Ольга приїхала з міста в село відвідати свою маму. Галина Василівна заслабла, але переїжджати до дочки в місто не хотіла. – Не хочу я свій дім залишати, – казала вона Ользі. – Не зможу я у місті. Тут усе таке рідне… Ольга пробула в матері кілька днів, але їй треба було повертатися. Мати вийшла її провести. – Мамо, не треба, не проводжай, занедужаєш ще! – сказала Ольга. – Зі мною все гаразд буде, ти себе бережи, доню, – сказала Галина Василівна. – Внучечку поцілуй за мене… Ольга поїхала. І тільки потім вона зрозуміла, що означали слова матері
– Які гарні… А скільки коштують? – Шістдесят всього. Беріть. Візьміть кілька – знижку зроблю! У Ольги товар гарний, яскравий.
Читати далі