Ганна Миколаївна пішла в дитячий садок забрати свого внука Олега. Він побачив бабусю, радісний побіг їй назустріч і вони пішли додому… Навпроти під’їзду на парковці стояв великий чорний джип. З нього вийшов якийсь чоловік і нерішуче підійшов до них. – Ви Ганна? – запитав він. – Вибачте, не знаю по-батькові. – Так… – здивовано пробурмотіла старенька. – Ганна Миколаївна я… – А це Олег, так? – запитав незнайомець, не відводячи погляду від хлопця. – Так, Олег! – сказала Ганна Миколаївна. – А ви хто взагалі такий і що вам треба? Ганна Миколаївна дивилася на чоловіка і нічого не розуміла

Ганна Миколаївна подивилася на годинник: – Уже п’ята година. Де внучка ходить? Знову нікому Олежика із садка забрати. Вона одягла

Читати далі

— Та нема таких слів, щоб розповісти, Ромо! Як переїхали, все життя перекинулося з ніг на голову. — То ж ви самі хотіли! Садиба, тиша, свобода, город… – Не вимовляй це слово вголос, – прошепотіла злякано мама. – Яке? Город? – Та тихо ти! Вони все чують. – Хто чує? — Овочі, Рома, культури ці безкультурні

— Алло, синку, ти повернувся з відрядження? — Вночі повернувся. Щось сталося? — Чи не міг би ти приїхати мене

Читати далі

Я своєму сину так і сказала, що не дозволю, щоб невістка в нього грошей на елементарні речі випрошувала. Ну що це за справи? Хіба так можна? Я прийшла до них якось в гості, а невістка в сльозах, бо син не дав їй гроші на памперси і на продукти, сказав, що зараз немає таких грошей. – Не маєш, то зароби, або позич! – кажу я йому. – Мені за тебе соромно

Я своєму сину так і сказала, що не дозволю, щоб невістка в нього грошей на елементарні речі випрошувала. Ну що

Читати далі

– Мені 57 років, але я ще працюю. Все по хазяйству на мені. Чоловік на пенсії вже сидить – не працює. Я тоді заслабла була трохи і тут чоловік приїжджає від брата із села і заявляє: – Приїдеш, навіть поїсти нічого! Лежиш? Вже курку зготувати і макарони відварити, невеликий труд!..

-Дочка мене не зрозуміла, син теж досить різко висловився, але я все одно вирішила: розлучаюся, набридло все, хоч те що

Читати далі

Марічка пішла до мами. Вона завжди йшла туди, коли було важко. Там не питали з порогу, хто винен, а просто наливали чаю й чекали, поки сама заговориш. Ольга Миколаївна, її мама, була з тих жінок, які мали велике терпіння. Зятя Степана вона прийняла спокійно. Без особливої радості, але й без упередження. Просто сказала: – Якщо любиш мою доньку, то йдеш до хати. Якщо ж хочеш себе показувати – двері в нас широкі

– От тільки не кажи, що знову йдеш до мами! – гаркнув Степан, кидаючи на стіл ключі. – І що,

Читати далі

— Пішов геть, — сказала Маргарита Іванівна. — І цю свою забери. Ніколи не думала, що в мене син такий негідник. А Тамару я не залишу, будь впевнений

Маргарита Іванівна з докором подивилася на сина, але нічого не сказала. – Мамо, це Ірина. Якщо ти не проти, ми

Читати далі

Я впевнений, що ви не дуже добре думаєте про мене, але ви не праві. Мене абсолютно не лякає наявність трьох дітей. Мене лякає інше, а саме, я сам

– Галю, зайди. Мій у погребі був і тобі картопельки набрав. Галина повернула до двору сусідки.– Ой, дякую, тітко Марино,

Читати далі

Я не можу повірити своїм очам! Я тричі перерахувала гроші, і кожного разу не вистачало тієї самої суми – тисячі євро. Куди вони поділися? В голові виникало безліч версій, але жодна з них не пояснювала цю загадку

Рахувала гроші я три рази, і таки щоразу переконувалася, що не вистачає тисячі євро. Я не могла збагнути – куди

Читати далі

– Оленко, Оленко! Це я, Марія! Ну ти що, не впізнала чи що? – дуже знайомий голос пролунав в телефоні. Олена судорожно намагалася пригадати, що за Марія їй дзвонить в такій пізній порі, і нарешті зітхнула з полегшенням. Це була її двоюрідна сестра. Олена задумалася… Олену не полишало невиразне почуття, що тут щось не так. Як же вона мала рацію…

– Оленко, Оленко! Це я, Марія! Ну ти що, не впізнала чи що? – дуже знайомий голос пролунав в телефоні. 

Читати далі