Вільна Україна

Марія вже й не чекала щастя, жила собі і вважала своїм обовʼязком просто допомагати людям, таку вже вдачу мала. Вдова,

Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки, плакали, як замовк мамин голос… Чому не викликали лікарів, не відвезли

Цієї суботи вони збиралися всією сім’єю їхати в розплідник за котом. Це рішення було вистраждане протягом декількох років. Зрозуміло, ініціатором

– Паша, мама прийде, п’ять тисяч їй віддай! – З якого переляку? – З того, що вона нам займала. –

Насправді батьки квартиру, що дісталася їм у спадок, одразу оформили на Юлю. Але Юля була ще підлітком, і їй було,

– Село, городи, гумові чоботи – мені все це набридло. Іване, ти вибач, але різні ми з тобою. Я йду,

– Відчиняй! Ми знаємо, що ти вдома! Марина завмерла у вузькому передпокої своєї однокімнатної, притискаючи до грудей телефон. Голос батька

Марина раптом вирішила переїхати в інше містечко. – Це моє життя! – сказала вона матері. – Я мушу спробувати, я

– Ірочко, як же так? Виходить, ти гроші взяла та ще й квартиру вимагаєш? – Не добре це, дівчинко, –

– Ти знову поставила чашки не туди, – сердито кинув Сергій, зазираючи в кухонну шафку. – І добрий ранок тобі,