– Не треба мені брехати! – кричала вона. – Я все бачила! Все знаю! Бачила, які ви друзі! І скільки!
– Катю, це не правда! Ну, ти ж розумієш, що я не міг! Ти неправильно все зрозуміла, ми з Лєрою
Читати далі
Вся сім’я поїхала відпочивати. Олена залишилася одна в квартирі. Нарешті тиша… Раптом задзвонив телефон. Роздратовано, вона натиснула на зелену кнопку. – Оленочка! – почула вона у слухавці. Цей голос вона б впізнала з тисячі. – Олено, ти впізнала мене? Так, звісно вона впізнала… Тридцять років пройшло, як він зник з її життя
Вся сім’я поїхала відпочивати. Олена залишилася одна в квартирі. Вона, лежачи на дивані, заплющила очі і почала вже дрімати від
Читати далі
– Ідіть сюди, бідолахи!Схопивши котів за шкірки, вона зробила крок до виходу і зіткнулася у дверях з пожежником, якому доручили перевірити, чи є хтось у квартирі. Таня охнула, коли її підняли над підлогою і поставили вже на сходовій клітці.
– Сашко, Маринка телефонувала! Катя впоралася. Хлопчик, три двісті, п’ятдесят чотири сантиметри. – Чудово! – Питає, чи будеш ти хрещеним?
Читати далі
Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина заздалегідь про свої плани. Питати, які плани у сина вона не звикла, бо вважала, що усі в родині мають лише її слухатися, адже вона знає як краще. Назар і справді не міг відмовити мамі, хоча «маминим синочком» його аж ніяк не назвеш. Він добре вчився в школі, сам поступив в університет, рано став самостійним. З роботою йому пощастило, квартиру купив своїми силами. А маму він слухав виключно через любов і повагу
– Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина
Читати далі
Мамо, бережи їх, якщо зі мною щось станеться…”Саме ці слова мого сина Стаса я згадую щодня, відколи його немає поруч. Я й уявити не могла, що вони справдяться так швидко.
Мамо, бережи їх, якщо зі мною щось станеться…” Саме ці слова мого сина Стаса я згадую щодня, відколи його немає
Читати далі
Віка з Михайлом обідали в кафе. На дворі стояла неймовірна спека. – Слухай, а може у вихідні з’їздимо десь, відпочинемо, – сказала раптом дівчина. – Літо вже майже пройшло, а я ще не купалася. – Я не проти, – погодився Михайло. – Чудово, мені якраз подруга порадила хороший відпочинковий комплекс за містом, – додала Віка. – Так зараз, там все вже зайняте! – відповів Михайло. – Завчасно потрібно бронювати. – Ти правий, – сумно зітхнула Вікторія. – І що ж робити? – Є у мене ідея, – якось підозріло заявив Михайло. – Ідея? Яка ще ідея? – здивувалася Вікторія, але дівчина навіть уявити не могла, що задумав Михайло
Віка, ти чому така сумна? – спитав Михайло у дівчини, що сидить навпроти нього. – Сумна, бо літо вже наполовину
Читати далі
-Тільки дочко, до лікарні я не поїду. Піду я вже, мене внук чекає, я йому грошей маю принести, а то вижене нас зовсім на вулицю, та й на кого я котика свого залишу?
Міла спала дуже міцно, коли у двері хтось почав дзвонити. -Господи. Кого принесло так рано? – буркнула дівчина і перекинулася
Читати далі
– Це хто ж поставив машину на моє місце?! – бурчала Олена об’їжджаючи будинок вже втретє. Паркувалася вона поки не дуже добре, тому пригледіла собі зручну місцину під деревом. Олена вже звикла, що її місце завжди вільне і була дуже здивована, що воно зайняте. Та ще більша вона здивувалася, коли зустріла того, хто там паркувався
Олена була горда собою – нарешті вона купила машину! Сама! Накопичила! Ну і нехай, що машині вже 10 років, але
Читати далі
— Знаєш, що мене найбільше дратує? Не те, що торт критикує. А те, що ти мовчиш. — Що я повинен сказати? — Хоч щось! — Вона обернулася. — «Карино, не заважай мамі готувати». Або «Це сімейна традиція». Хоч слово на мій захист! Андрій опустив очі.
— Мамо, чому так рано встала? — Андрій зайшов на кухню, потираючи очі. — Ще й шостої немає. — Торт
Читати далі
У Ярослава з Ритою було весілля. Молоді вирішили, що все буде дуже скромно – грошей особливо не було. Молоді обмінялося поцілунками і пішли до гостей. Після ЗАГСу всі мали роз’їхатися по домівках… Гості чудово знали, що грошей на пишну урочистість у пари не було, тому ніхто особливо не очікував продовження. Всі вже готові були розійтись, але тут слово вирішив узяти Семен, старший брат нареченого. – Ну що, поїхали відзначати?! – весело запропонував чоловік. – Ми тут дещо підготували для молодих, скажімо так, невеликий, але досить приємний сюрприз! – Що саме? – насторожено запитала Рита. Вона застигла від здивування
– Шкода, що у нас не буде весільної урочистості, – з досадою пробурмотіла Рита, коли новоспечене подружжя вийшло з ЗАГСу.
Читати далі