У тебе крім кота інших турбот немає. З учорашнього вечора про нього тріщиш, — сердито огризнувся той.
— Іване, головне, ти за Кузею доглянь, м’ясо для нього в морозилці в мішечках заморозила, молочка купила. На вулицю не
Читати далі
Андрійку, ти хороший. Ти просто ще не знаєш, як це – коли тебе люблять. Малий мовчав, ховав очі. Але приходив знову і знову. І з часом почав допомагати: приносив воду, підмітав біля лавки, носив дрова. – Чому ви мені допомагаєте? – спитав він одного разу. – Бо одного дня і ти комусь допоможеш. І добро піде далі. Як коло по воді. Минуло багато років. Баба Оля постаріла. Пиріжків вже було менше – руки боліли, зір підводив. Але вона сиділа на тій самій зупинці, з тим самим кошиком і тією ж щирою усмішкою
– Бабцю Олю, а можна я ще раз пиріжка візьму? – запитав хлопчик у пошарпаній куртці, сором’язливо тримаючи теплий пиріжок
Читати далі
Юля готувала на кухні вечерю, коли у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Мені з тобою треба серйозно поговорити, – почала вона. – Проходьте, я чаю зроблю, – запросила невістка жінку. – Ну, що сталося? – запитала Юля, коли свекруха сіла за стіл. – А ти сама не розумієш? – з викликом сказала свекруха. – Ні, – знизала плечима Юля. – Ну, що ти робиш із себе наївну дівчинку. Думаєш, я не розкусила твій план? – раптом сказала свекруха. – Який план? Ви про що? – Юля здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається
Насправді батьки квартиру, що дісталася їм у спадок, одразу оформили на Юлю. Але Юля була ще підлітком, і їй було,
Читати далі
Олена зібралася, причепурилася й поїхала в гості до свого друга Анатолія. На вулиці йшов сніг. Дівчина довго чекала автобус. Нарешті він підʼїхав. Вийшовши на зупинці, Олена здивувалася, як багато зʼявилося нових будинків у тому селі. Дівчина дістала телефон і раптом зрозуміла, що він не зарядився. Мабуть, вона погано підключила зарядку! Олена пройшлася в один бік, потім у другий. Уже почало темніти, й Олена вирішила йти на зупинку, доки зовсім не заблукала. Пройшовши кілька кроків, дівчина раптом почула якийсь звук. – Хто тут?! – гукнула вона. Олена озирнулася й остовпіла від побаченого
Олена цього року вирішила не брати повну відпустку влітку. Вона надумала зробити вдома ремонт. Тому дівчина розділила відпустку на дві
Читати далі
Син у неї був єдиний – чоловік загинув, коли хлопчику було три роки, і все своє життя вона присвятила йому: виховувала, вчила, заробляла на квартиру.
Коли син привів цю дивну дитину, Ельвіра мало не заплакала. Але не від жалості до хлопчика, хоч виглядав він так
Читати далі
Усе, справа вирішена й оскарженню не підлягає! Будинок є, отже, гостей приймати можете. А все, що потрібно, ми з собою привеземо
– Як не сплатив? Ти що? Чому? – здивовано виглянула Світлана з ванної, де в цей час прала руками речі
Читати далі
Почав мрячити дощ. Дрібний, неприємний, холодний. Він швидко промочив шерсть. Бакс, мокрий, змерзлий, забився під перекошений, гнилий ящик біля одного з магазинів. Там було трохи тепліше і не капало. Він згорнувся клубком, але не спав. Перед очима виринали кадри з життя.
Ні, він не кликав її, не кричав услід машині, що їде, і жінці, що зникала в темряві. Він просто сидів
Читати далі
Якось на початку літа біля Маріїної хати зупинилася стара автівка. Вийшла з неї молода дівчина – струнка, темноволоса, з міста, видно, бо вся в модному. – Доброго дня, – несміливо озвалася. – Ви – пані Марія? – Так, я. А ти хто будеш? – Я… я Софія. Донька Оксани. Моя мама казала, що ви їй життя врятували. Марія аж злякалася. І раптом у пам’яті виринула картина з юності: дощова осінь, мокра дівчина в чужому пальто, перелякані очі
Марія вже й не чекала щастя, жила собі і вважала своїм обовʼязком просто допомагати людям, таку вже вдачу мала. Вдова,
Читати далі
– Чому ти так рано пішла? Пішла і всю мою радість з собою забрала
Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки, плакали, як замовк мамин голос… Чому не викликали лікарів, не відвезли
Читати далі
– Слухай, Майє, тут така історія… – вона в кількох словах описала ситуацію, – може, ти підкажеш, де нам такого кота знайти, щоб Христі сподобався, і тато нас не вилаяв? Так… так… цікаво… Як ти кажеш? Нічого собі! Може, дати Христі трубку, ти сама їй розповіси? Краще побачити, так? А куди під’їхати? Ага, знаю… ну тоді чекай…
Цієї суботи вони збиралися всією сім’єю їхати в розплідник за котом. Це рішення було вистраждане протягом декількох років. Зрозуміло, ініціатором
Читати далі