Вільна Україна

Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить.

Без категорії

– Це твій статус нормального чоловіка впав. У неї все попереду, а в тебе – позаду. Іди, я не тримаю тебе. Квартира моя, якщо ти пам’ятаєш. Тітонька написала заповіт на мене, царство їй небесне. – Я пам’ятаю, але ми були вже одружені дванадцять років. Я вкладався у побут, у дітей. До речі, вони не виправдали моїх надій. Квартиру ділитимемо. – Вкладався лише у побут! Все інше зроблено мною, на мої ж гроші. Навіть ремонт зроблений з моїх спадкових коштів. Статус маєш, а кажеш дурниці!

Антон Семенович переступив поріг квартири. Дружина готувала обід, а він повернувся від мами. Була субота, у суботу він завжди їздив

Читати далі
Без категорії

Яка ще рідня, Саш? Твої брати живуть у сусідньому під’їзді, мама — через два будинки, сестра — на сусідній вулиці. Кого ще сюди несе? — Леся здивовано відклала телефон і подивилася на чоловіка, який ліниво крутив у руках пульт від телевізора. — Та це якась далека племінниця мами, звідкись із невеликого містечка на Заході країни, я її сам ні разу в житті не бачив. Їдуть сюди до нас, ближче до моря, хочуть дітей оздоровити, відпочити трохи. Ну й поживуть у нас, місця ж багато. — Чому саме у нас? Я не хочу, щоб у моїй квартирі три тижні ходили чужі люди, порушували мій спокій і встановлювали свої порядки! Леся вже збиралася висловити все, що думає про цю раптову благодійність, як раптом у дверях кімнати з’явилася її свекруха, Тамара Петрівна. Вона якраз занесла з балкона випрані речі й почула останню фразу. — У якій такій «твоїй» квартира, Лесю? Це трикімнатна квартира мого покійного чоловіка, яку він мені залишив. Тому кого вважаю за потрібне, того сюди й запрошую. Світлана з дітьми та чоловіком приїде і буде жити тут. Крапка

— Родичі приїдуть і житимуть у вас щонайменше три тижні — перед фактом, як завжди, поставила свекруха. — Яка ще

Читати далі
Без категорії

— Там така ситуація склалася… — він нервово потер лоба. — Мені треба було терміново допомогти людині. — Якій людині?! — голос зірвався на крик. — Ларисі. — Ларисі? — ледь чутно перепитала вона. — Нашій сусідці?! — І ти вирішив врятувати Ларису за рахунок нашої дачі?! 

Усе своє життя Оля з Миколою прожили, як то кажуть, по-простому. Він — слюсар у ЖЕКу, вона — бухгалтерка в

Читати далі
Без категорії

– Ірино, батькам стало важко утримувати будинок! Ти ж знаєш, що він великий і вимагає постійного нагляду, прибирання. – Нам треба переїхати до них! – Незворушно видав Семен

Пройшло сім років сімейного життя. Ірина готувала вечерю, Семен запізнювався, але нарешті двері відчинилися. Чоловік помив руки, пройшов на кухню,

Читати далі
Без категорії

Але я трохи не встиг. Сьогодні у мене було засідання, я думав – вирішу питання, заберу сина. А вона залишила його одного в будинку, пішла знову розважатися зі своїми друзяками. Коли мені подзвонили сусіди і сказали про пожежу, я…

Юлія з дитинства купалася в розкоші. Вона не знала, що таке відмовляти собі в чомусь, не розуміла проблем звичайних людей,

Читати далі
Без категорії

– Навіть не думай про це! Я нізащо не погоджуся вкладати гроші в цю стару будову! – Ми збирали на квартиру, а не на реставрацію руїн! – Репетував чоловік, а потім пошкодував

Після відходу тітки Валі Дар’я дуже сумувала. Мамина сестра була її єдиною родичкою, з якою вони хоч і не часто,

Читати далі
Без категорії

У групі запала важка пауза. Подруга, зрозумівши, що її брехня розкрита, вийшла з чату, попередньо заблокувавши телефонний номер власниці спорядження. Але на цьому історія не закінчилася. Через два дні власниці зателефонувала мати колишньої подруги. Жінка поважного віку, розпочала розмову не з вибачень, а з важких маніпуляцій.

На кухонний стіл впала безформна грудка брудної, подертої тканини, від якої пахло пер гаром, димом від багаття та вогкістю. З

Читати далі
Без категорії

Цей тиждень розтягнувся вже майже на сорок місяців. Ігор «ставав на ноги» дуже повільно, періодично змінюючи машини й літаючи з дружиною у відпустку, але про борг матері не згадував. А Ольга Андріївна тим часом поступово перетворювала дачу Рити на свою власну ділянку. — Ольго Андріївно, я дуже прошу вас: нічого не чіпайте в цьому будинку без мого дозволу. Це не ваш дім!

— Ти забув, що ми купували цю дачу для відпочинку? Щоб у гамаку полежати, щоб син на газоні грався, а

Читати далі
Без категорії

— Це що ж… Заради цього козака ми продали машину, твою кімнату і три роки жили без вихідних? — Заради нього, рідний. Він засміявся, обійняв мене ззаду. Шланг дзюрчав у траві поперек доріжки. У будинку ще не скрізь стояли плінтуси, у дальній кімнаті коробки височіли до стелі, у вітальні висіли тимчасові штори. Але це був наш двір. Наша земля. Телефон задзвонив на столі під навісом…

— Денисе! Іди сюди, кидай усе. У нас, здається, перший! Він вийшов на ґанок у самих лише спортивних штанях, ще

Читати далі
Без категорії

Оленко, мені неймовірно прикро за вчинок мого сина. Я зовсім не схвалюю те, що він зробив. Але, мабуть, для тебе дійсно буде краще почати все з чистого аркуша без нього. Навіщо тобі чоловік, який бачить у людях лише вигоду? Мій власний чоловік був таким самим, залишив нас, коли Андрійку ледь виповнилося п’ять років. Я дуже старалася виховати сина іншим, але, як кажуть у народі, яблуко від яблуні недалеко падає. Олена ледве стримувала сльози, що підступали до очей. Слова свекрухи зачепили за живе, адже вона бачила, як сильно переживає ця літня жінка. — Оленко, я тримала трохи грошей на майбутнє, збирала потроху, — продовжила Наталія Петрівна, протягуючи невеликий конверт. — Візьми, будь ласка. Ми ж не чужі люди. Тобі на перший час дуже знадобиться, а мені на душі буде спокійніше. Будь ласка, не тримай на мене зла, я не чекала від сина такої підлості. — Ну що ви, Наталіє Петрівно, за що ви вибачаєтеся? — тихо відповіла Олена, зворушена такою турботою. — Ви тут абсолютно ні до чого, ви завжди ставилися до мене добре. — І все ж, це мій син. Мабуть, я десь недогледіла, коли він ріс, — сумно відповіла жінка

— Ти ж розумієш, що я ніколи тебе не любив, а одружився лише для того, щоб дещо довести іншій жінці?

Читати далі