— Мамо, ти ж обіцяла нам допомагати, поки ми не станемо на ноги, — сказала я, коли вже трохи прийшла до тями. — Доню, я допомагала вам 15 років. Ви обоє вже дорослі, у вас свої родини, — відповіла мама спокійно. — А як ми? Як нам тепер без твоєї підтримки?

На прощання з татом мама приїхала з круглим животом. Вона поклала переді мною на стіл конверт з євро і сказала:

Читати далі

– Візьми, дві тисячки хватить? – запитала мама слабким голосом. – Не хочу, щоб ти на мене витрачався. В тебе ж сім’я. І знаєте що? Антон взяв ті гроші. З немічних рук рідної матері він забрав останнє, навіть не завагавшись.

Я зайшла в кімнату і отетеріла. Мама лежала на подушках, бліда, з виснаженими руками. А поруч, у своєму дорогому костюмі,

Читати далі

— Ось саме, в місті працює, і в село не збирається. І Андрюху нашого, як теличка, поведе за собою, не приведи Господь. А Надія Іванівна прижилася тут, подобається їй сільське життя, калоші днями купувала в магазині, сам бачив. Вона господині, в якої орендує будинок, Галині, грядок накопала і квітів насадила в палісаднику, та натішитися не може

— Настю, чула я, Андрійко твій одружитися зібрався, – конопата Інна, колекціонерка пліток села Федорівка, приголомшила новиною свою сусідку, –

Читати далі

Галина вирішила йти на роботу через парк, щоб трохи провітрити голову. Жінка йшла повільно, насолоджуючись співом птахів. Раптом між деревами Галина помітила синю машину. – Дивно…Це ж машина мого Павла, – здивувалася жінка і попрямувала у бік машини. У автомобілі нікого не було. Галя озирнулася на всі боки – порожньо. Пройшовши кілька метрів, Галя зупинилася біля дерева, і несподівано їй відкрилася неочікувана картина. Галина придивилася і застигла від побаченого на місці

Галина вже збиралася додому, коли в кабінету зайшла Ганна: – Галя, подивися звіт! У мене знову цифри не сходяться, –

Читати далі

Таня мовчки кивнула, допиваючи чай. Біля дверей уже стояла валіза свекрухи. Нарешті закінчується цей марафон.

— Тетянко, сонечко, — промовила Валентина Петрівна, неквапно помішуючи цукор у чашці. — Хотіла перед від’їздом трохи з тобою побалакати…

Читати далі

Валентина поралася на дачі, прополола город, зібрала помідори. За справами не помітила, як настав вечір. – Зараз перекусити, випити чаю, і можна відпочивати, – усміхнулася вона сама собі і пішла готувати вечерю. Тільки-но жінка ввімкнула плиту, як раптом на телефон прийшло якесь сповіщення. Валентина взяла телефон зі столу, і побачила, що на її електронну пошту надіслали якесь відео. – Цікаво-цікаво, – промовила жінка і відкрила відеозапис. Валентина швидко переглянула це відео і… Остовпіла від побаченого.

Валентина поралася на дачі, прополола город, зібрала помідори. За справами не помітила, як настав вечір. – Зараз перекусити, випити чаю,

Читати далі

Микола сказав матері, що хоче познайомити її зі своєю дівчиною. Марина Петрівна трохи засмутилася. Вона вже було підшукала сину хорошу дівчину, але ще не встигла їх познайомити… – Мамо, вона тобі точно сподобається! – засміявся Микола, побачивши як відреагувала мати. – Ми ввечері зайдемо до нас. Марина Петрівна ледве встигла накрити легку вечерю, як почула за дверима сміх. Потім гримнули вхідні двері… – Мамо, це ми! – гукнув Микола. Марина Петрівна, награно посміхаючись, вийшла у коридор. – Мамо, знайомся, це моя дівчина! – сказав Микола. Марина Петрівна глянула на кохану сина й очам своїм не повірила

Марина Петрівна вимкнула світло в кабінеті, зітхнула, вийшла й зачинила двері. Сьогодні вони провели на пенсію медсестру, її незмінну напарницю

Читати далі