хліба, ковбаски, сиру… Прихопила й трохи мʼясця – вдома капусточка є свіженька домашня, можна й голубців накрутити на вечерю. З важким пакетом у руках, жінка відкрила хвіртку і зайшла до себе на подвірʼя. – Якось тихо так, – подумала вона. – Зазвичай Ілля мій у дворі грається, а це не видно його… Люба відкрила вхідні двері, зайшла в хату й оторопіла. Раптом десь із кухні почулися якісь гучні звуки. Жінка залишила пакет на підлозі в коридорі й поспішила на звук. Люба зайшла на кухню й здивовано застигла на порозі
– Ох, Сашко, важко мені без тебе, – молода жінка стояла біля памʼятника чоловіка. Польовий вітер ворушив куточки її хустки.
Читати далі