– А що ти хотів? Тетяна – доросла дівчина, а ти не поспішав, не виявляв ініціативи, їй було прикро…
– Ні, мамо, не піду. – Як це – не підеш? – Галина Андріївна аж остовпіла. – Я Тетянці обіцяла!
Читати далі
Коли Оксанка виходила заміж за Сергія, всі подруги дружно попереджали: – Дивись, там свекруха крута! Кажуть, не любить невісток і всім командує. Оксана лише посміхалась. Вона була дівчиною розумною, з села неподалік, сирота з п’ятнадцяти років. Виховували її бабуся з дідусем, а після того як їх не стало, вона залишилася сама себе. Коли зустріла Сергія – доброго, лагідного хлопця з технікуму – то мов відчула: це її берег
Коли Оксанка виходила заміж за Сергія, всі подруги дружно попереджали: – Дивись, там свекруха крута! Кажуть, не любить невісток і
Читати далі
– Андрію, синку, коли ти вже запросиш нас на дачу? Невже у вас все ще триває будівництво?
– Андрію, синку, коли ти вже запросиш нас на дачу? Невже у вас все ще триває будівництво? – Мамо, це
Читати далі
— А мені?! — перебив він, голос зламався і став якимось несподівано слабким. — Мені не потрібно нічого, так? Я тепер просто додаток — бонус до вашого «нового щастя»! Новий чоловік, нова донька… А я тут як нагадування, що не завжди все за планом… Світлану ніби вдарили — серце стиснулося, слова сина палили гірше будь-яких образ. Вона оніміла на секунду, не в силах вигадати жодного виправдання.
Почалося все три роки тому. Світлана вирішила, що можна дати собі другий шанс — і вийшла заміж. Олег в їхнє
Читати далі
— Два роки тому від мене пішла дружина. Сказала, що їй набридло жити від зарплати до зарплати. Вона познайомилася з кимось в інтернеті, забрала доньку і поїхала в Німеччину, до старого і багатого німця. — Ти ж начебто пішов? Кинув дружину і сина. Чого так швидко повернувся? Чи вигнали? – Чоловік із викликом подивився на Бориса.Вони виглядали як два півні, що рвуться в бій.
Віра ходила з кута в кут по квартирі. Вона ніяк не могла повірити в те, що відбувається. Та й як
Читати далі
Ігор прокинувся від настирливого дзвінка будильника. Голова розколювалася. Він потягнувся, шукаючи Марину, але рука торкнулася порожнечі. Її половина ліжка була незайманою. У пам’яті виринали уривки: його тріумф, її мовчання, валіза. Усміхнувся. Пішла. Та повернеться. Коли гроші скінчаться.
— Ну що, дочекалися! — Ігор ввалився до квартири, розмахуючи портфелем, ніби це був переможний прапор. — Завтра рада директорів.
Читати далі
– Маринко, зайди до мене, – подзвонив Марині її начальник – Андрій Михайлович. Дівчина поправила комірець блузки, обсмикнула спідницю і пішла до директора. У його кабінеті пахло дорогими жіночими парфумами. За столом сиділа Інна – дружина начальника і недобре дивилася на Марину. Сам Андрій Михайлович стояв біля вікна, поклавши руки в кишені штанів. Він навіть не обернувся, коли Марина зайшла. – Сідай, – сказав він. Марина обережно сіла на стілець. – Ну що, голубонько, – раптом сказала Інна. Знаєш, я ж бачу, як ти на мого чоловіка дивишся! Як крутишся тут постійно! – Інно Володимирівно, про що ви? – Марина не розуміла, що відбувається
– Маринко, зайди до мене, – голос Андрія Михайловича у слухавці звучав тихо і якось не так як завжди. Такого
Читати далі
Марія Миколаївна встала, як завжди, о пів на шосту – треба приготувати сніданок і проводити чоловіка і сина на роботу. – Мамо, де мої джинси? – долинув з кімнати голос сина. – Так, в пранні ж! – От же ж! Я їх сьогодні одягнути збирався! – Віталік, вставай! Сніданок готовий. – Уже встаю! – пробурчав чоловік. Іноді Марія відчувала себе чимось на зразок меблів
Марія Миколаївна встала, як завжди, о пів на шосту – потрібно приготувати сніданок, поробити деякі справи і проводити хлопчиків на
Читати далі
Марія стиснула зуби. Вона знала, що там нічого, крім картоплі та банок із соліннями, немає. Але сперечатися з Лідою було марно – та завжди домагалася свого. Повернувшись із банкою огірків, Маша поставила її на стіл.
Сонце вже стояло в зеніті, коли Маша, витираючи піт з чола, присіла на веранді. Літо видалося жарким, і вона зранку
Читати далі
– Що так швидко дитину завели? Для себе пожили б, – єдине, що вона знайшла сказати
“-Сюрприз? Це не сюрприз, це неподобство. Знову дитина.. Наталя, та ти працювати просто не хочеш, а спеціально штампуєш цих дітей
Читати далі