– Я навіть не знаю, як тобі віддячити, – сказала вона. – Ти стільки зробив.
Вікторія йшла знайомою вулицею, тримаючи в руках сумочку, але зовсім не помічаючи ні людей, ні машин. Сльози стікали по щоках,
Читати далі
– Мамо, нам потрібен тато!— А чому ти вирішила, що мені потрібен чоловік? Нам же з тобою і вдвох чудово живеться.
– Мамо, нам потрібен тато! Марина не донесла до рота виделку з картоплею, почувши ці слова від своєї семирічної доньки.
Читати далі
– Ти б хоч губи підфарбувала, – якось сказала подруга Ліда, з усмішкою, але трохи уїдливо.
Ніні було всього двадцять п’ять, коли її життя в один момент розсипалося на друзки. Її чоловіка раптово не стало, і
Читати далі
В’ячеслав ішов додому від своєї коханки Марійки. Він був налаштований дуже рішуче і хотів все розповісти своїй дружині Ліді. – Не можна так далі жити, – думав Вʼячеслав. Він знав, що Ліда плакатиме, сваритиметься. – Нічого, – подумав він. – Аби не заборонила бачитися з сином… Вʼячеслав зайшов у квартиру, як раптом його дружина кинулась до нього зі сльозами на очах. – Що трапилося?! – здивовано запитав Вʼячеслав. Він не розумів, що відбувається
Автобус підстрибував на нерівній дорозі. Людей їхало мало, робочий день все таки. В’ячеслав дивився у вікно на почорнілий сніг. Ще
Читати далі
— Мамо, я не хочу, щоб цей дядько став моїм татом. Він якийсь дивний: шоколадку в гаманці носить, весь час її мнеться, але мені не дає. Я ж бачу, що вона для мене! А ще від його шкарпеток дивно пахне, — заявив шестирічний Дмитро, уважно розглядаючи нового гостя.
— Мамо, я не хочу, щоб цей дядько став моїм татом. Він якийсь дивний: шоколадку в гаманці носить, весь час
Читати далі
За день до весілля до Альони підбіг п’яничка і простягнув дивну записку, яка ледь не перевернула все її життя…
Олена повільно заїхала на паркування біля свого будинку, відчуваючи, як напруга дня поступово змінюється передчуттям завтрашньої радості. День видався насиченим:
Читати далі
Валерія мила вікно на кухні, як раптом задзвенів її мобільний. Дзвонила Катя, її подруга дитинства. – Привіт, як життя? – сказала Катя у слухавку. – А я обід готую своїм і заразом, думаю, тебе наберу! Що нового, як твій Вадим? – Привіт, все нормально, – відповіла Валерія. – Вчора були в гостях, посиділи, поспілкувалися… – Молодці! Ой, піджарку в суп треба закинути! – раптом заметушилася Катя. – Даю телефон моєму чоловіку! Побалакайте поки що… Катя дала телефон чоловікові. – Привіт… – тільки й встиг сказати той, як раптом сталося несподіване! Валерія почула якийсь шурхіт, обернулася й оторопіла від несподіванки
Валерія вийшла з офісу і озирнувшись на всі боки, попрямувала до зупинки. Після робочого дня, швидше, хочеться додому, щось сьогодні
Читати далі
“– Ти був тим самим чоловіком, який залишив мене біля дверей дитбудинку? – Запитав Роман незнайомця, побачивши на його грудях таку саму родиму пляму
“– Ти був тим самим чоловіком, який залишив мене біля дверей дитбудинку? – Запитав Роман незнайомця, побачивши на його грудях
Читати далі
Григорій зі своєю коханкою Іриною прийшли в ресторан. Вони сіли за столик і зробили замовлення. Григорій оглянув залу ресторану, як раптом, за столиком навпроти він побачив свою дружину разом зі своїм начальником! Вони мило розмовляли і, здавалося, нікого довкола себе не помічали… – Це ж треба до такого додуматися?! – пробурмотів Григорій. – Чоловік – за двері, дружина – в двері! Григорій, не звертаючи уваги на Ірину, кинувся до їхнього столика. – І як це розуміти, Ніно?! Як тобі не соромно! – галасував на всю залу Григорій. Він не розумів, що відбувається
– Ніночко, я сьогодні їду у відрядження. Тижні на два, може, і довше затриматись доведеться. Цей Яків Миколайович дуже знахабнів.
Читати далі
— Плач, маленька, плач, це добре! Нехай біль іде…Її дуже здивувало, що Анюта може помити посуд або підлогу, не питаючи, без прохань, як само собою зрозуміле.
— Ганнусю, ти всі свої речі зібрала? – сусідка, тітка Зіна, зайшла в кімнату, де на ліжку сиділа Аня. –
Читати далі