Вільна Україна

Я зайшла в кімнату і отетеріла. Мама лежала на подушках, бліда, з виснаженими руками. А поруч, у своєму дорогому костюмі,

– Доню, як ти? Як син? До речі, ім’я вже придумала? – Немає в нього імені. Нехай нові батьки називають

— Настю, чула я, Андрійко твій одружитися зібрався, – конопата Інна, колекціонерка пліток села Федорівка, приголомшила новиною свою сусідку, –

Галина вже збиралася додому, коли в кабінету зайшла Ганна: – Галя, подивися звіт! У мене знову цифри не сходяться, –

— Тетянко, сонечко, — промовила Валентина Петрівна, неквапно помішуючи цукор у чашці. — Хотіла перед від’їздом трохи з тобою побалакати…

Валентина поралася на дачі, прополола город, зібрала помідори. За справами не помітила, як настав вечір. – Зараз перекусити, випити чаю,

Марина Петрівна вимкнула світло в кабінеті, зітхнула, вийшла й зачинила двері. Сьогодні вони провели на пенсію медсестру, її незмінну напарницю

– Олено, слухай, а Артем сьогодні не зможе підмінити мене? Він начебто вільний, але щось я додзвонитися не можу. –

– Що він у ній знайшов! Ні пики, ні шкіри. Худа, як дошка, схопити нема за що. Спереду немає і

— Вітя, коли вже твоя мати поїде додому? — запитала Аня чоловіка перед сном. — А що таке? Вона тобі