Я зачинила за ними двері на всі замки. Підійшла до вікна і дивилася, як вони виходять з під’їзду. Кирило щось жваво говорив, жестикулюючи. Ігор слухав його, поклавши руку на плече. Батько й син. Яка ідилія. Вони сіли в його дорогу автівку й поїхали. А я залишилася. У своїй квартирі, яку вони вже подумки поділили.
— Мам, відчини. Це я. І я не сам. Голос Кирила за дверима звучав незвично твердим, майже офіційним. Я відклала
Читати далі