— Олено, не треба так. Мама не хоче робити нам погано. Просто вона переживає. Пам’ятаєш, як у Свєтки з нашого під’їзду квартиронаймачі продали холодильник і виїхали? Або як у тітки Валі всю проводку спалили?

Олена дивилася на чоловіка, ніби бачила його вперше. Ось він стояв біля вікна, поправляючи комір сорочки — той самий Андрій,

Читати далі

Віктор повернувся додому з роботи. Чоловік одразу зайшов на кухні, і здивувався. – Привіт! А ти чому не попередила, що у нас гості? – запитав він у дружини, побачивши на кухні ще якусь незнайому жінку. – Привіт, і це все? – здивувалася Людмила. – Більше ти нічого не хочеш сказати? – А що я ще маю казати? – поцікавився Віктор. – Ну, наприклад, про твоє майбутнє весілля! Чи про те, що ти скоро станеш татом! – уїдливо сказала Людмила. – Яке весілля? Яким татом? Що ти таке говориш?! – Віктор здивовано дивився то на дружину, то на незнайомку, не розуміючи, що відбувається.

Віктор повернувся додому з роботи. Чоловік одразу зайшов на кухні, і здивувався. – Привіт! А ти чому не попередила, що

Читати далі

Рита нагодувала синочка, вклала його спати. – А тепер можна і самій повечеряти, – сказала сама до себе жінка, і вийшла з кімнати. Рита попрямувала на кухню. Підійшовши до дверей кухні, вона почула, що на кухні Геннадій розмовляє зі своєю мамою. – Тільки потрібно зробити так, щоб Рита нічого не дізналася, – говорила свекруха сину. – А це вже цікаво, – подумала Рита. – Що вони від мене приховують?! Рита причаїлася біля дверей кухні, тихенько прислухалася до розмови свого чоловіка та свекрухи… і аж рота відкрила від почутого.

Рита нагодувала синочка, вклала його спати. – А тепер можна і самій повечеряти, – сказала сама до себе жінка, і

Читати далі

У неї було двоє: син Андрій із сім’єю та донька Галина, яка жила в місті й працювала вчителькою. Марія Іванівна давно не бачила їх усіх разом. Телефонували, писали, але одне – чути голос, інше – обняти.

Марія стояла біля хвіртки й вдивлялася в дорогу. Сьогодні обіцяли приїхати діти. У неї було двоє: син Андрій із сім’єю

Читати далі

Сусідська квартира після того, як не стало Ніни Михайлівни стояла кілька років порожня. Надія вже звикла, що вона єдина господиня у невеликому коридорчику на дві квартири, відокремленому від загальної частини під’їзду старими металевими дверима з обдертим дерматином… І раптом якось вона почула звук дрилі! Жінка подивилася у вічко – треба ж! Надія аж руками сплеснула від побаченого. У її коридорчику хазяйнував якийсь чоловік у шортах і синій майці!

Сусідська квартира після того, як не стало Ніни Михайлівни стояла кілька років порожня. Надія вже звикла, що вона єдина господиня

Читати далі

Ніна поїхала в село до батьків. Вона прополола грядки, зайшла в хату, лягла й задрімала. Крізь сон вона чула бурчання матері… – Виросла, матері не може допомогти! – казала та. – Все сама, все сама. Як так? Приїде, поїсть, і шукай вітра в полі. Спати вляглася. Жодної допомоги. Навіщо взагалі їздить?! Потім прийшов батько. У хаті запахло борщем і котлетками. – Буди її, – сказала мати. – Не заслужила, але нехай поїсть, бо ще перестане приїжджати. Треба ще дві грядки прополоти… – Навіщо ти так? – заступився батько. – Вона хороша дівчина. – Хороша тобі, але вона не моя! – раптом сказала мати. – Сам знаєш! Ніна аж прокинулася від почутого.

Ніна поїхала в село до батьків. Вона прополола грядки, зайшла в хату, лягла й задрімала. Крізь сон вона чула бурчання

Читати далі

– Слухай далі. Нещодавно намагався кота зі стільця прогнати, то він на мене так подивився… Мені навіть соромно стало. Я спробував його посунути.

– Алло, бабусю, це Сашко! Ба, я у в’язниці! – Де ти, любий?! – У в’язниці! У твоїх конкурентів, бабусю!

Читати далі

Геннадій Петрович готував вечерю, чекаючи на дружину Віру з роботи. На сковорідці смажилися котлети, округлі, апетитні. Картопелька варилася в каструльці. Раптом дзвінок у двері. – Напевно, Віра раніше звільнилася, – подумав Геннадій. – Або сусіду щось знадобилось. Відчинив. На порозі стояв і не сусід. І не Віра. Стояв чоловік. Незнайомий. – Геннадій? – запитав незнайомець. – Так, – підтвердив господар. – Дозвольте увійти? Справа… делікатна. Стосується вашої дружини, – промовив гість. – Щось сталося з Вірою? У неї проблеми? – захвилювався чоловік і пропустив незнайомця. Але Генадій навіть уявити не міг, що на нього чекало далі.

Геннадій Петрович готував вечерю, чекаючи на дружину Віру з роботи. На сковорідці смажилися котлети, округлі, апетитні. Картопелька варилася в каструльці.

Читати далі

Минуло тринадцять років після випуску. З того часу вони не бачилися, бо Павло поїхав на навчання, а потім там і залишився працювати. -Ти, Галю? – здивувався і зрадів Павло. – Ось це зустріч! -Привіт, я теж не відразу зрозуміла, що це ти, Павлику… Рада тебе бачити. А ти теж до Ірини Сергіївни?

Павло вийшов з автобуса з букетом квітів. Він озирнувся навкруги, сумно зітхнув і попрямував у бік школи. Павло вперше за

Читати далі

В Ірини залишилася лише одна близька людина, з якою вона, щоправда, вже давно не спілкувалася. Вважала, що надто вони різні й навіть зневажала їхній спосіб життя

– Господи, ну й хата… Іра гидливо оглядала старенький будиночок, у який кілька місяців тому переїхала її сестра з родиною.

Читати далі