Рита з Романом одружилися. На весільному бенкеті мати нареченого урочисто вручила ключі від квартири. – Це мій подарунок єдиному синові, – Світлана Григорівна гордо обвела всіх гостей поглядом. Щастю молодих не було межі. Після весілля Рита з Романом вирушили у весільну подорож і повернулися додому. – Ну що, коханий, настав час зайнятися переїздом, – сказала якось після повернення Рита. – Переїздом? – не зрозумів Роман. – Ну так, у квартиру, яку подарувала твоя мама, – усміхнулася Рита. – Рито, тільки вислухай мене спокійно, та зрозумій, – раптом сказав Роман і все розповів дружині. Рита вислухала чоловіка і застигла від почутого 

Батьки Рити засмутилися після весілля дочки. І було б від чого! На весільному бенкеті мати нареченого урочисто вручила йому ключі

Читати далі

— Кажуть, ти чекаєш дитину. І що від мого сина. Правда? Настя скинула на неї очі. І тієї ж миті обличчя її спотворилося, губи затремтіли. — Правда, — видихнула вона. — Він… він поїхав, а я… Мама каже, щоб позбавилася, а я не можу. Ми з ним любимо одне одного. Ми листувалися. Я йому все хотіла сказати, але мати мої листи рве

— Лідко, а правду баби кажуть, що Настя Морозова від Льошки твого пузата ходить? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли

Читати далі

Ото невдало Марічка заміж вийшла, не щастить так не щастить, – казали в селі люди. А Василь ці пересуди слухати не міг, вважав себе винним, що все так склалося. Відпустив кохану, коли вона надумала заміж за іншого виходити, але забути не зміг. – Василю, а ти чому сам? – Доля, – усміхнувся. — Одну жінку любив, та й не відпустило досі. Вона опустила очі. Мовчала довго. А потім прошепотіла: – Знала я, Василю. Давно знала

– Ото невдало Марічка заміж вийшла, не щастить так не щастить, – казали в селі люди. А Василь ці пересуди

Читати далі

Від Ігоря пішла його дружина Віра. Пішла до іншого чоловіка… Ігор дуже переживав. На роботу йти не хотілося. Він не думав дуже сумувати, просто хотілося побути на самоті. Взявши тиждень вихідних, Ігор накупив продуктів, щоб щодня не виходити з дому, і почав обдумувати ситуацію, що склалася… Тиждень пролетів непомітно. Ігор саме збирався поголитися й причепуритися, бо йому завтра треба було виходити вже на роботу, як раптом почув у коридорі якусь метушню! – Хто це там такий?! – ахнув чоловік і вискочив з кімнати. Він зайшов у коридор і застиг від здивування

– Ігорю, нам треба терміново поговорити, – сказала своєму чоловікові Віра. – Я більше не можу цього приховувати! Я люблю іншого,

Читати далі

Марина забрала доньку зі школи і повернулася додому. Жінка зайшла в коридор, і побачила в квартирі свекруху. – Привіт, Марино! А я на тебе чекаю, – усміхнулася Віра Петрівна. Марина відправила доньку у кімнату, а сама з свекрухою усамітнилась на кухні. – Я все знаю, Марино, – одразу сказала свекруха. – Ви про що? – здивувалася жінка. – Вчора до мене заходив син і розповів мені про ваш «секретик»! Негідник він, що ж тут додати, – раптом почала Віра Петрівна. – Та про що ви? Що вам розповів Вадим? – Марина здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

Марина ніколи не вважала себе ревнивою. А ще вона була явно не з тих дружин, які копаються в телефоні чоловіка,

Читати далі

Олена та Максим одружилися. Після церемонії усі зібралися у ресторані. Тамада оголосив, що настав час для вручення подарунків та привітань. Першими підійшли батьки Олени та вручили пухкенький конвертик. – А тепер слово батькам нареченого! – весело промовив тамада. Валентина Петрівна піднялася з-за столу, її чоловік пішов за нею. Вони підійшли до молодих. – Вітаємо вас, з цим радісним днем! Прийміть від нас цей скромний подарунок, – сказала Валентина Петрівна до сина та невістки. Всі гості глянули на подарунок батьків нареченого і застигли від побаченого.

Олена та Максим одружилися. Після церемонії усі зібралися у ресторані. Тамада оголосив, що настав час для вручення подарунків та привітань.

Читати далі

Микола приїхав у гості до батька. Від того цілий тиждень не було нічого чути. Микола спеціально приїхав пізно, щоб батько був удома. Він почав дзвонити у двері. Але батько чомусь не відкривав… – Оце так… – пробурмотів син. Микола дістав телефон. – Тату, ти коли будеш? – запитав він у слухавку. – Не знаю, – задумливо відповів старенький. – Може, мене взагалі не буде. А що? – Як це не буде?! – ошелешено запитав син. – А ти де? – Я в Тамарочки, – спокійно сказав чоловік. – У якої ще Тамарочки?! – Микола застиг з телефоном в руках, не розуміючи, що відбувається

Микола з Наталкою прийшли на чергову адресу дивитися двокімнатну квартиру. Микола підбирав квартиру для свого батька, який погодився в обмін

Читати далі

І ніхто з них не помітив пару злих очей, що стежать за сім’єю зі щілини між підлоговими дошками. — Ще одні з’явилися, – бурчав домовий, терзаючи скуйовджену, давно не чесану бороду, – не жити вам тут, не радійте. Домовик був розсерджений на весь людський рід, ті, хто побудував дім і прожив тут довге й щасливе життя, раптово поїхали в невідомому напрямку

Поява третьої дитини в сім’ї Мельників мало б стати радісною подією, якби не старший син. Тринадцятирічний Костя хмурився і дратувався,

Читати далі

Олексію, знов ти сапу загубив? – бурчав батько, заглядаючи до хліва. – Та не загубив, а поставив, де й завжди, – відповідав Олексій. – Раніше люди пам’ятали, куди ставлять речі. Назар сміявся з тих перепалок діда і тата. Йому було двадцять один. Він тільки-но закінчив аграрний коледж, і хоч міг залишитися в місті, чогось потягнуло додому. Його друзі дивувались: – Назаре, ти що, в село? Там інтернет ледве ловить! – А в місті ловить, а щастя не ловиться

– Дивні вони, і як тільки з усім справляються? – люди в селі скоса продивлялися на хату літнього Яреми, до

Читати далі

– Залиш при собі своє розлучення, нарешті. Справа минула, – шепнула Тамара Сергіївна сестрі, – а сьогодні їхнє свято. І нехай усе в них буде добре

Над Валею в училищі сміялися всі. На фізкультурі повненька, пухка дівчина не могла ні гімнастичні вправи робити, ні по канату

Читати далі