Я закрила ноутбук і подивилася на чоловіка. Він виглядав втомленим. Останнім часом ми часто втомлювалися – не від роботи, а від постійних розмов про гроші. Точніше, про те, кому і скільки я маю дати.

– Михайле, налий мені ще чаю, – попросила я, не відриваючи погляду від ноутбука. На екрані блимали цифри – денна

Читати далі

Наступного дня програма повторилася. Тамара Василівна зранку зайняла ванну кімнату, вимагала особливий сніданок, а ввечері влаштувала сцену через шум від пральної машини. — У селі такого гуркоту немає, — скаржилася свекруха. — Голова тріщить від вашої техніки.

Ніна виглядала у вікно й бачила, як таксі під’їжджає до під’їзду. Серце завмерло — Тамара Василівна приїхала. Чоловік Ігор уже кілька

Читати далі

Дочка Ніни, Ганна, сиділа збоку, ближче до вікна. Худа, в темному светрі, з кучерявим, трохи розпатланим волоссям. На тлі інших родичів вона здавалася тендітною, але насправді вона могла за себе постояти, і відра з водою потягати.

– Вона ж бездітна була! Тільки не розповідайте мені, що вона сама так вирішила, бац – і спадок вам! –

Читати далі

До Марини приїхала свекруха. Після того, як не стало її чоловіка, вона сама їздила машиною. Привозила Марині з Олегом фрукти, овочі, ягоди, гриби… Жінка з хазяйства поросят не тримала, а ось курочки завжди в неї водилися. – Свіжі яйця, грибочки пішли! – сказала вона з порога. – Вам на суп вистачить та й посмажити теж буде. Олеже, ану-но спустись до машини, там картоплю візьми! Олег вийшов, а свекруха звернулася до Марини: – А чого він такий сердитий? – Та зникли його гроші десь заощаджені, – сказала невістка. – Весь ранок мені перед очима скарбничкою своєю махав… – А чому ж скарбничкою?! – здивувалася свекруха і раптом видала несподіване…

До Марини приїхала свекруха. Після того, як не стало її чоловіка, вона сама їздила машиною. Привозила Марині з Олегом фрукти,

Читати далі

Вранці-рано поїхав у місто, дружина попросила купити продуктів у великому магазині. А взагалі, в них у передмісті дочка живе, але він до неї не заїжджав, бо поспішав. І повернувся тим же автобусом до обіду.

Михайло Трохименко привіз із міста сосиски. Два кілограми купив. Його дружина Шура аж зойкнула: — Навіщо так багато? Це ж

Читати далі

Яна з чоловіком вечеряли на кухні. – Я в душ, і спати, бо завтра рано вставати, – сказав Андрій до дружини, після вечері. – А я тим часом посуд помию, – усміхнулася Яна. Андрій вийшов з кухні, і через декілька хвилин у ванній зашуміла вода. Яна тільки встала підійти до раковини, як раптом пролунав сигнал телефону, повідомляючи про нове повідомлення. Яна повернулася і побачила на столі телефон Андрія. – Хто це так пізно пише? Можливо з роботи, щось термінове! – подумала жінка, і взяла телефон чоловіка. Яна відкрила повідомлення, прочитала його і…ахнула від побаченого.

Яна з чоловіком вечеряли на кухні. – Я в душ, і спати, бо завтра рано вставати, – сказав Андрій до

Читати далі

Сашко заперечував лише в тому, що це не хліб, а каша з рибою, але бабуся пояснювала значення цієї фрази та додавала, що котики хліб не їдять. Воно звісно, ​​з голоду і кірку гризти почнеш, але їжа ця не для хижака!

Асю брати ніхто не хотів… шкідлива, злюча до чужих кішка, хоч і красотка! Чужими для Асі були всі, крім Діани,

Читати далі

– Що робитимемо, Борю? Це ж треба, наречену в селі наш синок знайшов! – Алла притиснула долоню до щоки, й захиталася з боку на бік

– Що робитимемо, Борю? Це ж треба, наречену в селі наш синок знайшов! – Алла притиснула долоню до щоки, й

Читати далі

Ти ж сам казав, що вона тобі не рідна мама. Я розумію, що ситуація серйозна, але ж не везти її до нас додому, глянь, яка вона брудна. Для цього є спеціальні заклади, – шипіла на вухо Лариса, яка назвала себе нареченою Андрія, і яка приїхала разом з ним. Людмила Вікторівна все розуміла – діти вирішили відвезти її у притулок для літніх людей. Не хотілося покидати рідний дім, але що поробиш. Андрій і справді був їй не рідним, а інших родичів у старенької не було. У важких роздумах Людмила Вікторівна зайшла в хату, і як наказав син, вона стала збирати лише найнеобхідніше. Деякі речі, які довелося залишити, але які були дорогі її серцю як пам’ять, вона брала у руки, цілувала і плакала. – Мамо, ти збирайся, а я відвезу Ларису і повернуся за тобою, – сказав Андрій і завів машину

– Ти не можеш тут жити, мамо, тому збирайся. У нас інших варіантів просто немає, – сухо і спокійно сказав

Читати далі

—Ні, з цього рахунку я гроші брати не буду, відсотки пропадуть. Я не розумію, в чому проблема? Ти не можеш свої гроші мені переказати? Ну давай я тобі розписку напишу, що позичаю стільки-то і поверну тоді-то, — вже дуже нервовим тоном говорив Костянтин, — ну раз ти мені не віриш на слово.

— Кость, ти мені гроші ще не переказав? — Ні. Мариш, я тут подумав… Давай кожен залишатиметься при своїх грошах?

Читати далі