Микола повернувся додому з відрядження. – Їсти будеш? – з порога запитала його дружина Алла. – Звичайно! – сказав Микола. – Ще питаєш? А що в нас смачненького? – Та нічого поки що, – махнула рукою Алла. – Вареники зараз зваримо. Постав воду, поки я закину твій одяг пралку… – Знову куплені вареники?! – не витримав Микола. – Ти що, не могла приготувати нормальний обід, Алло? – А я купила собі сукню! – Алла вийшла з кімнати в обновці. – Тобі подобається? Микола навіть не глянувши на Аллу, вийшов з квартири і постукав до сусідки Валі. Вона відкрила двері і застигла від побаченого

Алла закінчувала педагогічне училище. Вона вже була запрошена працювати у початкові класи школи. Про це дівчина мріяла з дитинства працювати

Читати далі

Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала, що той завжди собі якісь справи шукає. – Навіщо нам стільки капусти? Ту, що ми в минулому році посадили, ледве з’їли, – бурчав Микола. Бабуся Ганна дивилася на них і не могла зрозуміти, чому вони на дрібницях сперечаються, зітхала і час від часу пригадувала: – А от твій дід був інакший. Міг тиждень мовчати, як образиться. А потім візьме – і зробить мені табуретку нову. Без слів. А я знала: це «вибач»

– Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала,

Читати далі

Петрику, запиши все у зошит, а я з пенсії поверну, – сказала літня жінка, що стояла в черзі біля прилавку. – Не проблема, беріть тітко Ганно, потім порахуємося, – відповів Петро. Чоловік був власником невеликої крамнички в їхньому селі. Колись її тримала інша родина, родина Гриців. Але коли господарів не стало, їхні діти поїхали в місто, і крамницю викупив Петро – мовчазний, працьовитий чоловік років шістдесяти. Тепер вона зветься “Крамниця Петра – крамниця добра”

– Петрику, запиши все у зошит, а я з пенсії поверну, – сказала літня жінка, що стояла в черзі біля

Читати далі

Я не добрішою була – я тупенькою була. Яка все терпіла, все пробачала, та ще й винуватою себе вважала. Дякую, що вилікував

Щелепа колишнього чоловіка з гуркотом приземлилася десь у районі першого поверху, коли він побачив, як я паркую свій новенький джип

Читати далі

Павло не дуже ладнав зі своєю тещею Маргаритою Павлівною. Якось вони посварилися і теща десь зникла на кілька тижнів. Ні дзвінків, ні візитів, ні навіть її звичайних «доброзичливих» повідомлень. Павло навіть на мить подумав, що теща вирішила не лізти в їхнє з дружиною життя. Що вона нарешті зрозуміла – їхня сім’я – це не для її постійного нагляду й докорів. Зять видихнув. Але… У п’ятницю ввечері Павло повертався з роботи і раптом побачив біля порога валізу. Поруч стояла Маргарита Павлівна – у плащі, із шарфиком і з гордовитим виглядом. Павло з дружиною не розуміли, що це робиться

– Слюсар без вищої освіти ще й з гуртожитку! – бурчала Маргарита Павлівна на кухні, не даючи змоги дочці навіть

Читати далі

Віра посварилася зі своїм чоловіком Сергієм. Чоловік поїхав жити на квартиру, а Віра залишилася сама на дачі… Того дня вона лягла спати раніше, залишивши світло в кімнаті увімкненим. Вперше їй раптом стало незатишно в холодному, величезному, порожньому будинку. А вранці сталася дивна подія… Спочатку, на світанку, біля їхньої брами зупинилася якась машина. Хвіртка відкрилася і в будинок заскочив стривожений Сергій. – Вірочко, ти як, у тебе тут все гаразд?! – з порога вигукнув він. Тієї ж миті у Віри задзвонив телефон! Жінка взяла його в руки й очам своїм не повірила

– Уявляєш, старалася для сім’ї, старалася. Хотілося, щоб не гірше, аніж у людей, а навіть краще. А він мені недавно:

Читати далі

Валентина Іванівна повернулася додому, і здивувалася, побачивши в будинку свого сина Дениса. – Чому ж ти не попередив, що в гості заїдеш? – одразу запитала Валентина. – А де Марина та діти? – Мамо, я сам приїхав, – тихо сказав Денис. – Мамо, можна я поживу в тебе? – Живи звісно! А що у вас сталося? – захвилювалася жінка. – Я повернувся додому, і випадково почув, як Марина з кимось розмовляє по телефону, – почав Денис. – Ох, мамо, що я дізнався! – Ну, не тягни, розповідай! – наполягла Валентина. І Денис все розповів матері. Валентина Іванівна вислухала сина і застигла від почутого

Валентина Іванівна дивилася на фотографію чоловіка у жалобній рамці. Сліз вже не було, та й вона сама намагалася більше не

Читати далі

На вечерю сьогодні мене не чекай, у мене є справи, – Назар зібрав якісь папери і знову зібрався кудись їхати. – Але ж сьогодні п’ятниця, і ми з тобою збиралися цей вечір провести разом, – з певною ноткою відчаю нагадала Настя. – Вибач, кохана, це справді важливо, – сказав Назар і пішов. Коли двері їхньої розкішної квартири зачинилися за чоловіком, Настя ледь стрималася, щоб не заплакати. Вона гнала від себе сумні думки, але так виглядало, що у її чоловіка і справді є інша жінка

– На вечерю сьогодні мене не чекай, у мене є справи, – Назар зібрав якісь папери і знову зібрався кудись

Читати далі