– Це твій статус нормального чоловіка впав. У неї все попереду, а в тебе – позаду. Іди, я не тримаю тебе. Квартира моя, якщо ти пам’ятаєш. Тітонька написала заповіт на мене, царство їй небесне. – Я пам’ятаю, але ми були вже одружені дванадцять років. Я вкладався у побут, у дітей. До речі, вони не виправдали моїх надій. Квартиру ділитимемо. – Вкладався лише у побут! Все інше зроблено мною, на мої ж гроші. Навіть ремонт зроблений з моїх спадкових коштів. Статус маєш, а кажеш дурниці!
Антон Семенович переступив поріг квартири. Дружина готувала обід, а він повернувся від мами. Була субота, у суботу він завжди їздив
Читати далі