Андрій на старості років переїхав жити з міста у своє рідне село. Чоловік купив будинок колишніх сусідів і завзято почав його ремонтувати. Андрію тепер здавалося, що саме цей старий будиночок і стане для нього притулком щастя й спокою… Коли одного разу Андрій порався влітку в саду, намагаючись прибрати кущі аґрусу, що розрослися, на подвір’ї раптом почувся голос його друга Сергія: – Андрійку! Ти тільки подивися, кого я до тебе привів! Сергій стояв із якоюсь жінкою невисокого зросту. Андрій не впізнав її, а коли підійшов ближче, то остовпів від несподіванки

Андрій їхав у своє рідне село. Він тричі на рік приїжджав сюди, щоб прибрати на могилках батьків, діда й бабусі.

Читати далі

Андрій з Раєю одружилися. Молодята повернулися з весільної подорожі засмаглі та щасливі. Мати Андрія зателефонувала одразу, як вони зайшли в квартиру. – Ви вже вдома? – запитала Зоя Миколаївна. – Андрійку, у мене до тебе є серйозна розмова… – Мамо, ми тільки зайшли додому, – сказав син. – Ні, синку, це справа дуже важлива, я приїду через пів години! – не вгавала мати. Андрій тяжко зітхнув і розвів руками. – Щось трапилося? – схвильовано запитала Рая. – Не знаю, нічого не сказала, – відповів чоловік. Раптом пролунав дзвінок на телефон Раї. Андрій глянув на екран і здивовано усміхнувся від побаченого

– Що ж робити, Андрійку? Не можу ж я сказати “ні” власній матері. – Хах! Моїй можеш, а своїй ні?

Читати далі

У Ірини Олексіївни розлучився син Володимир. Розлучився давно. Онук Степан залишився без батька у три роки. Вони не бачилися, не спілкувалися, Володимир не цікавився дитиною. Забув його зовсім… А якось був ювілей у прабабусі Степана. Жінка вирішила скликати всю рідню і Володимир теж надумав приїхати на свято всією родиною – зі своєю новою жінкою й дочкою. Коли на подвірʼї загавкав пес, Ірина Олексіївна визирнула у вікно й вигукнула: – Ну нарешті, от і Володя приїхав! Степан же ж застиг в очікуванні чогось незвичайного… Володимир зайшов у хату й ахнув від несподіванки

Син Ірини Олексіївни розлучився. Давно. Онук залишився без тата у три роки. Вони не бачилися, не спілкувалися, батько не цікавився

Читати далі

Концерти продовжилися і в самій відпустці. У морі їй не подобається, на сонці занадто жарко, то вона їсти не буде, це пити не стане

Я намагаюся в міру можливості вивозити сина на море щороку. Це корисно для здоров’я, та й його батько (з яким

Читати далі

Ганна Дмитрівна прийшла в гості до доньки та зятя. – А ви куди? – здивувалася вона, помітивши, що молоді збирають речі. – Мамо, ми переїжджаємо, – відповіла Марина. – А на які гроші ви купили нову квартиру? – запитала мама. – Я тобі потім все розповім, – пояснила донька. – А батько твоєї майбутньої дитини знає, що ти їдеш? – несподівано запитала жінка. – Ганно Дмитрівно, ви про що? – не зрозумів зять. – То ти не знаєш? Це ж не твоя дитина! – єхидно сказала теща. – Як не моя?! – Віктор здивовано дивився то на тещу, то на дружину, не розуміючи, що відбувається

Теща посміювалася з Віктора. З першого дня їхнього знайомства Ганна Дмитрівна оглянула його з ніг до голови: високий, худий, волосся

Читати далі

Ілля забрав свою наречену з роботи, і підвіз її додому. Машина зупинилася неподалік будинку Олени. – Дивись, це машина мого батька. Якось він рано сьогодні, – сказала дівчина до хлопця. – Аааа… Це ж… Це ж моя мама. Що вона тут робить цікаво. Під’їдемо тихенько ближче, поки вони нас не бачать, – запропонував Ілля. Ілля вимкнув фари та опустив скло. Вони з Оленою стали свідком дуже дивного і дуже гучного діалогу… Такого голосного, що чути було кожне сказане слово. Ілля з Оленою прислухалися до розмови батьків і застигли від почутого

– Ви маєте розлучитися! – промовив батько, взявши дочку за руку. – Цей хлопець тобі не пара. Він тобі не

Читати далі