Артем дуже засумував. А як же ж?! Хлопець закохався в Світлану, а та поїхала до себе в місто. І чи ще повернеться колись у село було невідомо… Хлопець майже не розмовляв з родичами. Він тільки допомагав по господарству батькові і мовчав. Батько теж почав хмуритися й хвилюватися. Дуже йому було шкода сина. Але одного разу бабуся Артема забігла в хату. – Артеме, у нас гості, став чайник! – вигукнула вона. – А з якого це часу я ставлю твоїм гостям чайник? – похмуро відповів онук, виходячи з кімнати на кухню. Він глянув хто прийшов і одразу побілів від побаченого
Артему, тридцятирічному хлопцю, не щастило з дівчатами. Всі його ровесники вже давно були одружені, мали дітей, у деяких сини навіть
Читати далі