У Миколи не стало дружини. Дочка із зятем підтримували його, як могли. Та й він їм допомагав, часто забирав онука Сашка з дитсадка. Аж раптом дочка із зятем та онуком прийшли до нього схвильовані. – Тату, у нас до тебе є дуже серйозна розмова, – з порога почала Тетяна. – Тільки, прошу тебе, одразу не відмовляйся! – Від чого не відмовлятися?! – здивовано запитав Микола. – Від того, що ми тобі зараз запропонуємо, – загадково сказала Тетяна. – Нам з Олегом здається, що тобі вже пора. – Що пора? – Микола дивився на дочку й не розумів, що відбувається
Микола овдовів п’ять років тому… Усі ці п’ять років дочка із зятем підтримували його як могли, допомагали, часто відвідували. Та
Читати далі
