Без категорії 

Я своєму сину так і сказала, що не дозволю, щоб невістка в нього грошей на елементарні речі випрошувала. Ну що це за справи? Хіба так можна? Я прийшла до них якось в гості, а невістка в сльозах, бо син не дав їй гроші на памперси і на продукти, сказав, що зараз немає таких грошей. – Не маєш, то зароби, або позич! – кажу я йому. – Мені за тебе соромно

admin

Я своєму сину так і сказала, що не дозволю, щоб невістка в нього грошей на елементарні речі випрошувала. Ну що

Читати далі
Без категорії 

– Мені 57 років, але я ще працюю. Все по хазяйству на мені. Чоловік на пенсії вже сидить – не працює. Я тоді заслабла була трохи і тут чоловік приїжджає від брата із села і заявляє: – Приїдеш, навіть поїсти нічого! Лежиш? Вже курку зготувати і макарони відварити, невеликий труд!..

admin

-Дочка мене не зрозуміла, син теж досить різко висловився, але я все одно вирішила: розлучаюся, набридло все, хоч те що

Читати далі
Без категорії 

Марічка пішла до мами. Вона завжди йшла туди, коли було важко. Там не питали з порогу, хто винен, а просто наливали чаю й чекали, поки сама заговориш. Ольга Миколаївна, її мама, була з тих жінок, які мали велике терпіння. Зятя Степана вона прийняла спокійно. Без особливої радості, але й без упередження. Просто сказала: – Якщо любиш мою доньку, то йдеш до хати. Якщо ж хочеш себе показувати – двері в нас широкі

admin

– От тільки не кажи, що знову йдеш до мами! – гаркнув Степан, кидаючи на стіл ключі. – І що,

Читати далі
Без категорії 

— Пішов геть, — сказала Маргарита Іванівна. — І цю свою забери. Ніколи не думала, що в мене син такий негідник. А Тамару я не залишу, будь впевнений

admin

Маргарита Іванівна з докором подивилася на сина, але нічого не сказала. – Мамо, це Ірина. Якщо ти не проти, ми

Читати далі
Без категорії 

Я впевнений, що ви не дуже добре думаєте про мене, але ви не праві. Мене абсолютно не лякає наявність трьох дітей. Мене лякає інше, а саме, я сам

admin

– Галю, зайди. Мій у погребі був і тобі картопельки набрав. Галина повернула до двору сусідки.– Ой, дякую, тітко Марино,

Читати далі
Без категорії 

Я не можу повірити своїм очам! Я тричі перерахувала гроші, і кожного разу не вистачало тієї самої суми – тисячі євро. Куди вони поділися? В голові виникало безліч версій, але жодна з них не пояснювала цю загадку

admin

Рахувала гроші я три рази, і таки щоразу переконувалася, що не вистачає тисячі євро. Я не могла збагнути – куди

Читати далі
Без категорії 

– Оленко, Оленко! Це я, Марія! Ну ти що, не впізнала чи що? – дуже знайомий голос пролунав в телефоні. Олена судорожно намагалася пригадати, що за Марія їй дзвонить в такій пізній порі, і нарешті зітхнула з полегшенням. Це була її двоюрідна сестра. Олена задумалася… Олену не полишало невиразне почуття, що тут щось не так. Як же вона мала рацію…

admin

– Оленко, Оленко! Це я, Марія! Ну ти що, не впізнала чи що? – дуже знайомий голос пролунав в телефоні. 

Читати далі
Без категорії 

Після маминого дзвінка. я вийняла сімку з телефону і викинула її геть. Зрештою, де я мешкаю вони із сестрою не знають, тож отой шматок пластику був єдиним, що нас поєднувало останні роки. Знаю, що мамі буде тепер дуже не просто, але остання наша розмова мені відкрила таки очі

admin

Після маминого дзвінка я вийняла сімку з телефону і викинула її геть. Зрештою, де я мешкаю вони із сестрою не

Читати далі
Без категорії 

І знову те саме, знову він пішов, – зітхнула Галина, закриваючи за Миколою двері. Це був уже, здається, восьмий раз. І кожного разу вона казала собі: «Це – востаннє». Але щоразу пробачала. – Їсти будеш? І так було не раз. То заводив якусь молодичку, то починав нове життя в місті, то кидав усе і їхав на заробітки. А тоді знову приходив. І Галина, яка собі клялася, що цього разу вже точно не прийме, м’якла і без зайвих картань ставила обід на стіл

admin

– І знову те саме, знову він пішов… – зітхнула Галина, закриваючи за Миколою двері. Це був уже, здається, восьмий

Читати далі
Без категорії 

У Надії Петрівни був ювілей. – Оце так – дев’яносто років! – подумала старенька. Приїхала вся величезна родина. Діти Надії Петрівни – вже пенсіонери, онуки, правнуки… Всі сіли за стіл. – А щось я ще одного нащадка бабусі не бачу, – сказав один з онуків і повернувся до двоюрідної сестри. – Наталю, де твоя дочка Світлана? – запитав він. – Вона скоро прийде, – сказала Наталя. Раптом вона встала. – У мене тост, – сказала жінка. – За п’ять поколінь за цим столом… – Наталю, чотири, – поправив сусід. – За п’ять! – повторила та. І тут всі обернулися й ахнули від здивування

admin

Надія Петрівна відкрила очі. Вона побачила сонячний промінчик на стіні. Обличчя осяяла щаслива посмішка: – Жива! Дожила до свого дня

Читати далі