Ірина та Софія знали одна одну з малечку. Разом ходили до школи, сиділи за однією партою, бігали босоніж по літніх калюжах. Усе в їхньому житті було спільним: перші зошити, таємниці про закоханих хлопців, мрії про майбутнє.

Ірина та Софія знали одна одну з малечку. Разом ходили до школи, сиділи за однією партою, бігали босоніж по літніх

Читати далі

Катя приїхала у рідне село. Вона не була в своїй хаті давно. На подвірʼї були зарості, хата наче аж похилилася від часу. Катя дістала з кишені ключа, але він чогось не підійшов. – Може це й на краще, – подумала жінка. Вона тихо обійшла довкола будинку. – Агов, а хто це там ходить?! – раптом почувся голос. – Що вам треба?! – Я хазяйка цього будинку! – гукнула Катя. – Збираюся продавати землю, от приїхала все оглянути… Старий дід, який гукав її, якось одразу знітився, опустив голову і пішов кудись вглиб двору. Катя не розуміла, що відбувається.

Катя приїхала у рідне село. Вона не була в своїй хаті давно. На подвірʼї були зарості, хата наче аж похилилася

Читати далі

— Добрий день, господине, ну нарешті! А я ваш новий сусід, Григорій… Матуся моя восени спочила, хата стара, та й не було мені в ній щастя. Дружина пішла, дітей не нажили, ну я її і продав сусідові, він зі старшим сином будуватися надумав. А я вирішив міським стати, почати своє життя спочатку.

Квартира після того, як Ніна Михайлівна відійшла у вічність, стояла кілька років порожньою. Надія вже звикла, що вона єдина господиня

Читати далі

Степан знову прокинувся від сліз дружини. Василина лягла обличчям у подушку і плакала тихо, щоб не розбудити чоловіка. А він все одно почув… – Ну що ти, Василинко моя, не плач, знаєш, як я тебе люблю, – казав Степан. – Я тебе ніколи не покину і прибери ці думки з голови. Багато хто живе без дітей, ну на крайній випадок візьмемо з дитячого будинку. Не в дітях щастя. Головне – ми любимо один одного. Він приніс склянку води і заспокоїв дружину. Наче Василина затихла, а може заснула. Але Степан не міг заснути. Правда, яку він приховував від дружини, могла зачепити її…

Степан знову прокинувся від сліз дружини. Василина лягла обличчям у подушку і плакала тихо, щоб не розбудити чоловіка. А він

Читати далі

«Зазвичай виходить менше, а цього місяця, разом з авансом, вийшло більше тридцяти. Ще начальник дві тисяч премії виписав.

Сьогодні на картку переказали зарплату, сімнадцять тисяч. Анна йшла додому в гарному настрої: «Зазвичай виходить менше, а цього місяця, разом

Читати далі

Дід мій хорошою людиною був, доброю… І Степан такий самий. Кульгавий він був, з дитинства, але ніколи нікого в житті не образив. І пішов засвіти, рятуючи дівчинку. На неї мчала вантажівка, він побачив, відкинув її вбік, а сам… — Стривайте, а він випадково років тридцять п’ять тому не був у радгоспі, тут недалеко?

Баба Ганна випила кислого молока, помолилася і зібралася спати. Коліна сьогодні боліли сильніше, ніж зазвичай. Розтирання на спирту не допомагало,

Читати далі

– А де ти думала ночувати, коли сюди їхала? – Катя навіть не намагалася бути м’якою. – Ти мені зателефонувала за десять хвилин до прибуття. Я не готель. Я навіть не була вдома, між іншим.

– У тебе ж вільна кімната, Катю, що тобі варто? Ну, переночує вона, вранці й поїде. Катя стояла біля хвіртки,

Читати далі

Біля воріт цього ж будинку ми помітили кілька відер картоплі на продаж, а продавців не було видно. Вирішили зупинитися й дорогою купити картоплі, тим паче місце тут чисте, тихе, картопля не з полів, а домашня.

Ми проїжджали однією з вулиць котеджного містечка, і я звернула увагу на добротний будинок, біля якого стояли чотири машини. —

Читати далі

Таня стояла на пероні й дивилася на поїзд, що їхав у далечінь. Її поїзд… Таня мала їхати в село до свого коханого Дмитра. Дівчина сіла на лавку й поставила поруч переноску з рудим котом. – І що мені тепер з тобою робити? – дивлячись на кота, роздратовано подумала Таня. Раптом задзвенів телефон. Це був її Дмитрик. – Тетянко, ти вже виїхала?! – запитав він у слухавку. – Ой, Дмитрику, я поки що не їду… – раптом сказала Тетяна. – Ти не повіриш, що зі мною тут сталося. – Як це не їдеш?! – Дмитро не розумів, що відбувається

Таня стояла на пероні і приголомшено дивилася на поїзд, що їхав у далечінь. Її поїзд… Вона вкотре опинилася в незрозумілій

Читати далі

– А що нас чекає у суботу? Очікується тайфун чи торнадо? А може, до нас у гості прийде твоя подруга Люся? – Запитав Ігор, для якого всі перелічені події були рівнозначні.

– Ігорю, не плануй нічого не суботу, – сказала чоловікові Лєра, ставлячи перед ним тарілку. – А що нас чекає

Читати далі