Марина приїхала в рідне місто. Десять років там не була. Жінка вирішила зайти в гості до свого друга Миколи. Вони дружили ще в юності… Був вечір, коли Марина зайшла на подвірʼя. У вікні Миколи було світло, якесь тьмяне порівняно з іншими вікнами. Штори були розсунуті, на підвіконні стояла якась квітка. Марина піднялася на третій поверх і подзвонила у дзвінок. – Ви до кого? – запитав чоловік, відчинивши двері. – До Миколи, я Марина… – почала було жінка, але двері вже відкрилися. Марина глянула на того, хто вийшов на поріг, і застигла від несподіванки

Марина завжди любила Миколу, з самого дитинства. Тоді вони жили в одному будинку й навчалися в одній школі, тільки він

Читати далі

Діана сіла на лавку з телефоном в руках, час від часу, поглядаючи на свою донечку Ганнусю. Та гралася з подругою… – Ваша дівчинка бігає? – раптом почувся голос. – Гарна! На лавку присіла незнайома дівчина. – Моя, дякую… – сказала Діана. – Діти – це щастя, – продовжила незнайомка. – Але коли вони бажані для обох батьків. Згодні? – Як же ж тут не погодитися?! – здивувалася Діана. – Ось ви, наприклад, народили доньку, а чоловік просив вас про це?! – раптом запитала дівчина. – Дівчино, ми ж незнайомі! – обурилася Діана. – Ви що хочете? Вона здивовано дивилася на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

Діана забрала свою донечку Ганнусю з дитячого садка, зайшли в магазин, а потім додому. На подвірʼї, як завжди, життя вирувало.

Читати далі

Значить, так тому і бути! Що ж, тепер мабуть думати про маленького треба, про життя. А де троє, там і четверо. Треба ж, думала вже все, вже сорок скоро, а тут на тобі! А Марат же як зрадіє, він ніколи не сумує, і звідки тільки сили у нього і доброти стільки.

Вероніка Григорівна вийшла з кабінету лікаря засмучена. Ще б пак, її побоювання підтвердилися, вона знову чекає дитину. Є багато жінок,

Читати далі

–  А тому, що воду на нашій вулиці слюсар Степан перекрив. Каже, якийсь вентиль треба міняти. Тож доведеться нам поки що на колонку ходити. Там вода завжди є. –  Ні… – Дівчинка поставила відро на землю. – Я цього не робитиму. Якщо кран є, з нього повинна текти вода.

Син Галини місяць тому одружився вдруге, і привіз цю вродливу тринадцятирічну дівчинку Мілу, доньку нової дружини, до нової бабусі. Привіз

Читати далі

Лариса закінчила чергову стрижку. – Ларисо, зайди до мене, – покликала її Марина, господиня салону. – Вже йду, – жінка швидко прибрала робоче місце і побігла до начальниці. – Я знаю, що ти знаєш про всі новинки. Нам запропонували закупити ось це, – Марина показала Ларисі каталог з засобами по догляду за волоссям. – Перший раз це бачу. А хто запропонував? – запитала Лариса. – Я, звичайно, обіцяла мовчати. Але це був твій колишній чоловік Андрій, – пояснила Марина. – Як колишній? Ми ж не розлучалися! – Лариса здивовано дивилася на господиню салону, не розуміючи, що відбувається

Лариса та Андрій познайомилися у салоні краси. Дівчина ще тільки починала працювати, але запис до неї був великий. Чоловічі стрижки

Читати далі

— Ну, що з нього за чоловік, – бурчав тато, – ні руками нічого робити не вміє, ні головою. Напевно, щось подібне чув про мене від свекор і чоловік. Але мої батьки були готові дати грошей нам на перший внесок на квартиру, а свекри – ні. Вони віддали перевагу іншому варіанту – перед самим весіллям Максиму купили машину. — Ну-ну, – посміхнулася моя мама, коли сваха оголосила про їхній подарунок, – жити йому ніде, вкладатися у спільну власність дітей не схотіли, а машина – особиста власність? Хитро, але нерозумно

— Любий, – кажу чоловікові, – можна я до батьків на машині доїду, погода така мерзенна, дощ іде. Не хочеться

Читати далі

Ігор з дружиною Любою поїхали в гості в село. Їхали вони до брата Ігоря – Захара. Той запросив їх на 25-річний ювілей його життя з дружиною Тетяною. Як кажуть – срібне весілля… Ігор з Любою допомагали накривати столи на подвірʼї, зустрічали гостей. Потім заграла музика, заспівали пісні, пішли танці… – Уявляєш Ігорю, 25 років прожили ми з Тетяною! – казав Захар брату. – Тетянку свою я люблю, ніхто, крім неї, мені не потрібен! – Захаре, та годі тобі вже, – прошепотіла йому дружина. А Ігор глянув на свою Любу, і тут у нього промайнула несподівана думка

Телефон Ігоря дзвенів голосно й вимогливо, доки він не відповів. Дзвонив його двоюрідний брат із села. – Привіт, Захаре, привіт!

Читати далі

— Ну в мами завжди був поганий апетит. Вона не любить суп, а від макаронів поправляються. А вона за фігурою стежить. — Дивна дієта, не знаходиш? Кава з тістечком як рідна залітає, а макарони мабуть із ворожого табору, одразу на дупі відкладаються. — Ну перестань! Тобі шкода, чи що? — Ні, але я іноді теж хочу чай попити. Іду з роботи, впевнена, що вдома є солодке, а виявляється, що з солодкого тільки цукор і її нудотні посмішки

— Дорогі гості, а вам господарі не набридли? – Катя кипіла, немов розігрітий чайник. — А що таке? – здавалося,

Читати далі

— Ох, Наталю, і не пощастило ж тобі з матір’ю! Вертихвістка скажена вона, ось що! І татусь у тебе такий самий! Що одному, що іншому – гулянки тільки й потрібні! А що літечко коротке – про те їм і знати не хочеться! Та й минуло вже воно! Дитя по двору бігає, а їм все одно – волю подавай! Я, ось, що тобі скажу, Наташко! Просися до тітки! Нехай Нінка тебе забере! У неї хоч сита будеш! А якщо з батьком залишишся, то нічого доброго на тебе не чекає! Так і знай! У нього будинків – як у зайця теремів! Він уже, он, нову сім’ю собі пригледів! А тебе куди? Його коханка тебе не прийме. У неї своїх – семеро по лавках! Зайвий рот ні до чого! Зрозуміла

— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози. — Ні. Не говорили їй нічого.

Читати далі

— Буває, що й без дітей добре, якщо обоє не бажають. – Відгукнувся батько. – Але тут інший випадок. Не розумію я чоловіка твого, дочко. Дружина красуня, розумниця, господиня гідна. Що ще треба? Живи та радуйся, заведи низку дітлахів. Ех! – З’явилася не запилилася! — замість вітання одразу сказала Марина Вікторівна. — І де тебе в суботу рано носило, скажи на милість?

— Діма, я до тата заїду у вихідний.Попереджаю заздалегідь, бо встанеш, а мене немає. — сказала я чоловікові, вже взуючись,

Читати далі