— Знаєш, Денисе, я тобі історію розповім. Мені було тридцять, як тобі зараз. Теж вважав — я мужик, я працюю, решта не моя справа. Дружина просила допомогти — я відмахувався. Посуд помити? Нехай сама. Підлогу протерти? Не чоловіча справа. З дитиною погуляти? Я втомився. — А те, що одного разу прийшов додому, а вдома порожньо. Дружина поїхала до матері. З сином. Назавжди.
— Ні, ви уявляєте? — Денис кинув телефон на стіл так, що чашка з кавою підскочила. — Тепер я ще й
Читати далі