— Пригод захотілося? Я тобі зараз влаштую пригоди. Не подивлюся, що тут твої батьки. — Аркадій перевів свій погляд, що заплив від горілки на Максима. — Я влаштую йому таких пригод, що рідна мати не впізнає. — Не смій чіпати мою матір. Я розумію, що ти зараз п’яний, але якщо ти ще щось скажеш про мою матір… Ти про це пошкодуєш. — тим самим спокійним голосом відповів Максим.

— Йому не місце у нашому домі. Я більше не збираюся терпіти цього піжона. Нехай сьогодні ж забирається до біса!

Читати далі

– Ну що, красуне, готова стати дружиною найкращого чоловіка на світі? – забігла до кімнати її подруга Ліля з телефоном у руці.

– Ну що, красуне, готова стати дружиною найкращого чоловіка на світі? – забігла до кімнати її подруга Ліля з телефоном

Читати далі

– Ти скільки років до нас не приїжджала! Сім!? От і надалі не згадувала б про нас! Бачити тебе не можу! – почула Марина, ледве переступивши поріг будинку. Вона швидко скинула в коридорі туфлі і заскочила до кімнати, з якої долинали голоси. Вона побачила знервовану маму й Ніну, свою старшу сестру, яка жила в іншому місті і давно не відвідувала батьків. Дівчинка розгублено застигла у дверях. Вона думала, що її спокійна, добра мама розмовляє з кимось чужим, а виявилось, вона галасує до улюбленої дочки..! – Мамо, що трапилося? – підійшла здивована дівчинка до матері. Вона не розуміла, що відбувається.

– Ти скільки років до нас не приїжджала! Сім!? От і надалі не згадувала б про нас! Бачити тебе не

Читати далі

– Це наше із ним спільне рішення. Ринок зараз сприятливий для продажу. Нам потрібні кошти на початковий внесок для більшої квартири. Нашої квартири, а не орендованої. – А я?! – свекруха пирхнула з презирством. – А я? Мої плани? Моя старість? Ти навіть не порадилася! Не попередила! Просто взяла та… зруйнувала все! Ти все зіпсувала! Усі мої плани!

Двері у квартиру Ніни і Якова відчинилися так різко, що навіть стукнули об стіну і залишили відбиток від ручки на

Читати далі

— Кажу, знайдеш іншого, які твої роки. Он, Мишко Савченко досі у мене про тебе питає. А він ще зі школи в тебе закоханий був, видно. І не одружений досі. До речі, зарплата у нього більша, ніж у твого Гриші, та й…

— Ой, ну що ти плачеш… Чому, питається? Ну не може чоловік мати дітей, іншого знайдеш, які твої роки… —

Читати далі

Тетяна Павлівна приїхала в гості до сина та невістки, на сімейне свято. Жінка постукала у двері. – О, Тетяна Павлівна. Доброго вечора, – з усмішкою зустріла її Оля. – Проходьте, будь ласка. У нас все майже готово – Доброго вечора… – привіталася Тетяна, і пройшла у квартиру. Свекруха встигла помітити, що невістка напружена. – Можливо тобі, потрібна якась допомога? – любʼязно запропонувала вона. – Ні, у мене вже все готово. Стіл накритий. Ви краще проходьте у кімнату, – усміхнулася невістка. Тетяна Павлівна кивнула на знак згоди, відкрила двері у кімнату, де був накритий святковий стіл, і… ахнула від побаченого.

Тетяна Павлівна приїхала в гості до сина та невістки, на сімейне свято. Жінка постукала у двері. – О, Тетяна Павлівна.

Читати далі

Ірина та Софія знали одна одну з малечку. Разом ходили до школи, сиділи за однією партою, бігали босоніж по літніх калюжах. Усе в їхньому житті було спільним: перші зошити, таємниці про закоханих хлопців, мрії про майбутнє.

Ірина та Софія знали одна одну з малечку. Разом ходили до школи, сиділи за однією партою, бігали босоніж по літніх

Читати далі

Катя приїхала у рідне село. Вона не була в своїй хаті давно. На подвірʼї були зарості, хата наче аж похилилася від часу. Катя дістала з кишені ключа, але він чогось не підійшов. – Може це й на краще, – подумала жінка. Вона тихо обійшла довкола будинку. – Агов, а хто це там ходить?! – раптом почувся голос. – Що вам треба?! – Я хазяйка цього будинку! – гукнула Катя. – Збираюся продавати землю, от приїхала все оглянути… Старий дід, який гукав її, якось одразу знітився, опустив голову і пішов кудись вглиб двору. Катя не розуміла, що відбувається.

Катя приїхала у рідне село. Вона не була в своїй хаті давно. На подвірʼї були зарості, хата наче аж похилилася

Читати далі

— Добрий день, господине, ну нарешті! А я ваш новий сусід, Григорій… Матуся моя восени спочила, хата стара, та й не було мені в ній щастя. Дружина пішла, дітей не нажили, ну я її і продав сусідові, він зі старшим сином будуватися надумав. А я вирішив міським стати, почати своє життя спочатку.

Квартира після того, як Ніна Михайлівна відійшла у вічність, стояла кілька років порожньою. Надія вже звикла, що вона єдина господиня

Читати далі